Справа № 2-620/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 05 серпня 2010 року                                                                                                місто Одеса

Київський районний суд міста Одеси  у складі:

 головуючого      - судді  Непоради М. П.

             при секретарі     -   Яіцької  А. І.,

розглянувши у відкритому   судовому засіданні,  в залі суду в місті Одесі,   цивільну   справу за  позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси, який діє в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитною угодою, суд,    -

ВСТАНОВИВ:

    Заступник прокурора Київського району м. Одеси, який діє в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України»  звернувся  до суду із позовною  заявою про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського міського відділення  № 7860 ВАТ «Ощадбанк» суми боргу за кредитом – 18 761, 78 грн., суми боргу за відсотками -  1551, 45 грн., суми пені за кредитом – 72, 36 грн., суми пені за відсотками – 969, 31 грн., а всього стягнути – 21354, 90 грн.

    Представник  позивача ВАТ «Державний ощадний банк України» - Ваулін С.В.  (за довіреністю від 03.08.2010 року) у судовому засіданні позовні вимоги  підтримав, просить задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на підстави, викладені у позовній заяві.

    Відповідач – ОСОБА_1 у судовому засідання заявлені позовні вимоги заступника прокурора Київського району м. Одеси, який діє в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України»,  визнав у повному обсязі.

            У судове засідання  не з’явилась відповідачі – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 –  чи їх представники,  хоча були сповіщені  судом належним чином, про  причини своєї неявки  суд не повідомили.          

             Відповідно до ст. ст. 77, 169  ЦПК України  якщо суд  не має  відомостей  про причини  неявки , повідомленого належним чином, суд   вирішує справу  на підставі наявних  у ній даних  чи доказів.

Відповідно до частини 4 статті 130 Цивільного процесуального кодексу України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому статтею 174 Цивільного процесуального кодексу України, тобто у разі визнання позову відповідачем суд, за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

            Дослідивши матеріали справи, суд встановив  наступні правовідносини між сторонами:

            21 серпня 2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського міського відділення  № 7860 ВАТ «Ощадбанк» та  громадянином ОСОБА_1  був укладений  кредитний договір  № 741,  згідно із яким  позивач зобов’язався  надати відповідачі  кредит  в сумі 20 000, 00 (двадцять тисяч) грн.,  зі  строком повернення кредиту  не пізніше 21 серпня 2009 року на споживчі цілі,  а відповідач прийняв на себе зобов’язання   сплачувати  відсотки  за користування  кредитом зі сплатою 20%  відсотків  річних та комісій та здійснювати повернення  кредиту щомісячними платежами  відповідно до  пункту 1.4.2  кредитного договору, з кінцевим терміном погашення  21 серпня 2009 року.

            Відповідно до пункту 1.4.1 кредитного договору № 741 від 21.08.2006 року забезпеченням   виконання зобов’язань за кредитним договором  є  два договори  поруки.

21.08.2006 року між відповідачем – ОСОБА_2 та позивачем – ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського міського відділення  № 7860 ВАТ «Ощадбанк», було укладено договір поруки № 741. Відповідно до п. 1.1 цього договору, поручитель – ОСОБА_2 зобов’язується перед кредитором відповідати солідарно, в повному обсязі, за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язання за кредитним договором № 741 від 21.08.2006 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені до нього.

21.08.2006 року між відповідачем – ОСОБА_3 та позивачем – ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського міського відділення  № 7860 ВАТ «Ощадбанк», було укладено договір поруки № 741/1. Відповідно до п. 1.1 цього договору, поручитель – ОСОБА_2 зобов’язується перед кредитором відповідати солідарно, в повному обсязі, за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язання за кредитним договором № 741 від 21.08.2006 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені до нього.

Відповідно до  ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит – це будь – яке  зобов’язання  банку надати  певну суму грошей, будь – яка гарантія, будь – яке зобов’язання придбати право   вимоги боргу, будь – яке  продовження строку погашення   боргу, яке надано  в обмін на зобов’язання  боржника  щодо повернення  заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату  процентів та інших  зборів з такої суми.

Відповідно до  ст. 1054  ЦК України за кредитним договором  банк   або інша фінансова  установа (кредитодавець) зобов’язується надати  грошові кошти  (кредит) позичальникові у розмірі  та на умовах, встановлених  договором, а позичальник зобов’язується  повернути кредит та сплатити проценти. При цьому,  до відносин  за кредитним  договором застосовуються  положення   параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше на встановлено цим параграфом  і не виходить із суті  кредитного договору.

Свої зобов’язання  позивач виконав у повному обсязі,  відповідачу був відкритий  позичковий рахунок № 2203 у відділенні філії – Одеського міського відділення  № 7860 ВАТ «Ощадбанк», та надано суму кредиту готівкою.  Вказана обставина  не заперечується   відповідачем .

            Відповідно до ст. 1048 ЦК України  позикодавець  має право на одержання  від позичальника  процентів  від суми  позики, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу , згідно  зі ст. 1056 1 ЦК України, якою було доповнено ЦК України  згідно  із Законом України від 12.12.2008 № 661-VI, розмір процентів  та порядок   їх сплати   за договором  визначаються в договорі залежно від  кредитного ризику, наданого  забезпечення, попиту і пропозицій, які склались на кредитному ринку, строку користування   кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.  Встановлений  договором розмір   процентів не може  бути   збільшений  банком, іншою фінансовою установою в односторонньому   порядку. Умова  договору щодо  права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір  процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Положенням  п. 1.5.1.1  договору  передбачено, що проценти  по кредиту нараховуються за методом факт/факт, де факт  - фактична  кількість  днів у періоді, за який здійснюється  нарахування процентів та факт – фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення строку, вказаному в п. 1.5.1.3. При нарахуванні процентів за користування кредитом враховується перший і не враховується останній день користування кредитом (1.5.1.2).

Відповідно до п.1.5.1.3  договору, сплата процентів нарахованих банком на залишок заборгованості за кредитом, здійснюється в валюті кредиту до 30 числа кожного місяця, починаючи з серпня місяця після отримання кредиту (його частини), шляхом внесення готівки до каси банку. Як було зазначено по тексту  рішення вище, проценти   за користування кредитом були визначені сторонами у розмірі 20%  річних.

Відповідно до п.  3.3 кредитного договору  позичальник зобов’язався своєчасно та в повному обсязі   погашати  кредит за фактичний час його  використання та можливими штрафними санкціями, в порядку  визначеному п. п.1.1. 4.3 цього договору;  сплачувати  проценти  за використання  кредиту в порядку, визначеному п. 1.1 договору та комісії в розмірах та в порядку, передбачених цим договором.

    Відповідно до п. 1.6 кредитного договору позичальник зобов’язаний здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі 556, 00 грн. до останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту (його частини) шляхом внесення готівки до каси банку.

Відповідно до  ст.  526 ЦК України  зобов’язання   має   виконуватись належним  чином  відповідно до   умов  договору та    цього Кодексу.

Відповідно  до ч. 2. ст. 509  ЦК України зобов’язання  виникають  з підстав  встановлених ст. 11 ЦК України,  в тому числі і з договорів.

Згідно  ст. 629 ЦК України  договір є обов’язковим для виконання сторонами.  В свою чергу зобов’язання, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України  має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.  Одностороння  відмова  від виконання  зобов’язання  або одностороння  зміна  його  умов  не допускається.

В порушення  умов  кредитного договору, щодо  порядку та строків погашення  кредитного зобов’язання,  вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідач  ОСОБА_1  не виконує умови кредитного договору, не погашає кредит, не сплачує відсотки.

Станом на  01.07.2008 року загальна заборгованість  по наданому відповідачу  кредиту (відповідно до розрахунку працівника кредитного відділу –А.В. Майстрова)  складає 21354, 90 грн.,  в тому числі:

               сума заборгованості  за наданим кредитом – 18761, 78 грн.;

               сума  заборгованості по  відсоткам –1551, 45 грн.;

               сума  пені за кредитом – 72, 36 грн.;

       сума пені за відсотками – 969, 31 грн.

Проте, судом встановлено, що сума  пені за кредитом складає 969, 31 грн. та сума пені за відсотками - 72, 36 грн.

Відповідно до частини 4 статті 130 Цивільного процесуального кодексу України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому статтею 174 Цивільного процесуального кодексу України, тобто у разі визнання позову відповідачем суд, за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову .

Також, ОСОБА_1 неналежним чином   виконував прийняті ним  зобов’язання щодо  погашення кредиту, процентів, та інших платежів,  передбачених умовами договору кредиту,  внаслідок  чого  за відповідачем  утворилась   прострочена заборгованість  за кредитом та прострочена заборгованість  за процентами, а також комісійних платежів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання  є його  невиконання  або виконання з порушенням умов, визначених змістом   зобов’язання (неналежне виконання).

            У відповідності до п. 3.2.2 договору № 741 від 21.08.200 року, у разі  недотримання позичальником умов цього договору  кредитор  має право   вимагати дострокового повернення   кредиту, процентів, сплати комісій, можливих штрафних санкцій, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення до поручителів.

             Відповідно до  ч. 2. ст. 1050 ЦК України   якщо  договором   встановлений обов’язок   позичальника  повернути  позику  частинами (з ростроченням), то в разі  прострочення  повернення  чергової частини  позикодавець   має право вимагати  дострокового  повернення  частини позики, що залишилась, сплати  процентів, належних йому  відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

                Таким чином, приймаючи до уваги  неналежне  виконання позичальником   договірних зобов’язань  з повернення кредиту за кредитним договором № 741 від 21.08.2006 року  та сплати  процентів за користування кредитними коштами, скориставшись наданим договором  позивачу правом на дострокове  повернення в такому разі кредиту,  заступник прокурора Київського району м. Одеси, який діє в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовними  вимогами про стягнення з  відповідачів  боргу за кредитом – 18 761, 78 грн., суми боргу за відсотками -  1551, 45 грн., суми пені за кредитом – 72, 36 грн., суми пені за відсотками – 969, 31 грн., а всього стягнути – 21354, 90 грн.

                Оцінивши всі докази у їх сукупності,  з урахуванням  правових обґрунтувань та позицій сторін,  з урахуванням  наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредити, сплати процентів, а також комісійних, керуючись  наведеними вище умовами п. п. 2.2, 3.2.2  договору № 741  від 21.08.2006 року, згідно із яким у разі  недотримання позичальником умов   цього договору,  кредитор  має право   вимагати дострокового повернення   кредиту, процентів, сплати комісій, можливих штрафних санкцій, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення до поручителів,  суд приходить до висновку про наявність  правових підстав для стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3   на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського міського відділення  № 7860 ВАТ «Ощадбанк» заборгованості по кредиту та заборгованості по  відсоткам на загальну суму – 20313,  23 грн.

                  Крім того, відповідно до ч. 1. ст. 549, п. 3. ч. 1 ст. 611 ЦК України   у разі  порушення  зобов’язання   настають наслідки, встановлені договором  або законом, зокрема сплата  неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним  зобов’язання. Так, згідно  з ч. 3. ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках  від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний  день прострочення виконання. Відтак,  суд вважає обґрунтованими  позовні вимоги  щодо стягнення з відповідачів пені у сумі 1041,67 грн. за прострочення виконання  грошового зобов’язання,  оскільки такі вимоги  ґрунтуються на Законі та договірних відносинах між сторонами, які  прописані в пункті 4.2 договору.

Вирішуючи питання розподілу витрат, пов’язаних з розглядом справи суд виходить з того, що відповідно до  частини 1 пункту 30 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93 позивача звільнені від оплати державного мита.

Відповідно до  частини 1 пункту «а» статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93 встановлений розмір судового збору за подання позовної заяви

Відповідно до частини 2 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, у випадку звільнення позивача від їх сплати, стягуються на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до частини 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, у випадку звільнення позивача від оплати судового збору, то судовий збір стягується з відповідача в дохід держави, пропорційно задоволеним чи відхиленим вимогам.

Відповідно до статті 15 ЦК України   кожна особа  має право   на захист  свого  цивільного  права  у разі  його порушення, невизнання  або оспорювання.

Відповідно до статті 16  ЦК України  кожна особа  має право  звернутись  до суду  за захистом   свого  особистого  немайнового  або майнового права та інтересу.

Рішення  суду як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України  прав і свобод  людини та здійснення проголошеного Основним  Законом України принципу  верховенства права.

Рішення  суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню  до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України,  також правильно втлумачив ці норми.

Обґрунтованим  визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих  обставин, на які  сторони посилаються  як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому  засіданні і які відповідають вимогам  закону про їх належність та допустимість, або обставин,  що не підлягають доказуванню, а також  якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

                    На підставі наведеного, керуючись  ст. ст. 15, 16, 192, ч. 2. ст. 509, 525, 526, 533, 549, 553-555, 610, 611, 628, 629, 632, 1048, 1050, 1052, 1054, 1056 1  ЦК України,  ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 3, 4  Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93,  ст. ст. 2, 4, 5, 6, 8, 10, 15, 57, 60, 62, 88, 209, 218, 223, 292  ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

 Позов заступника прокурора Київського району м. Одеси, який діє в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитною угодою  - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського міського відділення  № 7860 ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитом – 18 761, 78 грн., суми боргу за відсотками -  1551, 45 грн., суми пені за кредитом – 969, 31 грн., суми пені за відсотками – 72, 36 грн., а всього стягнути – 21354, 90 грн.

    Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір до державного бюджету України у розмірі 200 (двісті) грн.

    Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Територіального управління Державної Судової  адміністрації в Одеській області судові витрати пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу у розмірі 37 (тридцять сім) гривень.

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом    

             Головуючий                                                                                         Непорада М. П.