Справа № 2-167/09

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2009 р. Жовтневий районний м. Маріуполя Донецької області суд у складі головуючого судді Богуславської І.А. при секретарі Хаджинової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самочинно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, вказавши,  що спеціалістами Маріупольського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель була проведена перевірка дотримання вимог чинного законодавства по АДРЕСА_1 якою встановлений факт  використання відповідачем земельної ділянки площею 0, 000334 га під розміщення гаражу без правовстановлюючих документів. Відповідачу виданий припис від 13.11.07 р. відносно порушення земельного законодавства, проте до теперішнього часу ОСОБА_1 продовжує незаконно використовувати вказану земельну ділянку. Позивач просить зобов’язати відповідача звільнити самочинно зайняту земельну ділянку.

Відповідач позов не визнав та пояснив,  що в 1995 р. він купив гараж, розташований по АДРЕСА_1 у ОСОБА_2. За судовим рішенням за ним було визнано право власності на цей гараж.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані по справі докази, вважає, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10.05.2007  р. позивач є власник гаражу, розташованого по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.377 ЦК України, ст.120  ЗК України та п.6 розділу 10 Перехідних положень до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята ними, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для  її обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі її відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на яких вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування.

Як встановлено вказанім судовим рішенням, спірна земельна ділянка надавалася попередньому власникові ОСОБА_2 за рішенням Жовтневої райради від 14.06.1978 р. та рішенням виконкому Жовтневої райради від 12.10.1994 р., тому суд вважає, що позивач користується спірною земельною ділянкою на законних підставах.

Крім того, рішенням Маріупольської міської ради від 27.10.2009 р. було узгоджено місто розміщення спірної земельної ділянки та дано згоду на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки для обслуговування гаражу по АДРЕСА_1.

Таким чином, суд вважає, що позивач користується спірною земельною ділянкою не самочинно, а на законних підставах, тому в задоволенні позову відмовляє.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.377 ЦК України, ст.120  ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Маріупольської міської ради до ОСОБА_1  про звільнення самочинно зайнятої земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя