АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Міщія О.Я.
суддів – Демковича Ю.Й., Сташківа Б.І.
при секретарі – Танцюрі О.В.
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, її представника — ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що між нею та відповідачем ОСОБА_1 було досягнуто згоди щодо купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1. Однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення угоди. Уточнивши позовні вимоги просила визнати договір купівлі-продажу вказаної квартири дійсним.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 1.10.2000 року, укладений між ОСОБА_1 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 430 грн. в повернення сплачених судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказав, що він не отримував кошти за квартиру по АДРЕСА_1, а розписку від 1.10.2000 року написав під впливом обману, перебуваючи у нетверезому стані.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що ОСОБА_2 повністю виконала договір з приводу купівлі-продажу квартири, а відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, тому визнав угоду дійсною.
З таким висновком слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону, грунтується на матеріалах справи.
Як встановлено судом, 1.10.2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали письмовий договір купівлі-продажу 2-х кімнатної квартири по АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила зазначену квартиру.
Вказане підтверджується письмовою розпискою, виданою ОСОБА_1, із змісту якої видно, що відповідач отримав від ОСОБА_4 40 тис. грн. за продану ним квартиру та зобов’язується нотаріально посвідчити угоду до 1.11.2000 року.
У своїх письмових заявах та у поясненнях в апеляційному суді ОСОБА_1 підтвердив, що він власноручно написав і видав ОСОБА_2 зазначену розписку.
Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Як видно з матеріалів справи, сторони домовились щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу квартири. Так ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 40 тис. грн. за квартиру. Як пояснила ОСОБА_2, передана ОСОБА_1 сума відповідає ринковій вартості купленої квартири станом на жовтень 2000 року. Вказані обставини підтверджуються зібраними по справі доказами.
Судом встановлено також, що ОСОБА_2 після передачі грошей вселилась у спірну квартиру, разом із сім’єю близько десяти років проживає у житловому приміщенні, зробила капітальний ремонт, сплачує усі витрати за комунальні послуги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ніколи не звертався з вимогою щодо звільнення житла, хоч йому було відомо, що ОСОБА_2 живе в квартирі по АДРЕСА_1.
Навпаки ОСОБА_1 видав сестрі ОСОБА_2 ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження спірною квартирою з правом продажу за ціною і на умовах на власний розсуд.
Як пояснила позивачка, вони з сестрою не змогли переоформити квартиру, оскільки на той час відносно ОСОБА_1 розслідувалась кримінальна справа, а квартира була арештована. Згодом ОСОБА_1 відкликав довіреність і став ухилятись від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири.
Тому, суд підставно врахував ці обставини при вирішенні питання щодо початку перебігу строку позовної давності.
При таких обставинах, враховуючи, що спірні правовідносини виникли і існували до набрання чинності Цивільним кодексом 2003 року, суд вірно застосував при вирішенні спору норми ЦК України в редакції 1963 року.
Колегія суддів, перевіривши доводи апелянта про те, що він насправді не отримував кошти за квартиру по АДРЕСА_1, не домовлявся про продаж житла з ОСОБА_2, вважає їх безпідставними.
При цьому колегія враховує, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу після передачі грошей ОСОБА_1 користувалась спірною квартирою, а відповідач ніколи не звертався з вимогою про звільнення приміщення, видав довіреність з правом його відчуження. Вказані обставини свідчать про існування домовленості між сторонами з приводу істотних умов договору купівлі-продажу житла.
Доводи апелянта про те, що він написав і видав розписку від 1.10.2000 року під впливом обману з боку ОСОБА_2 спростовуються наведеними вище доказами, а пояснення ОСОБА_1 про те, що він видав розписку, перебуваючи в нетверезому стані, не мають правового значення для вирішення спору.
Безпідставними також є доводи апелянта про порушення судом при розгляді спору вимог ЦПК України.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 був належно повідомлений про час та місце судового засідання (а. с. 92, 93). Відповідач, перебуваючи під вартою, давав письмові пояснення по суті спору, мав можливість і фактично видав довіреність для представництва своїх інтересів в суді. Представник ОСОБА_1 — його дружина ОСОБА_6, діючи на підставі довіреності від 29.07.2009 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Кривицьким С.Ю., була присутньою в судових засіданнях, давала пояснення, однак згодом 29.12.2009 року звернулась із заявою з проханням не викликати її до суду (а.с. 56,81)
У зв’язку з цим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом вірно
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.Я. Міщій