Справа № 2-5920

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     16 липня 2010 року                                                                               місто Одеса

Київський районний суд м. Одеси  у складі:

    Головуючого   –  судді   Непоради М.П.

    при секретарі                 Єрьоменко Л.В.,

розглянувщи у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2  

про розірвання шлюбу,

Встановив :

            Сторони зареєстрували шлюб 27 квітня 2001 року у відділі реєстрації  актів громадянського стану Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська,  за  актовим записом № 213.

    Шлюб у сторін перший.

    Дошлюбна фамілія відповідача – «ОСОБА_2».

            Від даного шлюбу є неповнолітня донька – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

            Позивач просить суд постановити рішення, яким розірвати шлюб, заключний між ним та відповідачкою, зазначаючи, що шлюб розпався на підставі того, що сторони втратили почуття кохання та поваги один до одного, відсутності взаємо порозуміння. Також позивач зазначив, що його не влаштовує недостойна поведінка відповідачки стосовної своєї сім’ї, та він вважає, що у нього немає спільного майбутнього з відповідачем.

З травня 2010 року сторони не підтримують шлюбні стосунки, сумісного господарства не ведуть, відповідач залишила сім'ю, та мешкає окремо.

Позивач у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить постановити заочне рішення у відсутності відповідача, так як сім’я фактично розпалась та існує формально.

    Відповідач  у  судове засідання не з’явилася, до суду була представлена нотаріальна посвідчена заява від відповідача в якої вона надала згоду на розірвання шлюбу та просила суд слухати справу за її відсутністю.  

Згідно п. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

      Згідно ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

            Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню, оскільки позивач не має наміру підтримувати шлюбні стосунки, на перемирення категорично не згоден.

        На підставі вищезазначеного, суд вважає, що шлюб носить формальний характер, сумісного господарства не ведеться, шлюбні стосунки сторони не підтримують без поважних причин, шлюб існує формально, підстав для надання строку на примирення немає, так як позивач категорично не згоден на примирення,  так як це буде суперечить його інтересам,  які мають істотне значення тому його потрібно розірвати.

        Керуючись ст.ст. 130,  214-215, 218, 223  ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 114, 115 СК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу - задовольнити.

            Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 27 квітня 2001  року у відділі реєстрації актів громадянського стану Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська,   актовий запис № 213.

     При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з позивача ОСОБА_1 держмито на користь держави в сумі 51 грн., відповідача звільнити від сплати держмита.

            Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею Ії копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя