Справа  №  22-ц- 6749/ 2010 р.                                                                                      Головуючий 1 інст: Федюшин М.В.  

Категорія: визнання ордеру недійсним                                                  Суддя-доповідач: Тичкова О.Ю.

                   та виселення

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    16 червня    2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

        Головуючого          -    судді  Солодкова А.А.

        суддів колегії          -    Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.

        при секретарі          -    Соколовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Квартирно – експлуатаційного відділу м. Харкова на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 квітня  2010  року по справі за позовом Квартирно – експлуатаційного відділу м. Харкова до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: виконавчий      комітет    Київської   районної  в місті  Харкові   ради,   комунальне   підприємство

« Жилкомсервіс» про визнання ордеру недійсним та виселення  , -

ВСТАНОВИЛА :

В серпні  2009 року Квартирно – експлуатаційний  відділ м. Харкова ( далі КЕВ) звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсним ордер № 263/06 від 04.10.2006 року виданий відповідачам Київською районною радою на право зайняття квартири № 36 у будинку № 181 – А по вул.. Полтавський шлях в м. Харкові та виселити відповідачів з зазначеної квартири до гуртожитку за АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову КЕВ зазначив, що 04.10.2006 року ОСОБА_3 на родину з чотирьох осіб ( він, дружина, двоє дітей) був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_2, у зв’язку з чим відповідачі підписали письмове зобов’язання про звільнення кімнат 1,6,7 у гуртожитку КЕВ за адресою: АДРЕСА_1. Проте  відповідачі до теперішнього часу свого обов’язку не виконали, кімнати у гуртожитку не звільнили, у наданій квартирі не зареєструвалися та витрати на її утримання не несуть. Позивач вважає, що встановлений законом строк дійсності ордеру сплив, що є підставою для  визнання його недійсним.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували, вважали  що законні підстави для визнання ордеру недійсним та їх виселення відсутні. Зазначили, що  не переселилися до наданої квартири не з власної вини. Будинок в якому  розташована спірна квартира до кінця 2007 року не було підключено до водо,  тепло та електропостачання, що унеможливлювало проживання в ньому людей. Проблеми з безперебійним електропостачанням існують і досі, хоча квартира обладнана електроплитою. Ліфт в будинку не працює.  Невідповідність наданої відповідачам квартири санітарним та технічним вимогам змушувала їх продовжувати проживати у гуртожитку, тимчасова реєстрація в якому закінчилася 01.08.2007 року. Крім цього відповідачі вважали, що КЕВ не має права на звернення до суду з зазначеним позовом, оскільки не є балансоутримувачем  будинку, що знаходиться у комунальній власності міста.

Представник комунального підприємства  « Жилкомсервіс» у судове засідання не з’явився, просив суд розглядати справу за їх відсутності.  Представник виконавчого комітету Київської районної в м. Харкові ради у судове засідання також не з’явився. Справу розглянуто за відсутності представників третіх осіб.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 квітня  2010  року у задоволенні позову КЕВ відмовлено.

    Не погодившись з рішенням  суду КЕВ подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про  задоволення позову. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді,  пояснення сторін та їхніх представників,   дослідивши матеріали справи та  обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга   не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до   ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом   і підтверджується матеріалами справи 04.10.2006 року ОСОБА_3 на родину з чотирьох осіб ( він, дружина, двоє дітей) був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_2, у зв’язку з чим відповідачі підписали письмове зобов’язання про звільнення кімнат 1,6,7 у гуртожитку КЕВ за адресою: АДРЕСА_1. Родина ОСОБА_3 тривалий час не переїзджала до отриманої квартири у зв’язку з відсутністю в будинку тепло і електропостачання.

Відповідно до рішення Харківської міської ради № 33/07 від 21.02.2007 року будинок АДРЕСА_1 передано у комунальну власність міста.

Відмовляючи позивачу  у задоволенні позову суд правильно керувався ст.,ст. 18,  59 ЖК України та дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності у КЕВ права вимагати визнання виданого ордеру недійсним, оскільки вони не є наймодавцями спірного житлового приміщення та відсутності  передбачених законом підстав для визнання ордеру недійсним.

          За таких обставин судова колегія вважає, що суд  повно з’ясував обставини,  що мають значення для справи і  ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.  

         Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

                                                                УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу квартирно – експлуатаційного відділу м. Харкова  - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 квітня  2010  року – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: