Справа №22ц-1585 Головуючий у І інстанції — Баран Е.М. Категорія — спори, що виникають з договорів (27) Доповідач — Гірський Б.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого Ткач О.І.
Суддів Гірського Б.О., Бахметової В.Х.
при секретарі Вийванко О.В.
з участю представника ПАТ “УкрСиббанк” - Буди І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Гусятинського районного суду від 9 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” в особі Гусятинського відділення №109 про визнання недійсним кредитного договору і договору іпотеки та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Гусятинського районного суду від 9 квітня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що відповідно до вимог діючого законодавства зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Однак, банк в порушення вимог закону уклав з ним договір кредиту в іноземній валюті. Крім того, із наданих банком суду ліцензії, дозволу та додатку до дозволу, вбачається, що серед дозволених валютних операцій відсутні операції пов'язані із валютним кредитуванням. Тому, вважає, що кредитний договір є недійсним, оскільки суперечить вимогам діючого цивільного законодавства.
Представник ПАТ “УкрСиббанк” заперечив відносно задоволення скарги, вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасуваня немає.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладений кредитний договір в іноземній валюті не суперечить вимогам цивільного законодавства, тому підстав для визнання його недійсним не має.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 травня 2007 року між АКІБ “УкрСиббанк” і ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 11152926000, згідно умов якого позивач на підставі поданої заяви отримав кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту поновлюваної кредитної лінії, що дорівнює 102 240, 00 швейцарських франків на термін до 09.05.2014 року із сплатою 8,99 % річних за користування кредитом.
10 травня 2007 року для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між АКІБ “УкрСиббанк” і ОСОБА_4 укладено іпотечний договір.
Згідно ч.3 ст.533 ЦК України “Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.”
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 року № 2121-III банки мають право здійснювати операції із валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.
На здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, зокрема і на здійснення операцій з валютними цінностями, необхідне отримання дозволу від Національного банку України.
З матеріалів справи вбачається, що 28 жовтня 1991 року Національним Банком України видано АТ “УкрСиббанк” банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах, на власний ризик, та письмовий Дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001 року на право здійснювати операції з валютними цінностями.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, банк діяв в межах своїх повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Крім цього, не заслуговують на увагу доводи апелянта, про те, що для надання валютних кредитів та використання валюти на території України як засобу платежу необхідні індивідуальні ліцензії, яких у позивача не має, оскільки Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19 лютого 1993 року передбачено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції щодо надання і одержання кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, чинним законодавством України не встановлено таких обмежень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і не вбачає підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
У Х В А Л И Л А:
апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Гусятинського районного суду від 9 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: