Справа №2-452/10

РІШЕННЯ (З а о ч н е)

Іменем  України

06 вересня 2010 Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого             судді Антонової Н.В.

при секретарі             Мішкіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, -

встановив :

позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди. Мотивує свої вимоги тим, що 20.03.2008 року об 11 год. 50 хв. на проспекті 40-річчя Жовтня в м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на належний ОСОБА_1 автомобіль «Міцубісі Лансер» д.н.з. НОМЕР_1, чим завдав матеріальних збитків останньому.

В результаті ДТП відносно ОСОБА_2 складений протокол про порушення ПДР, за наслідками розгляду якого ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 21.03.2008 року, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 гривень 00 копійок.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль позивача, який отримав значні механічні пошкодження.

Згідно складеної калькуляції, розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, складає 57 590  гривень 38 копійок, яку він просить стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути на його користь суму понесених витрат на проведення експертизи, яка складає 675 гривень 40 копійок

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу було завдано моральної шкоди,  яку позивач оцінює у 5 000 грн., оскільки його транспортний засіб зазнав значних механічних пошкоджень, що призвело до суттєвих незручностей, був порушений звичайний життєвий устрій позивача та у душевних стражданнях, які він зазнав у зв’язку з протиправною поведінкою проти нього та членів його сім’ї, а також у зв’язку з пошкодженням його майна.

В подальшому, представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в зв?язку з частковим відшкодуванням збитків страховою компанією та просив стягнути з відповідача на користь позивача 33 249 грн. 13 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 2203 грн. 81 коп., кошти еквівалентні інфляції у розмірі 10207 грн. 48 коп., витрати пов’язані з оплатою експертних послуг у розмірі 2396 грн. 20 коп., поштові витрати у розмірі 85 грн. 28 коп. та 5000 грн. моральної шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача 33 249 грн. 13 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 2203 грн. 81 коп., кошти еквівалентні інфляції у розмірі 10207 грн. 48 коп., витрати пов’язані з оплатою експертних послуг у розмірі 2396 грн. 20 коп., поштові витрати у розмірі 85 грн. 28 коп. та 5000 грн. моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про час та день розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його розписка на а.с. 218. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав. Про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про день та час розгляду справи і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, думку представника позивача, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «Мітсубіші Ланцер», державний номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданого Бориспільським МРЕВ 3-го МРЕВ ДАІ в Київській обл. 27 червня 2007 року /а.с. 42/ .

Судом також достовірно встановлено, що 20 березня 2008 року об 11 годині 50 хвилин на пр-ті 40-річчя Жовтня в місті Києві ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на автомобіль марки «Мітсубіші Ланцер», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності, та пошкодив його.

Згідно постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 21.03.2008 року, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 гривень 00 копійок /а.с. 5/.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, і постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль позивача.

Згідно висновку №316 від 16.03.2010 року, судової автотоварознавчої експертизи, проведеній за ухвалою суду, розмір збитків, спричинених власнику автомобіля Міцубісі Лансер д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 72971 грн. 86 коп. (а.с.159-160).

На проведення даної експертизи позивачем було сплачено 1720 грн. (а.с.156). Крім того, на поштові витрати, для виклику на проведення експертизи відповідача, позивачем було сплачено 85 грн.  28 коп. (а.с.177).

Частина збитків, а саме 39 722 грн. 73 коп., понесених позивачем внаслідок ДТП, була сплачена останньому 29.12.2008 року, страховою компанією НАСК «Оранта». (а.с.186).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постанова Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” за № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз’яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, з врахуванням часткового погашення збитків з боку страхової компанії, суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 33 249 грн. 13 коп. основного боргу, підлягає задоволенню. Крім того, підлягає задоволенню також витрати пов?язані з проведенням експертизи, а саме оплата телеграм для виклику відповідача на експертизу та вартість самої експертизи, які понесені позивачем.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних та інфляції, суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки дані стягнення можливі лише при невиконанні сторонами договірних зобов?язань, а тому до даних правовідносин вони не застосовуються.

Вирішуючи позов в частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачу було завдано моральної шкоди, яка виразилась в порушенні душевного стану. У зв?язку з чим вимоги в частині моральної шкоди, на думку суду, підлягають частковому задоволенню з врахуванням змін в житті позивача, спричинених втратою автомобіля, у вигляді переживань, позбавлення його можливості користуватися своєю власністю, його психологічного стану, у порушенні звичного способу життя позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Пленумом Верховного Суду України в п. 3 постанови № 4 від 31.03.95 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” звернуто увагу на те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд приходить до висновку, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, позивач відчув хвилювання та зазнав душевних страждань, а тому позивачу ОСОБА_1 завдано моральну шкоду з вини відповідача – ОСОБА_3, яку він повинен відшкодувати на підставі ст. 1167 ЦК України, з врахуванням його матеріального стану, обставин справи,  характеру та глибини страждань, яких зазнав позивач. При визначенні розміру відшкодування, суд враховує вимоги розумності та справедливості і задовольняє позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди  частково у розмірі 1500 гривень 00 копійок.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати також мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач сплатив судові витрати при поданні даного позову до суду і стягненню підлягає сума держмита, еквівалентна розміру задоволених позовних вимог про стягнення шкоди. Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача у відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 34 749 грн. 13 коп. стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 347 грн. 49 коп. та 30 гривень 00 копійок оплати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Крім того, з відповідача на користь держави необхідно стягнути 90 грн., різницю ІТЗ, яка при розгляді справ майнового характеру складає 120 грн.

    На підставі наведеного, ч. 2 ст. 23, ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, ст. 55 Конституції України, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 15, 58, 60, 88, 208-209, 212-215, 223, 224, 228, 233, 294-296 ЦПК України,-                  

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП  – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  у відшкодування матеріальних збитків – 33 249 грн. 13 коп., у відшкодування моральної шкоди – 1500 грн., у відшкодування судового збору 347 грн. 49 коп. та 30 грн. витрати на ІТЗ, у відшкодування витрат на проведення експертизи у розмірі 1720 грн. та витрати пов?язані з проведенням експертизи 85 грн. 28 коп. Всього стягнути 36 931 грн. 90 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на ІТЗ 90 грн.

Повторне заочне рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу
протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя :