Справа  № 2-30

  2010  року  

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

31 серпня 2010 року    Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в особі:

головуючого судді                            Ходак С.К.

при секретарі                                Климюк Ю.В.

за участю представника позивача   ОСОБА_1

представників відповідача               ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, -

    В С Т А Н О В И В:

    В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03 квітня 2007 року його батько ОСОБА_6 склав заповіт на користь ОСОБА_5, який є сином позивача. Цей заповіт був посвідчений приватним ноніусом Рівненського міського нотаріального округу Савчук Н.Г.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Позивач, як єдиний спадкоємець, після смерті батька ОСОБА_6, звернувся в нотаріальну кантору для прийняття спадщини, де довідався про наявність вказаного заповіту. Вважає даний заповіт недійсним, так як в липні 2000 року ОСОБА_6 переніс тяжкий інсульт в результаті чого йому була призначена група інвалідності «перша», з постійним стороннім доглядом, тому що ОСОБА_6 не міг самостійно обслуговувати себе, належним чином не розумів своїх дій. Крім того, на момент складання заповіту ОСОБА_6 виповнилось 87 років. На цей час стан його здоров»я різко погіршився. Розвивався старечий маразм, склероз, почастішали випадки несприйняття ним реальності. В 2007 року ОСОБА_8 обманним шляхом забрала  ОСОБА_6 в м. Рівне і буквально через декілька днів з»явився заповіт на користь ОСОБА_5.

    Просить суд визнати заповіт який був укладений 03 квітня 2007 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Савчук Н.Г. на користь ОСОБА_5  недійсним.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та дали пояснення які повністю співпадають з обставинами викладеними у позовній заяві.

     Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала та пояснила, що  догляду за батьками не було, вони самі собі давали раду. З 1994 року ОСОБА_5, відповідач по справі, жив з дідом ОСОБА_6, тому що його батько-позивач по справі, утримувати сім"ю не міг. ОСОБА_6 дуже любив свого онука ОСОБА_5, всі проблеми і питання вирішував лише з ним. ОСОБА_6 був нормальний і все робив свідомо.

    Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні показали, що ОСОБА_6 на момент на момент складання заповіту, який оспорюється в судовому засіданні, вів себе адекватно та усвідомлював свої вчинки. Неодноразово у їх присутності висловлював бажання залишити спірний будинок після своєї смерті онукові – ОСОБА_5.  

Вислухавши доводи сторін, їх представників, пояснення свідків, ознайомившись з матеріалами справи суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

    Судом встановлено, що 03 квітня 2007 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив розпорядження на все своє майно, що буде належати йому на день смерті де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, в тому числі житло за адресою АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_5 (а.с.9).

    ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть (а.с.7).

    Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_6 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1.

    Згідно висновку заочної судово-психіатричної експертизи за №906 проведеної у Львівській обласній клінічній психіатричній лікарні від 23 грудня 2009 року  ОСОБА_6 в момент складання заповіту 03 квітня 2007 року страждав стійким хронічним психічним розладом у вигляді розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (контузія головного мозку, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, інсульт) з вираженим психоорганічним синдромом та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (122-126).

    Згідно ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Даючи оцінку зібраним доказам, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 на час складання заповіту, тобто 03 квітня 2007 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому не було його волевиявлення про складання заповіту на свого онука ОСОБА_5. Суд піддає сумніву покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 так як дані свідки перебувають у неприязних стосунках з позивачем ОСОБА_4

    Керуючись ст.ст. 225, 1257 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

 Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним - задоволити.

Визнати заповіт ОСОБА_6, посвідчений 03 квітня 2007 року приватним нотаріусом Рівненського міського  нотаріального округу  Савчук Н.Г. на користь ОСОБА_5 не дійсним.  

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення.

                    Суддя :