Справа №2-3721/10    

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     30 червня 2010 р.    Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

                               головуючого - судді     -          Шрамко Л.Л.,

              при секретарі          -         Іванісенко Н.О.,

    розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу   за  позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова про зобов’язання провести перерахунок та виплату  недоплаченої пенсії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача  нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитини війни   за період з 01.01.2007 р. до 31.12.2007 р.

 В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на те, що він належить до соціальної категорії «дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

 Відповідач всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»,  яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008  рік», у тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова - надав письмові заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити, послався на те, що згідно статті 111 Закон України «Про державний бюджет України на 2007 р.» підвищення до пенсії з січня 2007 р. виплачувалось особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширювалася дія Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Надбавка учасникам війни на 2007 р. була встановлена у розмірі 10% прожиткового мінімуму для громадян, які втратили працездатність.  Що стосується виконання рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007р . та від 22 травня 2008 р. про визнання деяких статей Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та внесення змін до деяких законодавчих актів України» такими, що не відповідають Конституції України, то рішення про відновлення дії статті Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено встановлення підвищень до пенсій дітям війни» Верховною Радою України не приймалося, внаслідок чого порядок обчислення підвищень до пенсій дітям війни згідно вищевказаного закону залишився неврегульованим. Оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат за цим Законом здійснюється з коштів державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду, виплати підвищень до пенсій дітям війни провадилися Пенсійним фондом в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, про час та місце слухання справи  повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності позивача та представника відповідача.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів судом встановлено наступне.

Позивач має статус «дитина війни», перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова, отримує пенсію за віком,  що   підтверджується   пенсійним    посвідченням НОМЕР_1

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії у часі.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни ” з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 р., оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2007 рік ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни ”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Між тим, до 9 липня 2007 р. позивач діяв правомірно, оскільки до цього положення закону неконституційними не визнавалися.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 3 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

 Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.      

  Згідно з положеннями ч.4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акта закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,  суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

  Згідно з ч.9 ст. 8 ЦПК України забороняється відмова в розгляді справи  з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості  законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Доводи відповідача про те, що рішення про відновлення дії статті Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено встановлення підвищень до пенсій дітям війни, Верховною Радою України не приймалося, внаслідок чого порядок обчислення підвищень до пенсій дітям війни згідно вищевказаного закону залишився неврегульованим, суд до уваги не приймає, оскільки вищенаведений аналіз норм законодавства приводить до висновку про те, що, з  9 липня 2007 р.  стаття 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» діє в редакції від 18 листопада 2004р., тобто дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання і соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Щодо питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, суд виходить з наступного.

  Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню  та виплаті доплати  до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, за місцем проживання позивача.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

  За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

    Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

  Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,  покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але відповідач не вчинив жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова  здійснити перерахунок  пенсії позивачки  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні  виплати  за період з   09.07.2007 р. по 31 грудня 2007 р. , в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи що відповідно до п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне  мито» Пенсійний фонд України та його установи звільнені від сплати судового збору, витрати по оплаті судового збору покладаються на державу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у відшкодування понесених позивачкою витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи судом  з відповідача підлягає стягненню 18 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст. ст. 3,4,8, 15, 10,11, 60, 88,  212-215  ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова  здійснити перерахунок  пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні  виплати  за період з  09.07.2007 р. по 31 грудня 2007 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 грн.25 коп.

Стягнути на користь позивачки з управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова  у відшкодування витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи судом 18 грн. 50 коп.

 Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду  може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Ленінський районний суд м. Харкова або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                            Л.Л. Шрамко