№2-1576/10

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді – Уржумової Н.В.

при секретарі – Щировій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій незаконними, виселення з кімнати у квартирі, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій незаконними, виселення з кімнати у квартирі, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена квартира складається з двох кімнат  з кухнею та санвузлом, які знаходяться у користуванні двох власників. Одна кімната належить ОСОБА_1, а інша кімната належить на праві власності ОСОБА_2 Відповідач ОСОБА_2 у своїй кімнаті не проживає та впродовж всього часу впускає на незаконних підставах до своєї кімнати квартирантів, не погоджуючи це ані з житлово-експлуатаційним об'єднанням, ані з ОСОБА_1 Наймачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 створюють нетерпиму обстановку у квартирі, інсценують сварки і своїми діями обмежують право ОСОБА_1 на користування житловим приміщенням. Своїми неправомірними діями ОСОБА_2 спричиняє позивачу ОСОБА_1 душевні та фізичні страждання, принижує його честь і гідність, порушує його право власності та звичний спосіб життя і нормальні життєві зв'язки. Наймачі – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що незаконно вселилися, своїми діями порушують порядок і не дотримуються правил добросусідства. На підставі викладеного та з посиланням на ст. ст. 91, 94 ЖК України, ст. 23 ЦК України ОСОБА_1 просив суд: визнати дії ОСОБА_2 у частині здачі у найм жилого приміщення незаконними, виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн. (а.с.1-2).

13 серпня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою та просив суд з підстав ст. ст. 158, 159, 161, 391 ЦК України визнати дії ОСОБА_2 у частині здачі у  найм жилого приміщення незаконними та виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_2 (а.с. 86-87).

У судовому засіданні 21 квітня 2010 року прізвища відповідачів були уточнені та,  як пояснив позивач у судовому засіданні,  відповідачами за його позовними вимогами є присутні у судовому засіданні:  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; також позивач наполягав на задоволенні його позовних вимог з підстав, викладених у первинній та в уточненій позовних заявах, просив суд:  визнати дії ОСОБА_2 у частині надання у  найм жилого приміщення незаконними, виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_2 стягнути з ОСОБА_2 на його користь  моральну шкоду в розмірі 5000 грн., додатково пояснюючи, що на час ухвалення судового рішення  перешкоди, які чинилися йому з боку відповідачів ОСОБА_3,  ОСОБА_4 ( як то зайняття квітами підвіконників та знаходження речей відповідачів у приміщеннях загального користування)  відсутні.

ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1, вважаючи їх необґрунтованими,  просив суд врахувати, що між ним та відповідачкою ОСОБА_3 укладений договір оренди жилого приміщення - кімнати АДРЕСА_2 що  належить йому на праві власності, тому він може розпоряджатися нею на свій розсуд.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1, просила відмовити у задоволенні позову та врахувати, що між власником кімнати 8 по вищезазначеній адресі та нею,  у встановленому законодавством порядку,  укладений договір оренди жилого приміщення, також з нею у кімнаті проживає її чоловік – ОСОБА_4, оскільки співвідповідач ОСОБА_2 є власником своєї кімнати 8 у квартирі загального заселення, тому  при укладенні договору оренди найму цієї кімнати  не повинно було отримуватися погодження позивача; також відповідачка зазначала, що ніколи не чинила позивачеві перешкоди у користуванні загальними приміщеннями у квартирі, тому вимоги ОСОБА_1 у цієї частині є безпідставними.

Відповідач ОСОБА_4 заперечував у судовому засіданні проти позову ОСОБА_1, вважав його вимоги не обґрунтованими та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, аналогічних викладеним ОСОБА_3  

Заслухавши доводи позивача, заперечення відповідачів, проаналізувавши усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 ЦПК України, якою закріплений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі.

Під час розгляду справи у суді,  сторони уточнили адресу, за якою розташована спірна квартира  загального заселення –  за АДРЕСА_2

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Право власності на кімнату АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування кімнати від 15.12.2001 року реєстр №3848, посвідченого приватним нотаріусом Ширшовою Т.М. Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим.

Оригінал зазначеного договору дарування був оглянутий судом при розгляді справи по суті та його копія додана до матеріалів цивільної справи (а.с.95).

Право власності на кімнату №7 у квартирі загального заселення АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 06.02.2002 року, виданого згідно Закону України «Про приватизацію державного жилого фонду» та розпорядження органу приватизації №94 від 06.02.2002 року (а.с. 47).

На кімнати 7 та 8 у зазначеній вище квартирі, відкриті окремі лицеві рахунки: на ім’я ОСОБА_2 на кімнату, площею 15, 4 кв. м та на ОСОБА_1  на кімнату, площею 11, 5 кв. м (а.с.50-51).

У спільному користуванні власників  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходяться:   кухня, туалет, два коридори та прихожа.

01 жовтня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір оренди, предметом якого є жиле приміщення, яке складається з однієї кімнати у квартирі  АДРЕСА_1. Зазначений договір укладений на час з 01.10.2009 року по 01.10.2010 року та є чинним.

Оригінал зазначеного договору оренди був оглянутий судом при розгляді справи по суті та його копія додана до матеріалів цивільної справи (а.с.96-97).

На підставі наведеного договору оренди житлового приміщення, з вересня 2009 року ОСОБА_3 разом із своїм чоловіком – співвідповідачем по справі –ОСОБА_4 проживають у кімнаті №8 квартири АДРЕСА_2.

Звертаючись до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про визнання незаконними дій цього відповідача по укладенню договору найму (оренди) ) (здачі до найму), у первісній та уточненій позовних заявах та у судовому засідання позивач ОСОБА_1 обґрунтовував це  тим, що на час укладення договору оренди на кімнату АДРЕСА_2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01.10.2009 року, цей договір не був погоджений ані з житлово-експлуатаційною організацією, ані із самим позивачем.

Разом з тим, за змістом ст.ст.11,15 Цивільного Кодексу України, цивільні права й обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб’єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушений (оспорюваних) прав та вплив та правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України.

Як правило,  власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше всього спосіб захисту порушеного прямо визначається спеціальним законом,  який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Статтею 16 та Главою 58 ЦК України не визначений такий спосіб захисту цивільного права та інтересу як визнання незаконними дій щодо укладення власником договору оренди належного йому нерухомого майна.

З наведених підстав, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у цієї частині.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з кімнати 7 квартири АДРЕСА_2 оскільки зазначені відповідачі займають цю кімнату на законних підставах – на підставі договору оренди, тому, за змістом цивільного законодавства,  вимагати звільнення житлового приміщення  може наймодавець – титульний власник орендованого приміщення або особа, якій належить речове право на чуже майно.

Зазначені підстави звернення у  ОСОБА_1  відсутні.

Дійшовши до зазначеного висновку, суд врахував й те, що, як особисто пояснював позивач у судовому засіданні,  ті незначні перешкоди, які,  можливо,  виникали  між ним та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 при користуванні спільними приміщеннями – коридорами,  кухнею та ін. у квартирі загального заселення  на теперішній час відсутні.

Суд не приймає до уваги посилення позивача у цієї частині на ст. 116 ЖК України, оскільки  зазначена норма не підлягає застосуванню при виникненні спору, пов’язаного  з приватним житловим фондом.  

Оскільки судовим розглядом не встановлено порушень прав ОСОБА_1 з боку відповідача ОСОБА_2, до якого позивачем були заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди,  у задоволенні позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди  у розмірі 5000 гривень  необхідно відмовити.

На підставі статей 15,16, Глави 58 Цивільного Кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,  -

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій незаконними, виселення з кімнати у квартирі, відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя