Справа № 2-102/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2010 р. Жовтневий районний м. Маріуполя Донецької області суд у складі головуючого судді Богуславської І.А. при секретарі Хаджинової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовами  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідачки ОСОБА_2, вказавши, що їй на праві приватної власності належить 46/100  квартири АДРЕСА_1. Другою часткою вказаної квартири володіє відповідачка, яка постійно в ній проживає. Вона ж в квартирі не проживає, але має намір здавати свою кімнату в оренду. Здійсненню цього наміру перешкоджає ОСОБА_2, яка не дає можливості заселити квартирантів. З цього приводу вона несе збитки у вигляді не отриманої квартирної плати в сумі 500 гр., яку вона просить стягнути з відповідачки. Крім того, вказує, що своїми діями відповідачка спричинила їй моральну шкоду. Вона розраховувала на прибуток від здачу в оренду житла, і дуже хвилювалася, коли узнала, що внаслідок неправомірних дій відповідачки неможливо було це зробити. В неї порушився сон, підвищився тиск. Моральну шкоду вона просить стягнути в сумі 10000 гр. В процесі слухання справи вона доповнила свої позивні вимоги та просила стягнути з відповідачка   3000 гр., посилаючись на те, що вона з серпня 2008 р.  по вересень 2009 р. була позбавлена такого прибутку за виною відповідачки.

Відповідачка позов не визнала та пояснила, що позивачка проживає в Німеччині, а здачею її кімнати в оренду займається її син за  довіреністю. Квартиранти у її кімнаті стали проживати з 13.07.2005 р. До даного часу змінилося їх майже п’ятеро. В якості квартирантів проживали різні люди, але вони не оплачували комунальні послуги. Їх також не оплачувала і позивачка. Вона неодноразово зверталася до сина позивачки, тому що час від часу він з’являвся у квартирі, коли заселяв чергових квартирантів, але питання про оплату послуг водопостачання та електропостачання він  відмовлявся вирішувати. У липні 2008 р., коли у кімнату ОСОБА_1 були заселені чергові квартиранти, вона звернулася з вимогою про оплату комунальних послуг, а також про заміну газової колонки та газової плити, строк дії яких сплинув і вони знаходилися в аварійному стані. В черговий раз це питання не було вирішено, і тоді вона змінили замки на вхідної двері та повідомила про це житловий орган. За весь період володіння позивачкою частки квартири та проживання в неї квартирантів за електропостачання було нею сплачено 270 гр. 44 коп., за водопостачання – 153 гр. 60 коп., за установку газової колонки та газової плити – 1242 гр. 74 коп. Вважає, що позивачка повинна їй відшкодувати Ѕ частку її витрат в сумі 833 гр. 39 коп.

Одночасно відповідачка звернулася до позивачки з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і просила, уточнив свої вимоги,  стягнути з неї Ѕ частку її витрат в сумі 930 гр. 74 коп. та моральну шкоду в сумі 10000 гр. В обґрунтування моральної шкоди посилалася на те, що вона перенесла сильні душевні страждання з приводу конфліктів з позивачко та квартирантів, з якими вона вимушена була проживати в однієї квартирі. Від проживання в умовах постійної нервової напруги в неї виникла така хвороба як гіпертонія. З цього приводу вона проходила курс лікування.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані по справі докази, вважає, що позов ОСОБА_1 необґрунтований та не підлягає задоволенню, а позов  ОСОБА_2 задоволенню підлягає.

Судом встановлено, що сторони є співвласники квартири АДРЕСА_1. Позивачка займає кімнату площею 13, 3 кв.м., відповідачка – 12, 4 кв.м. Кухня, коридор, ванна і туалет знаходяться в спільному користуванні. Право власності на частку у вказаній квартирі у позивачки виникло з 10.06.2004 р. (а.с.10). З 2005 р. по 2009 р. позивачка здає в оренду свою кімнату. За цей період були укладені договори з ОСОБА_5 від 13.06.2005 р., ОСОБА_6 від 25.09.2008 р. та 08.01.2009 р., ОСОБА_7 від 12.08.2009 р., ОСОБА_4 від 08.10.2009 р. (а.с.45-47, 89-90). За весь період володіння часткою квартири ні позивачка, а ні орендатори не оплачували комунальні послуги.

Відповідно до ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.

Судом встановлено, що всі витрати по утриманню та збереженню спільного майна несла відповідачка ОСОБА_2 З 01.09.2008 р. по 31.12.2009 р. витрати по оплаті електропостачання склали 397 гр. 64 коп., водопостачання – 221 гр. 10 коп., по заміні газової колонки та плити 1242 гр. 74 коп., а всього – 1861 гр. 48 коп.

Суд вважає, що половину вказаних витрат повинна нести позивачка, тому, виходячи з того, що всі вказані витрати понесла відповідачка, суд на підставі ст.1166 ЦК України відшкодовує їх в сумі 930 гр. 74 коп.

Одночасно суд вважає, що діями ОСОБА_1, як співвласника житла, ОСОБА_2 спричинена моральна шкода. Вона в спільній квартирі не проживає, і, разом з тим, здачею в оренду своєї кімнати без домовленості із співвласником житла ставить відповідачку в таке положення, що вона повинна проживати в однієї квартирі з незнайомими людьми. При цьому, на думку суду, ця обставина порушує її нормальний спосіб життя, що приводить до постійного душевного неспокою, який посилюється тим, що вона вимушена нести додаткові витрати у зв’язку з тим, що позивачка нехтує своїм обов’язком брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна. Моральну шкоду суд стягує з позивачки в сумі 500 гр., вважаючи її співмірної цієї суми.

Разом з тим, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд залишає без  задоволення внаслідок недоведеності вимог.

З зазначених договорів оренди житла, а також показань свідка ОСОБА_8, вбачається, що син позивачки ОСОБА_1 за її дорученням укладав договори оренди з різними особами, які проживали у кімнаті позивачки. Тому суд вважає, що у ОСОБА_1 немає підстав для  твердження щодо вини відповідачки в неможливості здавати житло в оренду та відсутність з того приводу прибутку і самі ці обставини спростовують також твердження позивачки щодо наявності з вини ОСОБА_2 моральної шкоди.  

Задовольняючи вимоги ОСОБА_2, суд покладає на позивачку судові витрати у вигляді оплати судового збору в сумі 8 гр. 50 коп., збору на ІТЗ в сумі 7 гр. 50 коп., витрати на правову допомогу в сумі 1125 гр., яку суд розраховував відповідно до постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави» ( за складання двох позивів 625 гр. + 500 гр. за два судових засідання), а всього 1141 гр.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

 В позові  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 930 гр. 74 коп., моральної шкоди 500 гр., судових витрат в сумі 1141 гр., всього 2572 гр. 65 коп.

В іншій частині позову відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 42 гр. 50 коп., збір на ІТЗ в сумі 112 гр. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана в 10-денний строк після проголошення рішення або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.

Суддя