Справа № 1-45
2007р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2007р. Єланецький
районний суд Миколаївської області
В складі: головуючого-судді РАЄВИЧ Т.М.
При секретарі КУЗЬМІНОЇ О.Ю.
За участю прокурора КАРМАЗИНОВСЬКОГО К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. м. т. Єланець
справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Єланець Єланецького району Миколаївської області, українця, громадянина України, військовозобов"язаного, безпартійного, освіта середня, одруженого, не працюючого, проживаючого в с Маложенівка Єланецького району Миколаївської області, раніше не судимого
-за ст.297 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1 лютого 2007року ОСОБА_1 здійснив крадіжку з могили ОСОБА_2 на кладовищі в с Маложенівка Єланецького району Миколаївської області однієї секції металевої огорожі вартістю 200 грн. Після цього з недоглянутої могили ОСОБА_3 знову викрав одну секцію металевої огорожі. Викраденим підсудний розпорядився на власний розсуд.
Допитаний по даній справі в якості підсудного ОСОБА_1 винним себе в крадіжці огорож з кладовища с Маложенівка визнав повністю, суду пояснив, що 1 лютого 2007 року він випасав людську худобу. Проганяючи худобу через кладовище, яке розташовано на північній околиці села Маложенівка, він побачив, що біля однієї з могил знаходиться від'єднана секція огорожі. Він вирішив її взяти і здати як металобрухт, щой зробив, віднісши їх до річки. Близько 18.00 год він разом з ОСОБА_4 пішли до річки, звідки забрали секції огорож. ОСОБА_4 він пояснив, що дані секції знайшов, і на його думку їх викинули коли ставили нову огорожу. Дані секції вони понесли до ОСОБА_5 і запропонували йому придбати їх для власних потреб, але він відмовився. Після цього вони лишили секції огорож в зруйнованому будинку ОСОБА_4 На слідуючий день, коли він йшов пасти худобу то зустрів ОСОБА_6, який раніше приймав метал, та запропонував йому прийняти дві металеві решітки, однак він відмовився, пояснивши, що вже давно не займається прийманням металобрухту. Цього ж дня, повернувшись з пасовища, він дізнався від ОСОБА_4, що секції огорож
з його будинку зникли.
Органами досудового розслідування дії підсудного кваліфіковано за ст.297 КК України як викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання.
Суд вважає, що данна кваліфікація знайшла своє підтвердження в ході досудового слідства, а тому дії підсудного органом досудового розслідування кваліфіковано правильно.
Обтяжуючих покарання обставин суд не вбачає.
Обираючи підсудному вид та розмір покарання, як помякшуючі покарання обставини суд враховує те, що вперше притягується до гримінальної відповідальності, щиросердно розкаюється у вчиненому.
Враховуючи вище викладені обставини суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізолюваня від громадськості.
По даній справі потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про стягненя з ОСОБА_1 на його користь 200грн. завданих матеріальних збитків. Суд вважає, що даний позов є обгрунтованим і таким який згідно ст. 1166ЦК України підлягає повному задоволеню.
Задоволенню підлягають також і вимоги ОСОБА_7щодо відшкодування спричиненої йому моральної шкоди. Суд визнає, що в результаті викрадення частини огорожі з могили його батька він переніс нервове потресіння, а тому згідно ст. 1167 ЦК України з підсудного необхідно стягнути на користь потерпілого 200 грн.
Враховуючи вищевикладене керуючись ст.232-234КПК України, суд
ПРИСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним в скоєні злочину передбаченого ст.297 КК України і призначити йому покарання в вигляді позбавлення волі строком на 1 рік.
Згідно ст. 75 КК України від призначеного покарання ОСОБА_1 звільнити, якщо він на протязі 1 року іспитового строку не скоїть нового злочину.
Згідно ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально -виконавчої системи.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 в відшкодування спричинених матеріальних збитків 200 (двісті)грн. та 200 грн. моральної шкоди.
Міру запобіжного заходу по відношенні до підсудного ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишити попередньою - підписку про не виїзд.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду через місцевий суд протягом 15 діб з дня його проголошення.