ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №2-7268/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
12 серпня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Савченка А.Г.
при секретарі Загорулько О.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Пархоменка І.М.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відповідачів: 1 – слідчої з особливо важливих справ СУ ГУ МВС України в Полтавській області Лоскот С.С., 2 – УБОЗ ГУ МВС України в Полтавській області, 3 – Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Полтавській області про усунення перешкод у здійсненні права користування майном,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з цим позовом, зазначивши в ньому, що під час розслідування кримінальної справи щодо нього Відповідачем -1 28 серпня 2009 року на майно, яке є його власністю та власністю заснованих ним підприємств, а саме: на автомобілі та причепи в загальній кількості 26 одиниць – Feldbinder (2000) д. н. з. НОМЕР_2; МАN18.460 ТGА (2001) д. н. з. НОМЕР_3; LAG TB А-50 (1986) д. н. з. НОМЕР_4; МАN 18.460 ТGА (2001) д. н. з. НОМЕР_5; Schwarzmuller (1996) д. н. з. НОМЕР_6; МАN ТGА 18.530 (2007) д.н.з. НОМЕР_1; ВАЗ 2121 (1990) д. н. з. НОМЕР_7; МАN19.403 FLS/N (1997) д. н. з. НОМЕР_8; LAG GSA 22 (1985) д. н. з. НОМЕР_9; МАN18.533 (2003) д. н. з. НОМЕР_10; МАN Nutzfahrzeuge 77 (2002) д. н. з. НОМЕР_11; Сhevrolet Niva 21230 (2005) д. н. з. НОМЕР_12; LAG 0345 SТ (1981) д. н. з. НОМЕР_13; МАN F2000 (2000) д. н. з. НОМЕР_14; Мerseron VF 9 (2000) д. н. з. НОМЕР_15; КАМАЗ 53212 АЦ-9,5 (2000) д. н. з. НОМЕР_16; СЗАП 835201 (1990) д. н. з. НОМЕР_17; LAG TB А-50 (1980) д. н. з. НОМЕР_18 МАN 19.414 FLT (1999) д. н. з. НОМЕР_19; МАN F 2000 (1998) д. н. з. НОМЕР_20; УРАЛ 375 АЦ- 5,5 (1992) д. н. з. НОМЕР_21; КАМАЗ 43101 (1991) д. н. з. НОМЕР_22; СР (1991) д. н. з. НОМЕР_23; ВМW 525 IX (1994) д. н. з.НОМЕР_24 було накладено арешт. Постановою про накладення арешту не передбачалось вилучення цього майна з його володіння та з володіння суб’єктів господарювання, заснованих ним.
10 листопада 2009 року після закінчення розслідування справи Відповідачем-1 було направлено листа до УБОЗ та управління ДАІ ГУ МВС України в Полтавській області про вилучення транспортних засобів в кількості 26 одиниць в примусовому порядку.
10 червня 2010 року працівниками ДАІ було затримано належні йому транспортні засоби – автомобіль марки «МАN 18.533» д. н. з. НОМЕР_25 та напівпричіп цистерни д. н. з. 5172 ХХ, який здійснював перевезення палива.
Вважає такі дії Відповідачів незаконними та такими, що перешкоджають у здійсненні ним права користування власністю, а тому просить усунути йому перешкоди в цьому.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на їх задоволенні в повному обсязі, з мотивів, викладених в позовній заяві. Він також уточнив спосіб, яким необхідно усунути перешкоди в користуванні позивачем власністю, зазначивши, що це необхідно зробити шляхом заборони вилучення майна відповідно до листа Відповідача -1 від 10 листопада 2009 року.
Представник Відповідача-3 позов не визнала, заявивши, що цей спір повинен вирішуватися в порядку іншого – адміністративного або кримінального судочинства, а також, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки вилучення та затримання транспортних засобів було здійснено відповідно до постанови слідчої, винесеної в ході розслідування справи відповідно до вимог КПК. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач-1 в судове засідання не явилась, подавши до суду заяву, в якій просить розглядати справу без її участі.
Представник Відповідача-2 в суд не з’явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, в зв’язку з чим суд розцінив їх неповажними та розглянув справу без його участі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, надані ним, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що дійсно Відповідачем-1 в ході розслідування справи було накладено арешт на вищезазначене майно позивача та передано його на відповідальне зберігання механіку ОСОБА_5 В постанові про накладення арешту на майно не зазначалось, що воно підлягає вилученню в примусовому порядку та передачі на відповідальне зберігання.
Після закінчення розслідування справи та направлення її для розгляду до суду Відповідачем-1 було направлено листа Відповідачу-2, в якому, посилаючись на вказану вище постанову, зазначалось про необхідність вжиття заходів щодо вилучення вказаного майна в примусовому порядку та передачі його на відповідальне зберігання (а. с. 6-8).
Відповідно до ст. 125 КПК України слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов’язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову.
В справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов’язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.
Ці дії Відповідач-1 вчинила відповідно до вимог КПК.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.
Майно, на яке накладено арешт, відповідно до ч. 2 цієї статті, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження.
Ці дії також були вчинені Відповідачем-1 у відповідності з вимогами закону в ході розслідування справи.
Направляючи листа Відповідачу-2 10 листопада 2009 року і пропонуючи йому вжити заходів щодо вилучення майна, Відповідач-1 діяла поза межами процесуальних повноважень і при відсутності для цього підстав, оскільки таке рішення нею в ході розслідування справи не приймалось, а на час направлення листа справа знаходилась у провадженні суду, а отже, приймати будь-які рішення по ній вона не могла. Тому направивши листа з такою вимогою, вона безпідставно створила позивачу перешкоди у користуванні власністю – належними йому автомобілями і іншим майном, оскільки дозволила їх вилучити всупереч встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Власник майна, як це передбачено ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, судом встановлено, що позивачу дійсно діями Відповідачів було безпідставно створено перешкоди у користуванні власністю шляхом вчинення дій, вжиття яких у визначеному законом порядку не приймалось, і які були вчинені поза межами їх повноважень.
Суд розцінює як надумане твердження представника Відповідача-3 про те, що вжиття оспорюваних позивачем заходів передбачено постановою слідчої від 28 серпня 2009 року, в якій вказано про накладення арешту на майно. Не приймаючи до уваги це твердження, суд виходить з того, що диспозицією ч. 1 ст. 126 КПК України арешт і вилучення майна передбачені як альтернативні, а не тотожні заходи, а тому відсутність в постанові посилання на вилучення майна з володіння власника, не надає кому б то не було права робити це з посиланням на вказану постанову як підставу для цього.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 5, 10, 60, 88, 212, 213, 215 та 218 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Зобов’язати слідчу з особливо важливих справ СУ ГУ МВС України в Полтавській області Лоскот С.С., Управління боротьби з організованою злочинністю ГУ МВС України в Полтавській області та Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Полтавській області усунути перешкоди у здійсненні права користування транспортними засобами в загальній кількості 26 одиниць, яке є власністю позивача та власністю заснованих ним підприємств, а саме: на автомобілі та причепи в загальній кількості 26 одиниць – Feldbinder (2000) д. н. з. НОМЕР_2; МАN18.460 ТGА (2001) д. н. з. НОМЕР_3; LAG TB А-50 (1986) д. н. з. НОМЕР_4; МАN 18.460 ТGА (2001) д. н. з. НОМЕР_5; Schwarzmuller (1996) д. н. з. НОМЕР_6; МАN ТGА 18.530 (2007) д.н.з. НОМЕР_1; ВАЗ 2121 (1990) д. н. з. НОМЕР_7; МАN19.403 FLS/N (1997) д. н. з. НОМЕР_8; LAG GSA 22 (1985) д. н. з. НОМЕР_9; МАN18.533 (2003) д. н. з. НОМЕР_10; МАN Nutzfahrzeuge 77 (2002) д. н. з. НОМЕР_11; Сhevrolet Niva 21230 (2005) д. н. з. НОМЕР_12; LAG 0345 SТ (1981) д. н. з. НОМЕР_13; МАN F2000 (2000) д. н. з. НОМЕР_14; Мerseron VF 9 (2000) д. н. з. НОМЕР_15; КАМАЗ 53212 АЦ-9,5 (2000) д. н. з. НОМЕР_16; СЗАП 835201 (1990) д. н. з. НОМЕР_17; LAG TB А-50 (1980) д. н. з. НОМЕР_18 МАN 19.414 FLT (1999) д. н. з. НОМЕР_19; МАN F 2000 (1998) д. н. з. НОМЕР_20; УРАЛ 375 АЦ- 5,5 (1992) д. н. з. НОМЕР_21; КАМАЗ 43101 (1991) д. н. з. НОМЕР_22; СР (1991) д. н. з. НОМЕР_23; ВМW 525 IX (1994) д. н. з.НОМЕР_24 та іншого майна, що належить йому на праві приватної власності шляхом заборони його вилучення відповідно до листа Відповідача -1 від 10 листопада 2009 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляції, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлений 17 серпня 2010 року.
Суддя А.Г. Савченко