АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-7274/2010 р Головуючий в суді першої інстанції – Мохонько В.В.
Доповідач – Пономаренко В.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Авраменко Т.М.,
суддів – Суровицької Л.В., Пономаренко В.Г.
при секретарі - Чернезі М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15 червня 2010 року ,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15 червня 2010 року відмовлено повністю у забезпеченні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права.
У судовому засіданні ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що в провадженні Кіровського районного суду міста Кіровограда з грудня 2009 року знаходиться справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце з вини відповідача 15 листопада 2009 року. Позивачі просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 33373 грн. на відшкодування матеріальної та 3000 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди, відповідно 5000 грн. та 3000 грн.
У червні 2010 року ОСОБА_2, діючи у власних інтересах та в інтересах інших позивачів звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Просив накласти арешт на будинок АДРЕСА_1 та автомобіль марки ВАЗ 21104 110 01 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належать відповідачу на праві приватної власності, посилаючись на те, що відповідач не бажає добровільно відшкодувати заподіяну шкоду , а автомобіль ВАЗ-21093 на який накладено арешт ухвалою суду від 19 березня 2010 року, було пошкоджено при ДТП і вартість його не відповідає розміру заявлених позовних вимог, а тому на даний момент існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15 червня 2010 року у задоволені вказаної заяви ОСОБА_2 повністю відмовлено. Свій висновок щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд мотивував тим, що „ наведені в заяві причини та обґрунтування носять гіпотетичний та примарний характер і підтверджуються лише власним уявленням заявника про можливий подальший перебіг подій ”.
Проте з таким висновком повністю погодитися не можна.
Згідно з ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогам.
Згідно роз’яснень даних у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 „ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися , зокрема, в тому , що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4).
Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів , із яких суд дійшов висновку про обґрунтованість чи необґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановлені ухвали (п.7)
Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає, є немотивованою в частині відсутності потреби у забезпеченні позову, а отже, не відповідає вимогам ЦПК щодо форми та змісту (ч.5 ст.153, ст. 210 ЦПК) .
Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд вирішує лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не розглядає матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беручись участь у справі, а також не визначає наперед результат розгляду справи по суті позову.
За таких обставин, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд мав би з’ясувати вартість майна, про накладення арешту на яке заявлено клопотання, та вартість майна, на яке вже накладено арешт, без з’ясування чого вирішення питання щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачами вимогами є неможливим.
Проте, як в матеріалах справи так і в заяві про забезпечення позову дані про вартість майна, про накладення арешту на яке заявлено клопотання та майна, на яке накладено арешт ухвалою суду від 19 березня 2010 року , відсутні.
Крім того, відмовляючи в задоволені заяви про накладення арешту на майно відповідача з тих підстав, що ухвалою суду вже накладений арешт на належний йому автомобіль марки ВАЗ-21093 реєстраційний номер НОМЕР_2, суд не врахував, що саме зазначений автомобіль був учасником ДТП , що мало місце 15 листопада 2009 року і в результаті цього отримав механічні ушкодження, що звичайно вплинуло і на його вартість, даних про що суд в ухвалі не навів, а тому твердження суду про те, що він вже вжив необхідних заходів для забезпечення позову є необґрунтованими.
Інших обставин, які б виключали можливість застосування заходів забезпечення позову суд не встановив і про наявність таких в постановленій ухвалі не зазначив.
За таких обставин колегія суддів вважає, що питання забезпечення позову позивачів вирішено судом першої інстанції з порушенням порядку, встановленого для його вирішення, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з передачею питання щодо забезпечення позову на новий розгляд.
Керуючись ст..ст.303, 304, ч.2 ст. 307, п.3 ч.1 ст. 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15 червня 2010 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про забезпечення позову на новий розгляд.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуюча – суддя :
Судді: