Справа № 2-5769/10                                                                  

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

14 червня 2010 року                                                                                                місто Луцьк      

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді – Пахолюка А.М.,

при секретарі – Лищук О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

             Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі - ПАТ КБ) „ПриватБанк” звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

     2.06.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з заявою про забезпечення позову в даній справі.

У поданій заяві просить суд накласти арешт на належні відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно (кошти), а саме: нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1, та в АДРЕСА_2, а також інше нерухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідачів за вказаними адресами. Позивач просить також обмежити право відповідачів на виїзд за межі України до виконання своїх зобов’язань, зокрема, просить заборонити уповноваженим державним органам видачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 паспорта (проїзного документа) або вилучити зазначені документи у відповідачів у разі їх наявності.

    Аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України в заяві про забезпечення позову повинно бути вказано: причини у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

    Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з матеріалів заяви, позивач не зазначив, якими саме доказами підтверджується належність відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві власності майна, на яке банк просить накласти арешт, а також наявність у відповідачів іншого майна та грошових коштів на рахунках у фінансових установах. Такі докази відсутні і в матеріалах даної цивільної справи.

Суд також вважає, що вказаний позивачем у заяві вид забезпечення позову у вигляді обмеження права відповідачів на виїзд за межі України, порушує право ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на свободу пересування, встановлену статтею 33 Конституції України, відповідно до якої, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Крім того, позивач не обґрунтував ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.  

            Отже, аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову слід відмовити за безпідставністю.

    Керуючись ст.ст. 151, 152, 210  ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

            В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                           А.М. Пахолюк