Справа №2-5825/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 вересня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Волкової С.Я.
при секретарі Топал А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ “Фірма “Руна” про зміну формулювання причини звільнення, стягнення суми вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вимогами до відповідача ЗАТ “Фірма “Руна”, які в судовому засіданні скорегувала та остаточно просить змінити формулювання причини її звільнення з п.1 ст.40 КЗпП Украни та ч.3 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником (уповноваженим ним органом) законодавства про працю); стягнути на її користь вихідну допомогу в розмірі двомісячного середнього заробітку, 6000 грн. у відшкодування моральної шкоди, відшкодувати судові витрати, посилаючись на те, що працювала у відповідача та була звільнена 16.08.2010 р. на підставі ст.40 ч.1 КЗпП України у зв’язку зі скороченням чисельності (штату) працівників, при цьому, починаючи з 1.07.2010 р., не мала можливості приступити до виконання своїх трудових обов’язків у зв’язку із позбавленням робочого місця; на звернення надати двадцять чотири дні основної щорічної оплачуваної відпустки з 9.08.2010 р. відповідач відпустку не надав, посилаючись на майбутнє звільнення за скороченням; її заяву про звільнення з 9.08.2010 р. на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником (уповноваженим ним органом) законодавства про працю) відповідач проігнорував. Крім того, відповідач порушує ст.115 КЗпП України, відповідно до якої заробітна плата має виплачуватися працівникам не рідше двох разів на місяць; ст.95 КЗпП України, відповідно до якої заробітна плата підлягає індексації, а при звільненні не запропонував жодну іншу роботу на цьому підприємстві.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представники відповідача ТОВ “Фірма “Руна” Артеменко Д.В., Чорноіван З.Ф. позов ОСОБА_1 не визнали, посилаючись на безпідставність її вимог, зазначили, що ситуація, викладена у позовній заяві, викладена викривлено та не відповідає дійсності. Так, у зв’язку з закриттям з 1.06.2010 р. бару більярдної ТК “Ніка” на капітальний ремонт наказом №22 від 16.06.2010 р. було прийнято рішення про скорочення чисельності (штату) працівників, в тому числі і позивачки, яка працювала старшим бухгалтером бару більярдної ТК “Ніка”. Відповідно до прийнятих рішень відповідача, керуючись ч.1 ст.49-2 КЗпП України, позивачку 16.06.2010 р. було ознайомлено з наказом №22 від 16.06.2010 р. та в усній формі повідомлено останній про відсутність іншої роботи. Дотримуючись процедури вивільнення працівників, відповідачем було звільнено позивачку 19.08.2010 р. (за два місяці після повідомлення) відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, про що видано наказ, та здійснена виплата коштів в повному обсязі.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 1.07.1999 р. працювала у відповідача на посаді старшого бухгалтера фінансової служби ТК “Ніка”. Наказом ЗАТ “Фірма “Руна” №22 від 16.06.2010 р. було прийнято рішення у зв’язку із закриттям на капітальний ремонт з 1.06.2010 р. бару більярдної ТК “Ніка” (наказ товариства №19 від 28.05.2010 р.) про скорочення з 17.08.2010 р. посад: старшого бухгалтера, бухгалтера, вантажника, електрика, комірника, зав.виробництвом, двох кухарів, двох маркерів, двох барменів, чотирьох офіціантів, двох мийниць посуду, двох прибиральниць. Позивачка ОСОБА_1 про скорочення штату працівників була того ж числа повідомлена заступником генерального директора Чорноіван З.Ф. Наказом ЗАТ “Фірма “Руна” №101-к від 16.08.2010 р. вона була звільнена з займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України, із виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, компенсації за невикористану відпустку, підстава: наказ товариства №22 від 16.06.2010 р., рішення профспілкового комітету (протокол №4 від 10.08.2010 р.). Наказом ЗАТ “Фірма “Руна” №31 від 17.08.2010 р. у зв’язку із неправильним формулюванням наказ товариства №101-к від 16.08.2010 р. скасований та наказом ЗАТ “Фірма “Руна” №109-к від 18.08.2010 р. ОСОБА_1 19.08.2010 р. була звільнена з займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України, із виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, компенсації за невикористану відпустку, підстава: наказ товариства №22 від 16.06.2010 р., рішення профспілкового комітету (протокол №4 від 10.08.2010 р.).
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Кодексом Законів про працю України.
Судом не встановлено факту порушення з боку відповідача законних прав позивачки при звільненні з роботи, оскільки ОСОБА_1 було звільнено у зв’язку із скороченням чисельності (штату) працівників, її неможливо було перевести на іншу роботу, позивачка в день звільнення не перебувала у відпустці та в період тимчасової непрацездатності, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну формулювання причини звільнення суд знаходить необґрунтованими.
Наявні в матеріалах справи документи, пояснення учасників судового розгляду свідчать про те, що позивачці ОСОБА_1 наказ про звільнення з 16.08.2010 р. вручений, вона одержала трудову книжку, заробітну плату, вихідну допомогу, компенсацію за невикористану відпустку; листом товариства від 18.08.2010 р. позивачці запропоновано з’явитися до ЗАТ “Фірма “Руна” із трудовою книжкою для внесення змін в трудову книжку щодо дати звільнення та одержання розрахункових виплат у зв’язку із скасуванням наказу №101-к від 16.08.2010 р.
Посилання позивачки ОСОБА_1 в позовній заяві, її представника ОСОБА_2 в судовому засіданні про ненадання робочого місця та унеможливлення виконання трудових обов’язків в ситуації, що склалася із закриттям на капітальний ремонт з 1.06.2010 р. бару більярдної ТК “Ніка”, не знайшло свого підтвердження, оскільки ані позивачка, ані її представник в судовому засіданні не надали жодних доказів в їх підтвердження, і спростовуються наданим суду доказами (табель використання робочого часу, довідка про розмір заробітної плати та інші прибутки ОСОБА_1, лист ЗАТ “Фірма “Руна” №290 від 19.07.2010 р. в адресу позивачки). Так, поясненнями учасників судового розгляду встановлено, що за домовленістю сторін ОСОБА_1 протягом двох місяців, що передували звільненню, не виходила на роботу щоденно, мала ж виходити за викликом керівництва, не отримувала вона жодних завдань, при цьому заробітна плата позивачці нараховувалася в повному обсязі, в табелі використання робочого часу ставився повний робочий день, а при поданні ОСОБА_1 лікарняного в табелі робилася відмітка про перебування працівниці на лікарняному. Із пояснень в судовому засіданні представників відповідача вбачається, що відповідач, приймаючи таке рішення, та, пропонуючи працівниці такий режим роботи, врахував її похилий вік та роботи в приміщенні, де було її робоче місце, про що ще раз повідомив позивачці у листі №290 від 19.09.2010 р., де зазначив, що у зв’язку з проведенням ремонтних робіт запропонувати їй комфортне робоче місце не представляється за можливе, але заробітна плата їй нараховується, також будуть оплачені її лікарняні листки. Такі спільні дії позивачки, відповідача не є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зміни формулювання причини її звільнення. Не вбачає суд і підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у діях відповідача, що виразилися у пропозиції ЗАТ “Фірма “Руна” на заяву позивачки про надання 24-денної основної щорічної оплачуваної відпустки з 9.08.2010 р. зменшити розмір такої відпустки або перенести дату, з якої надати таку відпустку працівниці; не є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і відмова відповідача звільнити ОСОБА_1 саме з 9.08.2010 р. на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. Щодо інших порушень, на які посилається позивача, її представник, через що слід задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та змінити формулювання причини її звільнення, то в судовому засіданні ані позивачкою, ні її представником не надано жодного доказу таких порушень з боку ЗАТ “Фірма “Руна”.
Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь вихідної допомоги в розмірі двомісячного середнього заробітку, такі вимоги позивачки ґрунтуються на ст.44 КЗпП України, відповідно до якої внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного договору чи трудового договору (статті 38 і 39) при припиненні трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, позивачка, її представник стверджують, що, оскільки позивачці ОСОБА_1 при звільненні виплачено один місячний середній заробіток, то слід стягнути ще два. При цьому суд не вбачає підстав для зміни формулювання причини звільнення ОСОБА_1, а на підставі тієї ж ст.44 КЗпП України їй при звільненні було виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.
Судом не встановлено факту заподіяння позивачці моральної шкоди будь-якими діями відповідача ЗАТ “Фірма “Руна”, тому в задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування 6000 грн. моральної шкоди слід також відмовити.
На підставі викладеного, ст.ст.38,44,235,237-1 КЗпП України, ст.ст.3,4,10,11,60,88, 209,212-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ЗАТ “Фірма “Руна” про зміну формулювання причини звільнення, стягнення суми вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
СУДДЯ