Справа № 2-11465/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2010 року Жовтневий районний суд
міста Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Башмакова Є.А.
при секретарі - Жук Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угоди про наміри не дійсною, та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання угоди про наміри дійсною, визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2010 року Позивач, а саме ОСОБА_1, звернувся із позовом до Відповідача № 1, а саме ОСОБА_3, та Відповідача №2, а саме ОСОБА_2 про визнання угоди про наміри №1 не дійсною , укладену між ними від 01.01.2010 року не дійсною. Відповідно до п. 1 Угоди, Позивачі мають намір продати, а Відповідач має намір купити – комплекс нежитлових будівель та споруд: адміністративно-побутовий корпус А-2 загальною площею 1376,8 кв.м., цехи з виробництва стінових блоків Б-1 загальною площею 2776,6 кв.м. та В-3 загальною площею 674,7 кв.м., будівлю прохідної літ. Г-2 загальною площею133,6 кв.м., склад літ. Ж-1 загальною площею 2031,5 кв.м., навіс літ. Д, огорожа, споруди №1-4, мостіння – І, ІІ, г-ганок, г1-сходи - що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 після отримання документів необхідних для укладення договору купівлі-продажу виробничого приміщення.
За умовами п. 3 Угоди Відповідач №1 та Відповідач №2, зобов’язалися підготувати та отримати необхідні для укладання договору купівлі – продажу виробничого будинку документи.
Пунктом 2 Угоди про наміри №1 від 01.01.2010 року, передбачено, що Відповідач №1 та Відповідач №2 зобов’язані надати Позивачу усю необхідну документацію в копіях або в оригіналах для вивчення об’єкту придбання, з метою формування об’єктивної думки, достовірної поінформованості, щодо нерухомості.
Відповідачем №1 та Відповідачем №2, було надано Позивачу наступні документи: технічний паспорт на комплекс нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 від "16" листопад 2009 року, договори оренди земельної ділянки від "31" грудня 2004 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та на якій знаходиться виробничий будинок, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від "26" березня 2006 року про визнання права власності за Відповідачем №1 та Відповідачем №2 на адміністративно-побутовий корпус А-2 загальною площею 1382,0 кв.м., цехи з виробництва стінових блоків Б-1 загальною площею 2776,6 кв.м. та В-3 загальною площею 672,2 кв.м., споруди 1-6,огорожа, мостіння –І,ІІ, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_3 серія НОМЕР_4
Позивач, а саме ОСОБА_1, листом від 15.03.2010 р. проінформував Відповідача №1 та Відповідача №2, про те що відмовляється від продовження переговорів та не визнає право власності Відповідачів, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_2 на виробничі будівлі, мотивуючи таку позицію: неможливістю встановити хто є власником виробничих будівель після реконструкції, чи мають треті особи майнові права на об’єкт.
Відповідачі вважають, що не визнання Позивачем права власності на виробниче приміщення порушує майнові права Відповідача №1 та Відповідача №2, оскільки право власності на об’єкт нерухомості, набуто правомірно.
У судовому засіданні Позивач за первісним позовом підтримав свої позовні вимоги з приводу визнання угоди про наміри №1 від 01.01.2010 року не дійсною, у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач №1 та Відповідач №2 за первісним позовом, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3 у попередньому судовому засіданні подали зустрічну позовну заяву про визнання угоди про наміри №1 від 01.01.2010 року дійсною, та визнання права власності на нерухоме майно.
Позивач №1 та Позивач №2, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3- за зустрічним позовом, у судовому засіданні просили суд спонукати Відповідача за зустрічним позовом, а саме ОСОБА_1, до визнання за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частки нежитлових будівель та за та ОСОБА_3 право власності на Ѕ частки нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова 2А, адміністративно-побутовий корпус літ. А-2 загальною площею 1376,8 кв.м., цехи з виробництва стінових блоків літ. Б-1 загальною площею 2776,6 кв.м. та літ.В-3 загальною площею 674,7 кв.м., будівлю прохідної літ. Г-2 загальною площею133,6 кв.м., склад літ. Ж-1 загальною площею 2031,5 кв.м., навіс літ. Д,огорожа, споруди № 1-4, мостіння – І,ІІ, літ. г-ганок, літ. г1-сходи, без додаткових актів введення в експлуатацію, оскільки листом від 15.03.2010 року Відповідач за зустрічним позовом не визнає їх право власності на виробничі будівлі після проведення реконструкції.
Позивач №1 та Позивач №2, за зустрічним позовом зазначили, що згідно заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, справа №2 – 820/2007 від 26 березня 2006 року, ухвали Індустріального районного суду до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, справа № 2-820/2007 від 23 серпня 2007 року, та ухвали Індустріального районного суду до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, справа № 2-820/2007 від 24 травня 2007 року визнано право власності в рівних долях на адміністративно-побутовий корпус літ. А-2 загальною площею 1382,0 кв.м., цехи з виробництва стінових блоків літ. Б-1 загальною площею 2776,6 кв.м., літ. В-3 загальною площею 672,2 кв.м., споруди 1-6, мостіння I, II, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданий ДМБТІ м. Дніпропетровська, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 на Ѕ частки за ОСОБА_2 та Ѕ частки за ОСОБА_3 від 07.11.2007 року за НОМЕР_3 серія НОМЕР_4
Користуючись своїм правом власника Ѕ частки нежитлових будівль, Позивач №1 , а саме ОСОБА_2 та Позивач № 2, а саме ОСОБА_3 за зустрічним позовом, здійснили його реконструкцію та переобладнання нежитлової будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-2 загальною площею 1376,8 кв.м., цехи з виробництва стінових блоків літ. Б-1 загальною площею 2776,6 кв.м. та літ. В-3 загальною площею 674,7 кв.м., будівлю прохідної літ. Г-2 загальною площею133,6 кв.м., склад літ. Ж-1 загальною площею 2031,5 кв.м., навіс літ. Д, огорожа, споруди № 1-4, мостіння – І,ІІ, літ. г-ганок, літ. г1-сходи - що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, без отримання на це належного дозволу, за власні кошти.
Крім того представник Позивача №1 та Позивача №2 за зустрічним позовом надав суду докази з приводу того факту, що 02.05.2010 року, на замовлення Позивача №1 , а саме: ОСОБА_2- та Позивача № 2, а саме ОСОБА_3 - Інститут "ДНІПРОАГРОПРОЕКТ" (Ліцензія АБ 204592 від 09.08.05 р. до 09.08.2010 р.) було проведено обслідування і оцінку технічного стану будівельних конструкцій адміністративно-побутового корпусу літ. А-2 загальною площею 1376,8 кв.м., цехи з виробництва стінових блоків літ. Б-1 загальною площею 2776,6 кв.м. та літ.В-3 загальною площею 674,7 кв.м., будівлю прохідної літ. Г-2 загальною площею133,6 кв.м., склад літ. Ж-1 загальною площею 2031,5 кв.м., навіс літ. Д,огорожа, споруди № 1-4, мостіння – І,ІІ, літ. г-ганок, літ. г1-сходи, - що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Згідно даного обслідування та висновку основні несучі конструкції (фундаменти, стіни, перегородки, перекриття) знаходяться в нормальному і задовільному стані, відповідають санітарним та пожежним вимогам, придатні для подальшої експлуатації за функціональним призначенням та відповідають категорії К-1.
У судовому засіданні ОСОБА_1, Відповідач за зустрічним позовом визнав право власності на нерухоме майно за Позивачем №1 , а саме ОСОБА_2 та Позивачем № 2, а саме ОСОБА_3 і пояснив, що помилково трактував законодавство України і помилявся, щодо виникнення в них прав власників майна, а також підтримав позовні вимоги Позивача №1 , а сааме: ОСОБА_2 - та Позивача № 2, а саме: ОСОБА_3 - частково. У свою чергу представник Позивача №1 та Позивача №2 , а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, Позивача за первісним позовом , у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив.
Між позивачем і відповідачем №1 та Відповідачем №2, від 01.01.2010 року було укладено Угоду про наміри № 1 купівлі – продажу нерухомого майна. Відповідно до п. 1 Угоди, Відповідач №1 та Відповідач №2 мають намір продати, а Позивач за первісним позовом, має намір купити – комплекс нежитлових будівель та споруд: адміністративно-побутовий корпус літ. А-2 загальною площею 1376,8 кв.м., цехи з виробництва стінових блоків літ. Б-1 загальною площею 2776,6 кв.м. , літ. В-3 загальною площею 674,7 кв.м., будівлю прохідної літ. Г-2 загальною площею133,6 кв.м., склад літ. Ж-1 загальною площею 2031,5 кв.м., навіс літ. Д, огорожу, споруди № 1-4, мостіння – І,ІІ, літ. г-ганок, літ. г1-сходи - що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак договір не був укладений, оскільки Позивач листом від 15.03.2010 р. проінформував Відповідача №1 та Відповідача №2, про те, що відмовляється від продовження переговорів та не визнає право власності Відповідачів на виробничий комплекс, мотивуючи таку позицію: неможливістю встановити хто є власником виробничого будинку після реконструкції, чи мають треті особи майнові права на об’єкт.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, у тому числі є договори та інші правочини.
Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Згідно зі ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Враховуючи викладене вбачається, що укладення сторонами попереднього договору є правочином, який породжує для його учасників викладені в цьому договорі зобов’язання.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У той же час, ст. 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.
Як вбачається із змісту Угоди про наміри від 01.01.2010 року № 1, та відповідно до п. 1 Угоди, Відповідач №1 та Відповідач №2, мають намір продати, а Позивач має намір купити – комплекс нежитлових будівель та споруд: адміністративно-побутовий корпус літ. А-2 загальною площею 1376,8 кв.м., цехи з виробництва стінових блоків літ. Б-1 загальною площею 2776,6 кв.м., приміщення літ.В-3 загальною площею 674,7 кв.м., будівлю прохідної літ. Г-2 загальною площею133,6 кв.м., склад літ. Ж-1 загальною площею 2031,5 кв.м., навіс літ. Д, огорожа, споруди №1-4, мостіння – І,ІІ, літ. г-ганок, літ. г1-сходи - що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та у Позивача відсутні підстави стверджувати про наявність порушень позивачами своїх зобов’язань за цим договором.
Виходячи з викладеного можна зробити висновок, що в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України позивач в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх зобов’язань за умов Угоди про наміри від 01.01.2010 року № 1, а саме безпідставно відмовитися від укладення основного договору купівлі-продажу нежитлових будівель.
Як вбачається з листа від від 15.03.2010 р. , Позивач ставить під сумнів належність Відповідачу №1 та Відповідачу №2 на праві приватної власності зазначеного в угоді про наміри №1 від 01.01.2010 року нерухомого майна.
Згідно заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, справа №2 – 820/2007 від 26 березня 2006 року, ухвали Індустріального районного суду до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, справа № 2-820/2007 від 23 серпня 2007 року, та ухвали Індустріального районного суду до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, справа № 2-820/2007 від 24 травня 2007 року визнано право власності в рівних долях на адміністративно-побутовий корпус літ. А-2 загальною площею 1382,0 кв.м., цехи з виробництва стінових блоків літ. Б-1 загальною площею 2776,6 кв.м., літ. В-3 загальною площею 672,2 кв.м., споруди 1-6, мостіння I, II, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданий ДМБТІ м. Дніпропетровська, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 на Ѕ частки за ОСОБА_2 та Ѕ частки за ОСОБА_3 від 07.11.2007 року за НОМЕР_3 серія НОМЕР_4
Позивач№1 за позовом, та Позивач №2 за зустрічним позовом, користуючись своїми правами власників об’єкту нерухомості, здійснили його загальну реконструкцію, та перебудову без отримання на це належного дозволу, згідно даних поточної інвентаризації проведеної станом на 16.11.2009 року
У відповідності до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу або певним чином затвердженого проекту.
Частиною 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Враховуючи той факт, що Об’єкт розташований на земельній ділянці,згідно Договору оренди земельної ділянки від "31" грудня 2004 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та на якій знаходиться виробничий будинок питання земельних відносин розглядатися у цьому судовому спорі не повинні.
Самовільна перебудова позивачами належних їм будівель та споруд не викликала будь-яких порушень прав інших осіб з огляду на наступне.
Згідно ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
З викладеного вбачається, що здійснивши перебудову належних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нежитлових будівель , вони здійснили лише розпорядження своєю приватною власністю за власним розсудом і ніяким чином не порушили права інших осіб.
02.05.2010 року, на замовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 УКРНІІАГРОПРОЕКТ інститутом « Дніпроагропроект» (Ліцензія серія АБ №204592 від 09.08.2005 року до 09.08.2010 року) було проведено обслідування і оцінку технічного стану будівельних конструкцій адміністративно-побутового корпусу літ . А-2 загальною площею 1376,8 кв.м., цехів з виробництва стінових блоків літ. Б-1 загальною площею 2776,6 кв.м. та літ. В-3 загальною площею 674,7 кв.м., будівлі прохідної літ. Г-2 загальною площею133,6 кв.м., складу літ. Ж-1 загальною площею 2031,5 кв.м., навісу літ. Д, огорожі, споруди №1-4 , мостіння –І,ІІ, літ. г-ганок, літ. г1-сходи - що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Згідно даного обслідування та висновку основні несучі конструкції (фундаменти, стіни, перегородки, перекриття) знаходяться в нормальному і задовільному стані, відповідають санітарним та пожежним вимогам, придатні для подальшої експлуатації за функціональним призначенням та відповідають категорії К-1.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає доцільним задовольнити позовні вимоги за первісною позовною заявою частково з наступних підстав.
Кожна сторона має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до цивільного законодавства України однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності в Україні повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того щоб бути доведеним перед іншими особами. Статтею 392 ЦК України встановлено - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою.
При урахуванні судом експертного та технічного висновку за результатами обстеження вищевказаних будівельних конструкцій позивача за зустрічним позовом на підставі ч.2 ст. 8 Цивільного кодексу України у відповідності до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права) встановлено, що прийняття в експлуатацію об’єкта полягає у визначенні готовності об’єкта, закінченого будівництвом, будівельним і іншим нормам і правилам, необхідним при прийнятті в експлуатацію. Готовність приміщень до експлуатації у всіх аспектах визначена будівельно-технічним висновком. Таким чином, дані приміщення з усіма їх складовими частинами є прийнятими до експлуатації та не потребують іншого проведення дослідження готовності до експлуатації – прийняття до експлуатації, в тому числі складання актів прийняття до експлуатації.
Відповідно до п.10 Переліку право встановлюваних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, рішення суду про визнання права власності є право встановлюваним документом і підлягає реєстрації в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради.
Відповідно до ст.ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави необхідно солідарно стягнути судовий збір, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Крім того на користь держави з ОСОБА_1 необхідно стягнути 17 грн. судового збору, та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 316, 331 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання угоди про наміри №1 від 01.01.2010 року , - задовольнити у повному обсязі .
Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання угоди про наміри №1 від 01.01.2010 року та визнання права власності, - задовольнити частково .
Визнати недійсною угоду про намір №1 від 01.01.2010 року, яка укладена між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_2 (інн№ НОМЕР_1 ) паспорт серія АЕ 505134 виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області від 06 березня 1997 року, право власності на Ѕ частки комплексу нежитлових будівель та споруд: адміністративно-побутовий корпус літ. А-2 загальною площею 1376,8 кв.м., цехи з виробництва стінових блоків літ. Б-1 загальною площею 2776,6 кв.м. та літ. В-3 загальною площею 674,7 кв.м., будівлю прохідної літ. Г-2 загальною площею133,6 кв.м., склад літ. Ж-1 загальною площею 2031,5 кв.м., навіс літ. Д, огорожі, споруди №1-4, мостіння – І,ІІ, літ. г-ганок, літ. г1-сходи - що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом, без додаткового акту введення в експлуатацію.
Визнати за ОСОБА_3 (інн№ НОМЕР_2), паспорт серія АМ 805853 виданий Ленінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 11 грудня 2001 року, право власності на Ѕ частки комплексу нежитлових будівель та споруд: адміністративно-побутовий корпус літ. А-2 загальною площею 1376,8 кв.м., цехи з виробництва стінових блоків літ. Б-1 загальною площею 2776,6 кв.м. та літ. В-3 загальною площею 674,7 кв.м., будівлю прохідної літ. Г-2 загальною площею133,6 кв.м., склад літ. Ж-1 загальною площею 2031,5 кв.м., навіс літ. Д, огорожі, споруди №1-4, мостіння – І,ІІ, літ. г-ганок, літ. г1-сходи - що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом, без додаткового акту введення в експлуатацію.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, щодо визнання угоди про намір №1 від 01.01.2010 року, дійсною – відмовити .
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 17 грн. судового збору, та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя : Башмаков Є.А.