Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 2535 / 10 Головуючий у 1 інстанції: Кухар С.В.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
02 вересня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Приймака В.М.,
При секретарі: Тахтаул О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОП ЗМБТІ, Запорізька міська рада, ОСОБА_5, шоста Запорізька державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва на спадщину недійсним та зобов’язання скасувати державну реєстрацію,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання свідоцтва на спадщину недійсним та зобов’язання скасувати державну реєстрацію
В позовній заяві зазначала, що вона є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1. Право власності на 57/100 часток домоволодіння набуте нею на підставі свідоцтва про право власності. Співвласниками цього домоволодіння є ОСОБА_5, яком належить 31/100 частки та відповідачі, за якими зареєстровано по 3/50 часток спірного домоволодіння за кожним. Відповідачами право власності зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємцям їх матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Вважає, що свідоцтво на спадщину за законом, видане відповідачам є недійсним. 29.10.1992 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був укладений договір довічного утримання. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Після смерті ОСОБА_7 відповідачі отримали свідоцтво про право на спадщину за законом. Відповідачі після смерті набувача майна ОСОБА_6, спадщину не оформили, договір довічного утримання з ОСОБА_7 не уклали, не виконували обов’язки, передбачені цим договором щодо довічного утримання ОСОБА_7 Таким чином, договір довічного утримання, укладений 29.10.1992 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 фактично було припинено з часу смерті ОСОБА_6 Оскільки договір довічного утримання був припинений з часу смерті ОСОБА_6, отримане нею майно за цим договором не входить до складу спадщини. З цих підстав просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом та скасувати державну реєстрацію.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовивши ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно посилався на положення ст. ст. 425 ЦК України (в редакції 1963 року), якими передбачені підстави і умови укладання договору довічного утримання, за яким відчужувачем передається набувачеві у власність нерухоме майно взамін надання відчужувачеві довічного матеріального забезпечення.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що 29.10.1992 року між ОСОБА_7 (відчужувач майна) та ОСОБА_6 (набувач майна) був укладений договір довічного утримання, згідно якого за ОСОБА_8 було зареєстровано 3/25 часток спірного домоволодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_1 набувач майна ОСОБА_6 померла а її спадкоємці – відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 - продовжували виконувати її обов’язки за договором довічного утримання, здійснювали догляд за ОСОБА_7
Після смерті ОСОБА_7 28.06.2005 р. відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 отримали свідоцтво про право на спадщину – по 3/50 часток спірного домоволодіння за кожним, що не суперечить вимогам закону, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ст. 429 ЦК України (в редакції 1963 р.) в разі смерті набувача майна обов’язки за договором переходять до тих спадкоємців, до яких переходить відчужений за договором довічного утримання будинок.
Вищевикладене узгоджується і з положеннями статті 757 ЦК України (в редакції 2003 р.), частиною 1 якої передбачено, що обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передано відчужувачем.
Також суд першої інстанції правильно зазначив, що права позивача не порушено, оскільки позивач ОСОБА_2 не була стороною договору довічного утримання, і хоч ОСОБА_2 є співвласником спірного домоволодіння, проте, її переважне право на придбання частки будинку при видачі свідоцтва на спадщину на ім’я відповідачів не порушено, оскільки ця частка домоволодіння не продавалась,
Таким чином, суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що ОСОБА_2 вважає, що її інтереси порушено, оскільки у разі визнання спадщини відумерлою вона має право придбати частку спірного домоволодіння шляхом участі в прилюдних торгах.
Також апелянт зазначає, що діяла в інтересах держави, оскільки нотаріальна контора не мала законних підстав видавати відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину, а спірна частка домоволодіння має бути визнана відумерлою.
Проте, такі доводи апеляційної скарги полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, а тому судова колегія вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: