Справа № 1-37 2007 року
ВИРОК
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 року Городищенський районний суд
Черкаської області в складі:
головуючого судді Голосія А. В.
при секретарі Горідько Г. О.
з участю прокурора Ракітіної Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городище
кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уроженця
та жителя АДРЕСА_1
Черкаської області, українця, громадянина України, не одруженого, не
працюючого, військовозобов'язаного, з середньою освітою, раніше не
судимого
у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 25 серпня 2006 року, знаходячись неподалік будинку № 29, що по вулиці Словенській м. Городище, Черкаської області, під час конфлікту, що виник на грунті з»ясування взаємних стосунків, шляхом нанесення двох ударів кулаком в обличчя ОСОБА_2, умисно побив останнього та заподіяв тілесні ушкодження у вигляді закритої черепної -мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеня, двостороннього перелому нижньої щелепи справа та зліва, забійної рани голови, які згідно з висновком судово - медичної експертизи № 23М04 від 13 грудня 2006 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров»я потерпілого ОСОБА_2
В судовому засіданні, підсудний ОСОБА_1 вину свою у скоєному злочині визнав повністю і суду пояснив, що 24 серпня 2006 року відпочиваючи разом зі своїми друзями в кафе - барі «Гулівер» м. Городище, він зустрів свого колишнього знайомого ОСОБА_2 Між ними виникли неприязні стосунки, в результаті чого він штовхнув ОСОБА_2 в груди і той упав. Коли потерпілий піднявся, він наніс йому два удари в область обличчя, від яких той знову впав. Більше він ОСОБА_2 не бив. Залишивши його лежати, він разом зі своїми друзями сіли в автомобіль і поїхали в с. Хлистунівка, Городищенського району.
Крім повного визнання своєї вини підсудного ОСОБА_3. його вина в інкримінованому йому злочині підтверджується також:
- свідченнями потерпілого ОСОБА_2 про те, що 24 серпня 2006 року він разом зі своїми знайомими відпочивав в кафе - барі «Гулівер» . Раптом до нього підійшов незнайомий йому хлопець, нічого не пояснивши, став тягнути
2
його за одяг з приміщення бару. Обставин отримання тілесних ушкоджень він не пам»ятає. До свідомості прийшов, будучи вже в лікарні.
- свідченням свідка ОСОБА_4, про те що він є братом потерпілого
ОСОБА_2 25 серпня 2006 року, близько першої години ночі він прийшов
до кафе - бару «Гулівер» м. Городище. Коли заходив до приміщення бару,
побачив, що його брата виводить на вулицю незнайомий йому хлопець. На
його запитання, що сталося, він відповіді не отримав. Незнайомець повів його
брата в напрямку будинку, що знаходиться біля бару. Через деякий час він
почув крики. Коли підійшов до будинку, то побачив, що на клумбі лежав його
брат Володимир, в якого з рота та носа текла кров. Біля нього стояли хлопці,
деякі з них були жителі с Хлистунівка, Городищенського району. Він
викликав «швидку допомогу» і ОСОБА_2 забрали до лікарні. Хто саме
побив ОСОБА_2 він не бачив.
- свідченнями свідка ОСОБА_5 про те, що вона працює в кафе - барі
«Гулівер», м. Городище. 24 серпня 2006 року до бару приїхали відпочивати
хлопці з с Хлистунівка, Городищенського району і один з них вивів
потерпілого ОСОБА_2 з приміщення бару. Через деякий час, до неї підійшов
брат потерпілого ОСОБА_4, і повідомив, що ОСОБА_2 повели в
напрямку п»ятиповерхового будинку, щоб побити. Вона разом з ОСОБА_4,
пішли в напрямку згаданого будинку. Там вони побачили ОСОБА_2, який
лежав на клумбі. Голова та обличчя його були в крові. Коли вони почали його
підводити, то помітили на спині кров»яне п»ятно. ОСОБА_4 відразу викликав
міліцію та «швидку допомогу». Потерпілого забрали до лікарні. Хто саме
побив ОСОБА_2 вона не бачила.
· свідченнями свідка ОСОБА_6 про те, що 24 серпня 2006 року він разом зі своїми друзями та підсудним ОСОБА_1 поїхали відпочивати в кафе -бар «Гулівер» м. Городище. Він зустрів свою знайому дівчину, і залишився з нею розмовляти. А тому він не бачив, чи ходив кудись ОСОБА_1 і чи спілкувався із хлопцями з м. Городище. Згодом його покликали хлопці, щоб їхати додому, в с Хлистунівка. Про бійку він дізнався лише тоді, коли викликали в міліцію.
· свідченнями свідка ОСОБА_7 про те, що 24 серпня 2006 року він разом зі своїми друзями та підсудним ОСОБА_1 поїхали відпочивати в кафе - бар «Гулівер» м. Городище. Він бачив як ОСОБА_1 спілкувався з незнайомим йому хлопцем, з яким пізніше пішов в напрямку п»ятиповерхового будинку. Через деякий час ОСОБА_1 повернувся сам і розповів що між ним та тим незнайомим виникла бійка. Причину бійки він нам не розповідав. Потім вони всі поїхали додому, в с Хлистунівка.
· даними протоколу усної заяви потерпілого ОСОБА_2 від 25 серпня 2006 року;
· даними висновку судово - медичної експертизи № 231 \104 від 13 грудня 2006 року з якого вбачається, що гр. ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепної - мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеня, двостороннього перелому нижньої щелепи справа та зліва, забійної рани голови, які кваліфікуються як середньої тяжкості та викликали тривалий розлад здоров»я.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності в результаті всебічного, повного і об»єктивного їх розгляду в судовому засіданні
3
суд вважає, що пред'явлене обвинувачення ОСОБА_1 доказане повністю.
Поскільки підсудний ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 умисно середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров"я потерпілого, його дії суд кваліфікує за ч.1 ст.122 КК України.
Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання. Суд враховує, що він свою вину в скоєному злочині визнав повністю, його щиросердне каяття, що він сприяв слідству, його позитивну характеристику по місцю проживання, і вважає, за можливе призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Суд, обговоривши цивільний позов, заявлений потерпілим по справі ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, вважає, що він підлягає до задоволення лише в частині вимог, що підтверджені документально.
Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди суд, вважає, що підлягають до задоволення, але частково, оскільки дійсно винними діями підсудного, що скоїв злочин порушилося його звичайне життя, організація діяльності, що створило йому моральний дискомфорт. Потерпілий довів в судовому засіданні, що в нього виникло право на відшкодування підсудним моральної шкоди, проте, суд, вважає, що її розмір необхідно зменшити, при цьому враховуючи матеріальний стан підсудного. Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
Визнати ОСОБА_1винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання по даній статті 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися до нього для реєстрації.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - залишити дотеперішню до часу вступу вироку в законну силу.
Цивільний позов задоволити частково.
Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 1510 ( одна тисяча п»ятсот десять ) грн 44 коп матеріальних збитків та 3 000 ( три) тисячі грн моральної шкоди.
На вирок може бути подана апеляція до Черкаського апеляційного суду через районний суд на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а для засудженого в той строк з моменту вручення йому копії вироку.