Справа №2-4928/10    

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    20 серпня 2010 р.    Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

                               головуючого - судді     -          Шрамко Л.Л.,

              при секретарі          -    Іванісенко Н.О.,

    розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу   за  позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Харківському  районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною, визнання права на отримання підвищення до пенсії,  зобов’язання провести перерахунок та виплату  недоплаченої пенсії

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом,  просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Харківському  районі Харківської області по невиконанню з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по день винесення рішення суду приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо не нарахування їй щомісячного підвищення до  пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; визнати її право на отримання невиплаченого підвищення до пенсії, встановленого ст. 6   Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний період часу з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по день винесення рішення суду, зобов'язати  відповідача провести їй нарахування та виплату соціальної допомоги за вказані періоди часу, та щомісячно нараховувати та виплачувати їй підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка послалася на те, що вона належить до соціальної категорії «дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

 Відповідач всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», а також  всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008  рік», у тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

У письмових запереченнях відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Харківському  районі Харківської області  просив суд в задоволенні позову відмовити, послався на те, що законних підстав для виплати позивачці державної соціальної допомоги за період з 1 січня 2007 р. по 8 липня 2007 р. немає. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат за цим Законом здійснюється з коштів державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду. Крім того, відповідно до частини 3 статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, визначених згідно з цим Законом.

В судове засідання позивачка та представник відповідача не з'явилися, про час та місце слухання справи  повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності позивачки та представника відповідача.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів судом встановлено наступне.

Позивачка має статус «дитина війни», перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України в Харківському  районі Харківської області, отримує пенсію за віком,  що   підтверджується   пенсійним    посвідченням НОМЕР_1 від 14 листопада 2002 р.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії у часі.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 р., оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати. В період  з 1 січня 2007 р. по 8 липня 2007 р. відповідач правомірно провадив відповідні нарахування та виплати позивачці .

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

  Як вбачається з матеріалів справи, з   01 січня 2008 року позивачці було нараховане та виплачується підвищення у розмірі надбавки, яку одержують учасники війни, а саме 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, який на 1 січня 2008 р. складав 470 грн.  Таким чином, з 1 січня 2008р. позивачці встановлено та виплачено підвищення у розмірі 47 грн. щомісячно. Розмір вказаного підвищення збільшувався у зв’язку з зростанням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб і складав з 1 квітня 2008 р. – 48, 10 грн., с 1.07.08 р. - 48, 20 грн., з 1 жовтня 2008 р.- 49, 80 грн., з січня по жовтень 2009 р.- 49,80 грн., з 1 листопада 2009 р. – 57,30 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, пап. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Харківському районі Харківської області повинен  нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року, а також на час звернення позивачки до суду, і по теперішній час  мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 3 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

 Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.      

  Згідно з положеннями ч.4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акта закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,  суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

  Згідно з ч.9 ст. 8 ЦПК України забороняється відмова в розгляді справи  з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості  законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Доводи відповідача про те, що рішення про відновлення дії статті Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено встановлення підвищень до пенсій дітям війни, Верховною Радою України не приймалося, внаслідок чого порядок обчислення підвищень до пенсій дітям війни згідно вищевказаного закону залишився неврегульованим, суд до уваги не приймає, оскільки вищенаведений аналіз норм законодавства приводить до висновку про те, що, з  22 травня 2008 р. стаття 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» діє в редакції від 18 листопада 2004р., тобто дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання і соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Щодо питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, суд виходить з наступного.

  Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню  та виплаті доплати  до пенсії позивачці, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на Управління Пенсійного фонду України в Харківському  районі Харківської області, за місцем проживання позивачки.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

  За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

    Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

  Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,  покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але відповідач не вчинив жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню, слід визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Харківському  районі Харківської області по невиконанню з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по день винесення рішення суду приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо нарахування позивачці щомісячного підвищення до  пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; визнати її право на отримання невиплаченого підвищення до пенсії, встановленого ст. 6   Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період часу з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., та  з 22 травня 2008 р. по день винесення рішення суду; зобов'язати  відповідача  здійснити перерахунок  пенсії позивачки з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні  виплати  за період з  09.07.2007 р. по 31 грудня 2007 р., та  з 22 травня 2008 р. по дату винесення даного рішення.

Оскільки докази порушення права позивачки на отримання зазначеного підвищення до пенсії в майбутньому відсутні, а захисту підлягає лише порушене право, підстави для задоволення вимог позивачки в частині зобов’язання нараховувати та виплачувати їй зазначене підвищення до пенсії в майбутньому відсутні.

Враховуючи що відповідно до п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне  мито» Пенсійний фонд України та його установи звільнені від сплати судового збору, витрати по оплаті судового збору покладаються на державу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у часткове відшкодування понесених позивачкою витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи судом  з відповідача підлягає стягненню18 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст. ст. 3,4,8, 15, 10,11, 60, 88,  212-215  ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Харківському  районі Харківської області по невиконанню з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., та з 22 травня 2008 р. по день винесення рішення суду приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо нарахування  ОСОБА_1 щомісячного підвищення до  пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Визнати  право ОСОБА_1 на отримання невиплаченого підвищення до пенсії, встановленого ст. 6   Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період часу з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., та  з 22 травня 2008 р. по день винесення рішення суду.

Зобов'язати  Управління Пенсійного фонду України в Харківському  районі Харківської області  здійснити перерахунок  пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні  виплати  за період з  09.07.2007 р. по 31 грудня 2007 р., та  з 22 травня 2008 р. по дату винесення даного рішення.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 грн. 25 коп.

Стягнути на користь позивачки з Управління Пенсійного фонду України в Харківському  районі Харківської області у відшкодування витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи судом 18 грн. 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду  може бути подана протягом десяти  днів з дня його проголошення, через Ленінський районний суд м.Харкова . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні  у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                            Л.Л. Шрамко