Справа № 2-47 2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                                         УКРАЇНИ

29 січня 2007 року                                               Єланецький

районний суд                                                      Миколаївсько області

В складі головуючого - судді                             РАЄВИЧ Т.М.

при секретарі                                                       КУЗЬМІНОЇ О.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т.Єланець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відсотків за неповернення боргу тла відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою про стягнення стягнення боргу за договором позики відсотків за неповернення боргу тла відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні свої позовні вимоги змінила, суду пояснила, що 01 червня 2004 року відповідачка зайняла у неї 3000 грн. для власних потреб про що написала їй розписку, та пообіцяла повернути борг до 01 червня 2005 року.

Термін повернення настав, але не дивлячись на неодноразові вимоги по поверненню позики, вона грошей не повертає, а тому вимушена була звернутися до суду з позовом.

Вважає, що відповідачка повинна крім поверненя боргу заплатити їй 3% річних, що складає 180 грн за два роки. Від позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди відмовилася. А тому просила суд стягнути з ОСОБА_2. 3000 грн. боргу, 180 грн. відсотків за неповернення боргу та понесені нею витрати по справі в сумі 81грн.

Відповідачка позовні вимоги визнала, суду пояснила, що дійсно в червні 2004 року зайняла у позивачки 3000 грн. В установлений в розписці строк борг не виплатила так як не має для цього коштів. Борг при наявності коштів обіцяла виплатити.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню по слідуючим підставам.

Так згідно ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості.

В судовому засіданні встановлено, що 01.06.2004 року позивачка передала відповідачці гроші в сумі 3000 грн., а відповідачка зобов'язалася повернути їх до 1.06.2005 року. В указані розписці строк борг не повернуто.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив вконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А тому, враховуючи все вище викладене суд вважає, що стягненню з відповідачки підлягає 3000 грн. позики та 3% річних від простроченої суми, тобто 180 грн.

Крім того, задоволенню згідно ст. 88 ЦПК України підлягають і вимоги позивачки про стягнення на її користь понесених судових витрат: 51грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 625 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. боргу, 180 (сто вісімдесят) грн. відсотків за неповернення боргу та понесенні нею витрати по справі в сумі 81 (вісімдесят одна) грн.

Рішення набирає законної сили через 10 днів, якщо не буде подано заяву про апеляційне оскарження рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання до районного суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та надання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.