ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №2-9768/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
23 серпня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Савченка А.Г.
при секретарі Загорулько О.С.
за участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з цим позовом. В позовній заяві він зазначив, що 1 липня 2010 року він уклав договір позики з ОСОБА_2, директором ПП «Фірма Евіс». За договором позики він з 1 по 20 липня 2010 року перераховував на рахунок ПП «Фірма Евіс» гроші в сумі 92300 грн.
26 липня 2010 року він направив на ім’я ОСОБА_2 вимогу про повернення грошових коштів, на яку отримав відповідь останнього про неможливість їх повернення в зв’язку з відсутністю коштів та з зазначенням про те, що він визнає борг в повному розмірі.
Договором позики передбачено, що забезпеченням зобов’язанням є нежитлове приміщення площею 216,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 що складається: 1 - торгова зала площею 68,7 кв. м, 3 - склад площею 12,0 кв. м, 6 - коридор площею 6,1 кв. м, 8 - санвузол площею 3,1 кв. м, 10- підсобне приміщення площею 13,4 кв. м, 10а- кладова площею 5,1 кв. м, 14 - кабінет площею 6,8 кв. м, 14а - умивальник площею 1,1 кв. м, 146 - вбиральня площею 0,9 кв. м, 15 - кабінет площею 8,4 кв. м, 15а - кладова площею 3,7 кв. м, 156 - кладова площею 5,6 кв. м, 15в - кабінет площею 18,1 кв. м, 16 - торгова зала площею 31,5 кв. м, 17 - коридор площею 4,1 кв. м, 18 - кладова площею 16,1 кв. м, 19 – кабінет площею 9,7 кв. м, 20- санвузол площею 1,8 кв. м.
Оскільки відповідач не може погасити борг за договором позики, то предмет забезпечення позики повинен перейти йому у власність, про що він і просить в своїй позовній заяві.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги з мотивів, викладених в позовній заяві, наполягаючи на їх задоволенні в повному обсязі.
Відповідач позов визнав повністю та не заперечував проти його задоволення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, надані ним, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно ч. 1 ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст.1049 ЦК позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Встановлено, що позичальник своєчасно не повернув суми позики.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зо6ов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 5, 10, 60, 88, 212, 213, 215 та 218 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення площею 216,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 що складається: 1 - торгова зала площею 68,7 кв. м, 3 - склад площею 12,0 кв. м, 6 - коридор площею 6,1 кв. м, 8 - санвузол площею 3,1 кв. м, 10- підсобне приміщення площею 13,4 кв. м, 10а- кладова площею 5,1 кв. м, 14 - кабінет площею 6,8 кв. м, 14а - умивальник площею 1,1 кв. м, 146 - вбиральня площею 0,9 кв. м, 15 - кабінет площею 8,4 кв. м, 15а - кладова площею 3,7 кв. м, 156 - кладова площею 5,6 кв. м, 15в - кабінет площею 18,1 кв. м, 16 - торгова зала площею 31,5 кв. м, 17 - коридор площею 4,1 кв. м, 18 - кладова площею 16,1 кв. м, 19 – кабінет площею 9,7 кв. м, 20- санвузол площею 1,8 кв. м, яке є забезпеченням позики по договору безпроцентної позики від 1 липня 2010 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляції, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлений 25 серпня 2010 року.
Суддя А.Г. Савченко