ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №2-10003/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 серпня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Савченка А.Г.
при секретарі Загорулько О.С.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Власюка С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» про визнання договору застави таким, що укладений належним чином та підлягає виконанню,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому зазначив, що 9 жовтня 2007 року він уклав договір про «Особливий» банківський вклад (депозит) в іноземній валюті з виплатою процентів щомісяця №996-09/10/07 з Полтавською філією ВАТ Банк «БІГ Енергія», на підставі якого розмістив належні йому грошові кошти з 9 жовтня 2007 року по 8 жовтня 2009 року.
Згідно Постанови Національного банку України №134 від 13 березня 2009 року у ВАТ Банку «БІГ Енергія» було призначено тимчасову адміністрацію з метою відновлення фінансового стану банку та забезпечення обслуговування фізичних осіб-клієнтів банку. У зв’язку з дефіцитом готівкових коштів в касах банку та філій та відсутністю вільних коштів на кореспондентському рахунку Головного банку Полтавська філія ВАТ Банку «БІГ Енергія» після закінчення строку депозитного договору, не змогла видати належні йому грошові кошти в повному обсязі.
Водночас, ОСОБА_3 не зміг своєчасно розрахуватися з Полтавською філією ВАТ Банк «БІГ Енергія» на підставі укладеного Договору кредитної лінії №57-051007 від 5 жовтня 2007 року, укладеного строком на два роки, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 15000 (п’ятнадцять тисяч) доларів США.15 лютого 2010 року позивачем з ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду про подовження строків дії Договору кредитної лінії терміном до 12 серпня 2010 року.
15 лютого 2010 року між позивачем та Полтавською філією ВАТ Банк «БІГ-Енергія» було укладено договір застави №1-150210-Z. Заставою за цим Договором (п.1.1.) забезпечуються вимоги Заставодержателя (Полтавська філія ВАТ Банк «БІГ-Енергія»), що випливають з Договору кредитної лінії №57-051007 від 5 жовтня 2007 року, укладеного між останнім та ОСОБА_3 терміном користування до 12 серпня 2010 року. В свою чергу Заставодавець (позивач) з метою забезпечення викладених в Договорі кредитної лінії зобов’язань заставляє майнові права, а саме: право вимоги на грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США, що оформлені договором банківського вкладу №996-09/10/07 від 9 жовтня 2007 року з ВАТ Банк «БІГ-Енергія» (п.1.2. Договору).
Постановою Правління Національного банку України №97 від 24 лютого 2010 року було відкликано ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ Банку «БІГ-Енергія».
8 квітня 2010 року позивачем було направлено заяву до Полтавської філії ВАТ Банк «БІГ-Енергія» з проханням виконати умови Договору застави та здійснити погашення заборгованості за зобов’язаннями ОСОБА_3 за Договором кредитної лінії №57-051007 від 5 жовтня 2007 року за рахунок коштів Договору депозитного вкладу №996-09/10/07 від 9 жовтня 2007 року, однак, до цього часу відповіді від банківської установи ним не отримано.
Згідно з п.1.3. Договору застави Заставодавець з моменту прострочення виконання зобов’язань по Договору кредитної лінії та в інших випадках порушення зобов’язань за цим Договором, доручає Заставодержателю здійснити погашення заборгованості за Договором кредитної лінії за рахунок коштів, що перераховані на вказаний в п.1.2. цього Договору депозитний вклад. 12 серпня 2010 року термін дії Договору кредитної лінії від 5 жовтня 2007 року завершився. Однак, до цього часу банком не виконано вимог Договору застави, а саме п.1.3. цього Договору.
Вважає, що відповідачем безпідставно порушено його цивільні права, а тому просить Визнати Договір застави №1-150210-Z від 15 лютого 2010 року таким, що укладений належним чином та полягає виконанню.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі з мотивів, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача позов визнав та не заперечував проти його задоволення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
15 лютого 2010 року між позивачем та Полтавською філією ВАТ Банк «БІГ-Енергія» було укладено договір застави №1-150210-Z (а. с. 4), відповідно до п. 1.1. якого заставою за цим Договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з Договору кредитної лінії № 57-051007 від 5 жовтня 2007 року з лімітом кредитування 50 000,00 грн. (п’ятдесят тисяч) доларів США, на визначених Договором кредитної лінії умовах, зі сплатою 15% річних терміном користування до 12 серпня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та заставодержателем.
Відповідно до п. 1.2. цього Договору заставодавець з метою забезпечення викладених в Договорі кредитної лінії зобов’язань заставляє майнові права, а саме: право вимоги на грошові кошти в сумі 10 226,54 (десять тисяч двісті двадцять шість дол. 54 центи) доларів США, що оформлені договором банківського вкладу № 996-09/10/07 від 9 жовтня 2007 року з ВАТ Банку «БІГ Енергія»:
Згідно з п. 1.3. заставодавець, з моменту прострочення виконання зобов’язань по Договору кредитної лінії та в інших випадках порушення зобов’язань по Договору кредитної лінії, а також у випадку невиконання заставодавцем умов цього Договору:
- цим уступає заставодержателю право вимоги коштів з вказаного вище депозитного рахунку;
- цим доручає заставодержателю здійснити погашення заборгованості за Договором кредитної лінії за рахунок коштів, що перераховані на вказаний в п. 1.2. цього Договору депозитний вклад.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про заставу» - заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення тощо.
Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Згідно з ст. 49 Закону України «Про заставу» заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов’язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Стаття 23 цього Закону передбачає спосіб реалізації заставлених майнових прав шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із встановленого права.
Таким чином, можливість укладення договорів застави майнових прав та відступлення права вимоги передбачена як нормами цивільного законодавства, так і прямо передбачена нормами спеціального законодавства, що регулює діяльність ліквідатора банківської установи, а саме ч. 5 ст. 95 Закону України «Про банки і банківську діяльність», де зазначено, що «Порядок уступки вимог банку регулюється цивільним законодавством України».
Згідно з п. 14.1. глави 14 розділу VI «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ № 369 від 28 серпня 2001 року продаж майна банку, що ліквідується, шляхом відступлення права вимоги, та право вибору способів продажу надане ліквідатору».
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки нормами спеціального законодавства, що регулює банківську діяльність, передбачено право ліквідатора банківської установи укладати договори відступлення права вимоги, то і виконувати вказані договори ліквідатор зобов’язаний.
Порядок укладення договорів відступлення права вимоги регулюється главою 47 ЦК України, зокрема статтями 512-519 ЦК України. Обмеження щодо укладення таких договорів встановлені в статті 515 ЦК України та ч. 3 ст. 512 ЦК України. Ці обмеження не стосуються діяльності ліквідатора та, більше того, відсутні в нормах спеціального банківського законодавства. Предметом цього позову є відносини, які безпосередньо виникають під час реалізації прав заставодержателя за договором застави майнових прав, що виступає забезпеченням по кредитному договору. В таких відносинах застосовуються норми спеціального законодавства, яке регулює відносини застави. Зокрема, ст. 572 ЦК України встановлене переважне право заставодержателя перед іншими кредиторами отримати задоволення власних вимог за рахунок заставного майна, якщо інше не встановлене законом.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені вимоги.
Керуючись ст. ст. 5, 10, 60, 88, 212, 213, 215 та 218 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати Договір застави №1-150210-2 від 15.02.2010 року таким, що укладений належним чином та підлягає виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляції, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлений 25 серпня 2010 року.
Суддя А.Г. Савченко