Справа № 22 -ц- 10870/ 2010 р. Головуючий 1 інст: Срокіна І.І.
Категорія: виселення Суддя - доповідач: Тичкова О.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Солодкова А.А.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Швецової Л.А.
при секретарі - Білицькій Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом закритого акціонерного товариства « Тітан» по виробництву підйомно - транспортного устаткування, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю « Харківський завод підйомно - транспортного устаткування», відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого районного відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, –
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 таким що втратив право користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1. В лютому 2007 року позивач змінив позовні вимоги та просив суд виселити відповідача зі спірної кімнати та скасувати його реєстрацію за вищезазначеною адресою.
В обґрунтування позову ЗАТ « Тітан» по виробництву підйомно - транспортного устаткування ( надалі ЗАТ) зазначило, що з 1996 року ОСОБА_3 працював в СП « Тітан Євіг» ЛТД з машинобудування правонаступником якого в 1996 році стало СП « Харківський завод ПТО». У зв’язку з призивом ОСОБА_3 на строкову військову службу з 10.11.1998 року по 20.06. 2000 року його було звільнено з підприємства. З 20.06.2000 року відповідач працював у СП на посаді водія транспортного цеху. Рішенням спільного засідання адміністрації СП « ХЗ ПТО» від 15.11.2000 року ОСОБА_3 було надано АДРЕСА_1» було реорганізовано у ТОВ « Харківський завод підйомно - транспортного устаткування». Наказом ТОВ № 107 від 30.04.2004 року відповідача було звільнено з товариства за власним бажанням, у зв’язку з чим позивач вважав, що ОСОБА_3 підлягає виселенню з гуртожитку. Добровільно звільнити спірну кімнату відповідач відмовився, що змусило підприємство звернутися до суду.
ОСОБА_3 та його представник проти задоволення позову заперечували. Вважали, що законні підстави для виселення ОСОБА_3 відсутні. У судове засідання від 20 квітня 2010 року ОСОБА_3 та його представник не з’явилися, про його час та місце були повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв’язку з чим справу розглянуто за їх відсутністю.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 квітня 2010 року позов ЗАТ задоволено, позивача виселено зі спірної кімнати в гуртожитку та зобов’язано третю особу скасувати його реєстрацію за адресою цієї кімнати.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд. В якості доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове, в разі невідповідності висновків суду обставинам справи та як слідство не правильного застосування норм матеріального закону, що підлягає застосуванню.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 17.10.1996 року ОСОБА_3 з 12.11.1996 року був прийнятий слюсарем з ремонту автомобілів до транспортного цеху спільного україно – угорського підприємства « Тітан – Євіг» ЛТД з машинобудування. З листопада 1998 року по червень 2000 року відповідач проходив строкову військову службу у Збройних Силах України, у зв’язку з чим 10.11.1988 року був звільнений з підприємства та 20.06.2000 року прийнятий на роботу до транспортного цеху СП « ХЗ ПТО» ( правонаступник СП « Тітан – Євіг») на посаду водія автомобілю транспортного цеху. 30.04.2004 року ОСОБА_3 звільнився з ТОВ « ХЗ ПТО» ( правонаступник СП « ХЗ ПТО») за власним бажанням.
Рішенням спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету СП « ХЗ ПТО» від 15.11.2000 року ( а.с. 13) ОСОБА_3 було надано АДРЕСА_1. З 28.08.2001 року ( а.с. 16, 244) по теперішній час відповідач проживає та зареєстрований в зазначеній кімнаті. Право СП « ХЗ ПТО» вирішувати питання про розподіл житлової площі у будинку, що перебуває на балансі ЗАТ « Тітан» передбачено умовами договорів від 21. 04. 1995 року та від 14. 01. 1999 року ( а.с.143, 142.)
Задовольняючи позов ЗАТ суд керувався ст.,ст. 125,127,132 ЖК України та виходив з того, що кімната у гуртожитку була надана відповідачу у зв’язку з роботою у ТОВ « ХЗ ПТО». ОСОБА_3 звільнився з роботи за власним бажанням і тому повинен звільнити спірну кімнату, стаж роботи відповідача на підприємстві складає 5 років 10 місяців. З 2004 року по теперішній час відповідач в спірній кімнаті фактично не проживає, мешкає за місцем реєстрації дружини. Будь – які підстави, що унеможливлюють його виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення відсутні.
Проте, судова колегія погодитися з зазначеним висновком суду не може.
Відповідно до ст.,ст. 1, 19 Закону України « Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» № 500-VI від 4 вересня 2008 року ( надалі Закон № 500-VI ) забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, без попереднього надання їм (їх сім'ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей. Сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше п'яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла.
В супереч вимогам ст., ст. 10,60 ЦПК України позивач належних доказів фактичного не проживання відповідача з 2004 року у спірній кімнаті суду першої та апеляційної інстанції не надав.
Судова колегія критично оцінює дані акту від 07.12.2009 року, що складений тільки співробітниками ЖЄУ та даних про час не проживання відповідача у спірній кімнаті не містить. Докази про наявність у відповідача заборгованості по сплаті за користування кімнатою або іншого житла на праві власності суду не надані.
З первісної позовної заяви від 26.10.2005 року вбачається, що позивач просив визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на проживання у гуртожитку у зв’язку з його тривалим не проживанням. В якості доказів не проживання відповідача суду надані акти від 22.10.2004 року та 22.08.2005 року, проте 14.02.2007 року позивач змінив підстави позову та просив виселити відповідача з кімнати, що свідчить про визнання ним факту проживання останнього в спірній кімнаті.
За таких обставин судова колегія вважає, що на ОСОБА_3 поширюється дія Закону № 500-VI , у зв’язку з чим він не може бути виселений з гуртожитку без попереднього надання йому іншого житла, придатного для постійного проживання людей.
З огляду на наведене, у відповідності до п., п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, п. 2 ст. 307 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог ЗАТ « Тітан».
Керуючись ст.,ст. 1, 19 Закону України « Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» № 500-VI від 4 вересня 2008 року, ст.,ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 квітня 2010 року скасувати.
У задоволенні позову закритого акціонерного товариства « Тітан» по виробництву підйомно - транспортного устаткування – відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді :