Справа № 22-ц- 7866 / 2010 р. Головуючий 1 інст: Погасій О.Ф.
Категорія: визнання правочину недійсним Суддя - доповідач: Тичкова О.Ю.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Солодкова А.А.
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю « Торговий будинок « Надія» про визнання додаткової угоди до договору недійсною, покладення обов’язку відшкодувати збитки, моральну шкоду та судові витрати, -
ВСТАНОВИЛА :
В жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з дійсним позовом в якому просив визнати недійсною додаткову угоду № 1 до договору № 1269 від 31 липня 2009 року та зобов’язати відповідача відшкодувати завдані йому збитки у розмірі 480,00 грн., моральну шкоду у розмірі 1500 грн. та судові витрати у розмірі 120 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що 31 липня 2009 року уклав з відповідачем договір № 1269 на виготовлення і установлення металопластикових конструкцій за умовами якого ТОВ « Торговий будинок « Надія» зобов’язалося не пізніше 10 календарних днів після сплати ним 100 % суми попередньої оплати за договором виготовити металопластикові конструкції та встановити їх не пізніше 10 днів з моменту їх виготовлення. 31.07.2009 року позивач здійснив попередню оплату за договором в повному обсязі у сумі 3735,00 грн., проте відповідач свого обов’язку щодо встановлення в його квартирі металопластикових вікон у встановлений в договорі строк не виконав. 12.08. 2009 року відповідач доставив виготовлені металопластикові конструкції до під’їзду будинку в якому мешкає позивач, проте підіймати їх на 16 поверх будинку відмовився. Позивач вважає таку відмову неправомірною, але змушений був укласти з відповідачем 07 серпня 2009 року додаткову угоду № 1 про доставку вироблених за договором від 31.07.2009 року виробів ( надалі угода № 1) . За умовами угоди № 1 виконавець доставляє віконні вироби на 16 поверх у квартиру відповідача протягом 5 робочих днів з дня отримання вартості доставки у розмірі 240 гривень. На його дійсне волевиявлення щодо небажання укладати угоду № 1 вплинула відсутність нормальних умов для проживання в кімнаті на 16 поверсі з демонтованими віконними пройомами. Оскільки воля відповідача щодо укладення угоди № 1 не відповідала його дійсному волевиявленню позивач вважає її недійсною і тому просить зобов’язати відповідача повернути йому отримані за угодою № 1 кошти в подвійному розмірі. Також позивач зазначає, що діями відповідача щодо спонукання до укладення угоди № 1 йому було завдано моральної шкоди, що виразилася у застосуванні до нього психологічного тиску, введення його в оману, нав’язуванні додаткових послуг та створення перешкоджаючих умов поживання в кімнаті. Завдану діями відповідача моральну шкоду позивач оцінює в 1500 гривень.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав, що належним чином виконав умови укладеного з позивачем договору № 1269 від 31.07.2009 року на виготовлення і установлення металопластикових конструкцій. Протягом 10 днів з дня отримання 100 відсоткової попередньої оплати за договором виготовив зазначені в договорі металопластикові конструкції. Проте в супереч п. 5.3. договору позивач не забезпечив йому всіх необхідних умов для проведення установлення. А саме, коли працівники відповідача прибули з металопластиковими конструкціями для їх установлення в квартирі позивача, ліфт в будинку ОСОБА_3 не працював. За умовами договору доставка виробів до квартири позивача передбачена не була. Позивачу було запропоновано оформити додаткову угоду до договору щодо доставки виробів або забрати вироби власними силами. 07 серпня 2009 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, яка повністю виконана. Металопластикові вироби доставлено та встановлено в квартирі позивача.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з рішенням ОСОБА_3 суду подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд правильно керувався ст., ст. 230, 231, 599 ЦК України та обґрунтовано виходив з того, що позивач в супереч вимог ст.,ст. 10,60 ЦПК України не надав суду належних доказів введення його в оману, щодо обставин які мають істотне значення при укладенні угоди № 1 та застосування до нього з боку відповідача психологічного тиску щодо укладення цієї угоди. Не доведено перед судом також фактів завдання позивачу діями відповідача моральної шкоди, існування такої шкоди та наявності причинного зв’язку між діями відповідача та завданою шкодою.
Суд дав правильну оцінку факту внесення позивачем попередньої оплати за доставку виробів відповідно до умов договору № 1 та прийняття ним виконання як за угодою № 1 так і за основним договором.
У зв’язку з чим судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог .
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та рішення суду не спростовують.
Підстави для скасування чи зміни рішення відсутні.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: