Справа № 2–о-108/10

У Х В А Л А

01 вересня 2010 року суддя Дніпровського районного суд м. Києва Бірса О.В., вивчивши заяву ОСОБА_2 про визнання розірвання шлюбу фіктивним, -

в с т а н о в и в:    

    Заявник  звернувся до суду з заявою  в порядку окремого провадження, в якій просить  визнати розірвання шлюбу, вчинене Дарницьким  відділом ЗАГС м. Києва 24 березня 1981 року, між ним та ОСОБА_3 фіктивним, посилаючись на те, що він перебував у шлюбних відносинах з ОСОБА_3 з  14 квітня 1972 року, а 24 березня 1981 року  шлюб було розірвано. Однак наміру припиняти  шлюбні відносини подружжя не мало,  вони продовжували проживати разом, вести спільне господарство й бюджет, коли  ОСОБА_3 захворіла, він доглядав за нею, надавав необхідну допомогу у лікуванні, а після смерті ОСОБА_3 16 вересня 2007 року, займався її похованням та ніс необхідні витрати. Визнання розірвання шлюбу фіктивним йому необхідно для отримання права на спадщину після померлої ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 234 ЦПК України  окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого  розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають  значення для охорони прав та інтересів особи або створення  умов  здійснення нею  особистих  немайнових ч майнових  прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

При цьому дана норма закону  не передбачає можливості розгляду в порядку окремого провадження заяв про визнання розірвання шлюбу фіктивним.

Як вбачається зі змісту ст. 235 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи  про встановлення фактів,  якщо встановлення факту не пов’язується з наступним  вирішенням спору про право.

Аналізуючи зміст  вищезазначених норм  Цивільного процесуального кодексу України та ст. 108 Сімейного  кодексу України, вважаю, що  питання про визнання розірвання шлюбу фіктивним не може розглядатися у порядку окремого провадження, оскільки це пов’язано  із наступним  вирішенням спору про право.  Визначення у ст. 108 СК України  про те, що вказане питання  вирішується судом за заявою  заінтересованої особи, не може свідчити про те, що вказане питання вирішується у порядку окремого провадження, так як це не передбачено ст. 234 ЦПК України.

Згідно   п.1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо  заява не підлягає  розгляду  в судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи  викладені вище обставини, вважаю  необхідним відмовити ОСОБА_4 у відкриття провадження за його заявою  в порядку окремого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.234, 235, п.1 ч.2 ст. 122, ст.ст. 293, 294 України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання розірвання шлюбу фіктивним, оскільки заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства в окремому провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва  протягом п’яти днів з дня тримання копії ухвали до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.  

С у д д я: