Справа  №  22-ц- 5521/ 2010 р.                                                                                      Головуючий 1 інст: Носов Г.С.

Категорія: соціальні                                                          Суддя - доповідач: Тичкова О.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    15 липня    2010 року      судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

        головуючого          -    судді  Солодкова А.А.

        суддів колегії          -    Тичкової О.Ю., Швецової Л.А.

        при секретарі          -    Білицькій Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Балаклійського районного  суду Харківської області від 14 квітня  2010  року по справі за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства Міністерства оборони України « Балаклійський ремонтний завод», треті особи: відділення фонду виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Балаклійському районі Харківської області, Державна санітарно – епідеміологічна служба Міністерства оборони в/ч А – 4510 про поновлення порушеного права на соціальний захист, визнання дій протиправними, визнання захворювання професійним, направленні на МСЄК, стягнення матеріальної та моральної  шкоди та оплати середнього заробітку за період обстеження , -

ВСТАНОВИЛА :

В лютому  2010  року ОСОБА_3 звернулася до суду з дійсним позовом в якому просила зобов’язати відповідача поновити  її право на соціальний захист,  оплатити їй  середній  заробіток  за період обстеження у медичних установах,  визнати  протиправними дії відповідача, визнати  захворювання професійним, направити її  на МСЄК  та стягнути з відповідача  матеріальну  та моральну  шкоду.  

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що  з 1982 по 2010 рік працювала на Балаклійському ремонтному заводі ( далі завод) спочатку мийницею, а потім малярем . В 2000 та 2002 роках  позивачка отримала дві виробничі травми при падінні з висоти. При розслідуванні нещасних випадків адміністрація заводу порушила встановлений законом порядок розслідування нещасних випадків на виробництві в результаті чого в актах форми Н – 1 був зазначений діагноз, що повністю не відповідає діагнозу  визначеному  у лікарняних листках, а саме не зазначено наявність у позивачки струсу головного мозку. Оскільки на час складання актів форми Н – 1 керівництво заводу не отримувало лікарняні листки, позивачка вважає, що зміст актів щодо діагнозу необхідно  доповнити діагнозом «струс головного мозку». В 2006 – січні 2007 років ОСОБА_3 пройшла обстеження та лікування в Харківському науково дослідному інституті гігієни труда та профзахворювань, за результатами якого їй було встановлено наявність професійного захворювання та  наслідки  перенесених  на виробництві травм. На адресу керівництва  заводу, Балаклійської районної СЕС та виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Балаклійському районі Харківської області було направлено  повідомлення про профзахворювання за формою П – 3 та надано висновок про необхідність направлення позивачки на МСЄК.  Для розслідування причин наявності у позивачки професійного захворювання адміністрацією заводу було створено комісію, проте члени комісії відмовилися підписати акт розслідування хронічного професійного захворювання від 27.02.2009 року з висновком про наявність у   ОСОБА_3  такого захворювання   та склали акт заперечення від 27.02.2009 року в якому  рекомендували для остаточного вирішення питання про наявність  у позивачки профзахворювання звернутись до клініки професійних захворювань Інституту медицини праці Академій наук України. Оскільки « Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» затверджений постановою КМУ України № 1112 від 25.08.2004 року встановлює обов’язок адміністрації підприємства направити працівника на обстеження до Інституту позивачка звернулася до керівництва заводу з проханням надати їй необхідні кошти, проте у цьому їй було відмовлено, що змусило її їхати до Києва за власний рахунок. Понесені позивачкою витрати склали 259,08 грн. Крім цього в супереч вимогам закону на час знаходження позивачки на обстеженні в  Харківському НДІ гігієни труда та профзахворювань та Інституті медицини праці Академій наук України за нею не було збережено середню заробітну плату.  Відповідно до висновку  Інституту медицини праці АН України  від 02.12.2008 року  захворювання позивачки мають професійний характер. Позивачка вважає, що зазначений висновок є обов’язковим для адміністрації підприємства і є підставою для направлення її на МСЄК. Проте, керівництво заводу висновок Інституту ігнорує  та свого обов’язку направити позивачку на МСЄК не виконує, що позбавляє ОСОБА_3   можливості отримати  соціальний захист у встановленому законом порядку. ЇЇ стан здоров’я постійно погіршується та вона змушена проходити тривале лікування. Це порушує звичний для неї життєвий розклад та завдає їй моральні страждання. Крім цього з вини відповідача, що не створив їй безпечні та належні умови праці вона втратила  здоров’я, що також завдало і продовжує завдавати їй моральної шкоди, яку вона оцінює в 100000 грн.

Представник державного підприємства Міністерства оборони України « Балаклійський ремонтний завод» ( надалі завод) проти задоволення позову заперечував. Вважав, дії керівництва заводу щодо складання актів  форми Н – 1 правомірними, оскільки зазначений в них діагноз відповідає діагнозу зазначеному в лікарняних листках. З висновком центральної лікарсько – експертної комісії м. Києва щодо наявності у позивачки професійного захворювання завод не згодний, оскільки ОСОБА_3 ніколи не зверталася до здравпункту заводу зі скаргами на погіршення сану здоров’я та за результатами періодичного медичного огляду у 2004 та 2006 роках  протипоказань для роботи майстром не мала. До Харківського  НДІ Гігієни труда та профзахворювань позивачка не направлялася, а до Інституту медицини праці Академій наук України виїхала самовільно і тому час її обстеження у зазначених установах не оплачувався.

Представники  третіх  осіб   проти позову заперечували, вважали, що відповідач провів розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 відповідно до вимог закону, позивачка у разі незгоди з актом від 27.02.2007 року має право оскаржити його до суду.

Рішенням Балаклійського районного  суду Харківської області в задоволенні позову ОСОБА_3   відмовлено.

    Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3    подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу  та їхніх представників, дослідивши матеріали справи та  обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення  з наступних  підстав.

Відмовляючи ОСОБА_3, у задоволенні позовних вимог  суд дав неправильну оцінку доказам містяться в матеріалах справи, неповно з’ясував обставини щодо отриманих позивачкою в 2000 та 2002 роках виробничих травм та дійшов необгрунованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і відповідні до них правовідносини.

Згідно даних наданої суду трудової книжки ОСОБА_3 28 років працювала на заводі  з 1982 року, з 1985 року по 2007 рік на посаді маляра, з 2007 року по 2010 рік  покоївкою в готелі заводу. 12.04.2010 року позивачка була звільнена у зв’язку з скороченням штату працівників.

          Під час роботи на заводі  ОСОБА_3 отримала дві виробничі травми при падінні з висоти: 01 грудня 2000 року та 17 грудня 2002 року. В обох  випадках комісією по розслідуванню нещасних випадків було складено акти за формою Н – 1 від 05.12.2000 року  та від 20.12.2000 року з зазначенням діагнозу перелом лівої ключиці у акті від 05.12.2000 року та закритий перелом променевих кісток обох рук  від у акті від  20.12.2000 року.  

    Проте , з наданих суду апеляційної інстанції копій медичних карт стаціонарного хворого № 11302  та  № 12233 Балаклійської центральної клінічної районної лікарні ( а.с. 157,163)   вбачається, що ОСОБА_3 01.12.2000 року поступила у стаціонар лікарні з діагнозом: «закритий перелом лівої ключиці, забиття голови» та була виписана 13.12.00 року з діагнозом: «закритий перелом лівої ключиці із зміщенням, закритий перелом восьмого ребра зліва, струс головного мозку». 17 грудня 2002 ОСОБА_3 поступила до зазначеної лікарні з діагнозом закритий перелом обох променевих кісток, струс головного мозку та була виписана 08.01.2003 року   з діагнозом: « закритий перелом обох променевих кісток зі зміщенням в типовому місті, струс головного мозку».  

          Наслідки перенесеного захворювання були не однократно встановлені при зверненні позивачки за медичною допомогою до медичних установ: Харківської обласної клінічної лікарні, Балаклійської районної поліклініки, Балаклійської центральної клінічної районної лікарні, інституту неврології, психіатрії та наркології Академії Наук України.

    Посилання відповідача на те, що діагноз у акти по формі Н – 1 видані внесений комісією ним на підставі даних лікарняних листів спростовується  тим, що відповідно до медичних документів та довідки заводу ( а.с. 54) позивачка в обох випадках була виписана з стаціонару після складання зазначених актів.

    Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 923 від 17.06.1998 року та № 1094  від 21.08.2001 року « Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві » якими затверджено «Положення про  порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві » ,  що діяв на час виникнення спірних правовідносин  роботодавець повинен був зазначити діагноз відповідно до лікарняних листків.

    З матеріалів справи також вбачається, що завідувачем   Балаклійської районної поліклініки у 2006 та 2007 роках  ОСОБА_3  направлялася до Харківського  НДІ Гігієни труда та профзахворювань, де вона проходила обстеження лікування у період з  04.12.2006 року по 23.01.2007 року, з 14.06.2007 року по 09. 07.2007 року, з 26.05.2009 року по 07.07.2009 року ( а.с. 9, 36,39- 41). 18.01.2007 року їй було встановлено остаточний діагноз та відповідачу направлене  повідомлення про професійне захворювання ОСОБА_3 за формою П – 3 ( а.с.10). На підставі зазначеного повідомлення керівництвом заводу було створено комісію з розслідування причин виникнення професійного захворювання, проте за результатами роботи комісії наявності у неї професійного захворювання не встановлено та запропоновано звернутися до Інституту медицини праці Академій наук України для остаточного вирішення питання професійного захворювання.

            За змістом    пунктів 74 – 81 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві,затвердженого    постановою  КМУ України від 25 серпня 2004 р. N 1112 « Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» ( надалі Порядок)  на підставі зазначеного повідомлення роботодавець, якому надіслано повідомлення про професійне захворювання  організовує розслідування причин виникнення професійного захворювання та наказом призначає комісію з розслідування причин виникнення професійного захворювання (далі - комісія з розслідування. В акті розслідування зазначається, чи раніше у цієї особи було виявлено професійне захворювання, діагноз, рік його виявлення. Комісія з розслідування зобов'язана: розробити програму розслідування причин виникнення професійного захворювання; розподілити функції між членами комісії; розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;провести розслідування обставин та причин виникнення професійного захворювання;скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (далі - акт форми П-4) згідно з додатком 15, у якому відобразити заходи щодо запобігання розвиткові професійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також установити осіб, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці і про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.     У разі коли роботодавець або інші члени комісії відмовляються підписати акт форми П-4, складається відповідний акт, який є невід'ємною частиною акта форми П-4. Акт форми П-4 затверджує головний державний санітарний лікар області (міста, району). У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ). У разі незгоди хворого або роботодавця з рішенням Інституту щодо встановлення діагнозу і зв'язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу воно може бути оскаржено в судовому порядку.

Згідно акту  розслідування хронічного захворювання від 27.02.2007 року ( а.с. 19 – 24)  він підписаний  ТВО начальника санітарно – гігієнічного відділення В/Ч 4510 та 02.03.2007 року затверджений головним санітарним лікарем території. Інші члени комісії відмовилися підписати цей акт і склали акт заперечень, що є невід’ємною частиною акту за формою П – 4.

    За таких обставин судова колегія вважає, що додатково визнавати цей акт дійсним не потрібно, у зв’язку з чим вимоги позивачки  в цій частині задоволенню не підлягають.

    Відповідно до висновку центральної лікарсько – експертної комісії від 02.12.2008 року ( а.с. 31) підтверджено  встановлені в НДІ ГП та ПЗХНМУ в 01.2007 року у ОСОБА_3  професійні захворювання.

Представник державної  санітарно – епідеміологічна служби  Міністерства оборони в/ч А – 4510 апеляційну скаргу ОСОБА_3 взнав, вважав що на підставі акту  розслідування хронічного захворювання від 27.02.2007 року ( а.с. 19 – 24)  та висновку центральної лікарсько – експертної комісії від 02.12.2008 року відповідач зобов’язаний направити відповідачку на МСЄК.

Відповідно до п. 81 Порядку у разі втрати працівником працездатності внаслідок професійного захворювання лікувально-профілактичний заклад, що обслуговує підприємство, працівником якого є потерпілий, направляє потерпілого на медико-соціальну експертну комісію для встановлення ступеня втрати ним професійної працездатності.  

Проте, згідно з п.1.2.  наказу Міністерства охорони здоров’я України № 212 від 22.11.1995 року «Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними      експертними   комісіями   ступеня   втрати   професійної працездатності  у відсотках працівникам,  яким заподіяно ушкодження  здоров'я,  пов'язане  з  виконанням трудових обов'язків» , п.11 « Положення про медико – соціальну експертизу», затвердженого Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 року   огляд потерпілого на МСЕК проводиться при наявності одночасно акту про нещасний випадок на виробництві,  акту  про професійне захворювання, висновку спеціалізованого медичного закладу про професійний характер захворювання та направлення власника чи профспілкового комітету підприємства на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання.  

Враховуючи  наявність у позивачки всіх документів крім направлення підприємства , що фактично позбавляє її можливості  отримати висновок  про ступінь втрати нею  професійної працездатності, судова колегія вважає за необхідне зобов’язати відповідача направити ОСОБА_3 на МСЄК.

Крім цього, з  матеріалів справи вбачається, що відповідно до рекомендацій комісії -  звернутися до  Інституту медицини праці Академій наук України для остаточного вирішення питання професійного захворювання позивачка звернулася до відповідача з проханням надати кошти для поїздки в чому їй було протиправно відмовлено ( а.с. 25,26). У судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник відповідача не заперечувала, що час перебування позивачки на обстеження та лікуванні  у Харківському НДІ  Гігієни праці та профзахворювань з 04.12.2006 року по 23.01.2007 року, з 14.06.2007 року по 09. 07.2007 року, з 26.05.2009 року по 07.07.2009 року  та в Інституті Медицини Праці Академії Наук України.

За змістом  ст.17  Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694ХІІ, роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників за заявою працівника, якщо він вважає, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці, за час проходження медичного огляду за працівником зберігаються місце роботи та середній заробіток, у зв’язку з чим з відповідача на  користь позивачки належить стягнути документально підтверджені нею  витрати пов’язаних з проїздом до   Інституті Медицини Праці Академії Наук України у сумі 259,08 грн. ( а.с.29)  та  зобов’язати відповідача  виплатити їй середню заробітну плату за час обстеження у лікувально – профілактичних  закладах.

    Відповідно до ст. 153 КЗпП України  забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці полягається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного і індивідуального захисту повинні відповідати вимогам нормативних актів з охорони праці. Власник повинен забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, запобігаючи виникненню професійних захворювань працівників.

За змістом ст.  23 ЦК України моральна шкода полягає у  фізичному  болю  та  стражданнях,  яких  фізична  особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,  членів її сім'ї чи близьких родичів; у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у  приниженні  честі  та гідності фізичної особи, а також ділової  репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми,  іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної  шкоди визначається судом  залежно  від характеру правопорушення,  глибини фізичних та душевних  страждань,   погіршення   здібностей   потерпілого   або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При   визначенні   розміру   відшкодування   враховуються   вимоги розумності і справедливості. Моральна  шкода  відшкодовується  незалежно  від  майнової шкоди,  яка підлягає відшкодуванню,  та не  пов'язана  з  розміром цього відшкодування.

    Надані суду матеріали свідчать про наявність у позивачки професійного захворювання, що призвело до її страждань та втрати звичайних життєвих зв’язків. Судова колегія також вважає доведеним факт зволікання відповідача у вирішенні питання щодо наявності у позивачки професійного захворювання, що позбавило її можливості отримати належний соціальний захист.

    Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи  бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

    Виходячи з вимог розумності та справедливості судова колегія визначає розмір завданої позивачці вищезазначеними діями та бездіяльністю моральної шкоди у сумі 5000 гривень, у зв’язку з чим позовні вимоги  ОСОБА_3 про відшкодування моральної підлягають задоволенню частково.

    В ідповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Кожна особа має право звернутися безпосередньо до суду за захистом порушеного чи оспорюваного права чи інтересу  без попереднього звернення до відповідного адміністративного органу. Судовою колегією встановлено, що зміст  актів форми Н -1 від  05.12.2000 року  та від 20.12.2002 року не повність відповідає діагнозам з якими позивачка виписувалася з лікарні. Відповідач у внесенні доповнень до цих актів відмовляє. Це  змусило її звернутися до суду з позовом про визнання його бездіяльності неправомірною, що  за своїм змістом фактично є оскарженням цих актів.

У судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник позивачки пояснила, и що від   наявності у актах діагнозу  « струс головного мозку» залежить розмір  відсотку втрати позивачкою працездатності, що надасть можливість отримати  позивачкою соціальний захист на рівні відповідному її стану здоров’я.

              Відповідно до пп. 9 – 13 Порядку  складання  акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5, а також акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1  проводиться комісією до якої включаються  керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

          Акти за формою Н – 1 були  складені  відповідно до порядку, що діяв на час отримання ОСОБА_3 виробничих травм.

          І хоча в теперішній час  законом прямо не передбачено внесення змін до актів спеціальної комісії,  судова колегія вважає що єдиним належним засобом захисту порушеного права позивачки на соціальний захист буде покладення на відповідача обов’язку внести доповнення до пункту 9 вищезазначених актів Н – 1 стосовно діагнозу: « струс головного мозку».

    Відповідно до пунктів 1, 3, 4  ч. 1 ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове, в разі неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та як слідство не правильного  застосування норм матеріального  закону, що підлягає застосуванню.

     Керуючись ст. 124 Конституції України, Постановами Кабінету Міністрів України № 923 від 17.06.1998 року та № 1094  від 21.08.2001 року « Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві » якими затверджено «Положення про  порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві », п.1.2.  наказу Міністерства охорони здоров’я України № 212 від 22.11.1995 року «Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними      експертними   комісіями   ступеня   втрати   професійної працездатності  у відсотках працівникам,  яким заподіяно ушкодження  здоров'я,  пов'язане  з  виконанням трудових обов'язків» , п.11 « Положення про медико – соціальну експертизу», затвердженого Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 року, пунктів 74 – 81 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві,затвердженого    постановою  КМУ України від 25 серпня 2004 р. N 1112 « Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», ст.17  Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694ХІІ , ст. 153 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 303, 304, п. 2 ст. 307, п.,п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_3  – задовольнити частково .

Рішення Балаклійського районного  суду Харківської області від 14 квітня  2010  року – скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов’язати державне підприємство Міністерства оборони України « Балаклійський ремонтний завод» внести доповнення до пункту дев’ятого  акту Н – 1 за № 1 від 05. 12. 2000 року та  пункту дев’ятого  акту Н – 1 за № 2 від 20.12.2002 року : « діагноз « струс головного мозку» та направити ОСОБА_3 на МСЄК для становлення ступеню втрати нею працездатності у зв’язку з професійним захворюванням.

Зобов’язати державне підприємство Міністерства оборони України « Балаклійський ремонтний завод» здійснити оплату за період обстеження та лікування ОСОБА_3 у Харківському НДІ  Гігієни праці та профзахворювань з 04.12.2006 року по 23.01.2007 року, з 14.06.2007 року по 09. 07.2007 року, з 26.05.2009 року по 07.07.2009 року  та в Інституті Медицини Праці Академії Наук України.

Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України « Балаклійський ремонтний завод» на користь ОСОБА_3 259,08 грн. в якості відшкодування понесених нею витрат на обстеження в Інституті Медицини Праці Академії Наук України.

Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України « Балаклійський ремонтний завод» на користь ОСОБА_3 п’ять тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні позову ОСОБА_3 в іншій частині відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його  проголошення і може бути оскаржене  в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним  законної сили.

Головуючий:

Судді: