У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 серпня  2010 року                                 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Кеміня М.П.

суддів: Джуги С.Д., Панька В.Ф.

при секретарі: Янкович К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 25 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Жденіївської селищної ради Воловецького району про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И Л А:

22.03.2010 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання права власності на спадщину, – жилий будинок у АДРЕСА_1, що був збудований її покійною тіткою ОСОБА_2 Позов обґрунтовувала тим, що вона є спадкоємцем п’ятої черги за законом за ОСОБА_2, її тіткою, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Вона в  порядку ст. 1269 ЦК України подала заяву про прийняття спадщини у Воловецьку державну нотаріальну контору з усіма необхідними документами.

За життя спадкодавцю ОСОБА_2 згідно до рішення Жденіївської селищної ради від 25.06.1999 р. надано дозвіл на будівництво житлового будинку на її земельній ділянці по АДРЕСА_1, а відповідно до розпорядження головного архітектора Воловецької районної адміністрації від 01 вересня 1999 р. надано дозвіл на виконання будівельних робіт, та виготовлено проект забудови. Будинок бува побудований але при житті ОСОБА_2 така не отримала свідоцтво про право власності на вказаний будинок. Посилаючись на зазначенні обставини просила позов задовольнити.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 25 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати, та ухвалити по справі нове рішення про відмови в задоволенні позову. Стверджує, що висновок суду про те, що право власності на вказаний будинок у відповідності зі ст. 1218 ЦК України не входить до складу спадщини є невірним. Наводить й інші докази, з яких на її думку рішення суду підлягає до скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб які з’явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія судів приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду скасуванню із закриттям провадження по справі виходячи із наступного.

Судом першої інстанції вірно встановленні фактичні обставини справи зокрема, що ОСОБА_2 за життя.  у відповідності до чинного законодавства, набула право на забудову житлового будинок у АДРЕСА_1 і ця обставина стверджується рішенням Жденіївської селищної ради від 25.06.1999 року «Про надання дозволу на будівництво житлового будинку ОСОБА_2», витягом з розпорядження Воловецької районної державної адміністрації № 356 від 18.08.1999 року про надання дозволу на будівництво (перебудову) індивідуального житлового будинку, дозволом головного архітектора району на право виконання будівельних робіт (а.с.9-11).

Крім того встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_2, в порядку передбаченому ст.331 ЦК України не задала вказаний будинок до експлуатацію і в нею не виникло право власності на новостворене нерухоме майно – житловий будинок.

За встановлених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Про те в повній мірі із зазначеним висновком суду погодитись не можна з огляду на наступне.

  Відповідно до статей 1217 та 1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як роз’яснено в п.8 постанови Пленум Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №  7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

Отже позивачка, за умов підтвердження, що вона є спадкоємцем п’ятої черги має право успадкування майнових  прав та обов’язків забудовника за спадкоємцем ОСОБА_3

Правильно встановивши фактичні обставини справи, факт подання позивачкою заяви до нотаріальної контори в установлений законом строк про прийняття спадщини та наявність за таких умов можливості одержання нею у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом на майнові права, суд безпідставно, у порушення вимог ст. ст. 1296, 1298 ЦК України та ч. 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 “ Про судову практику у справах про спадкування ”, розглянув по суті вимоги ОСОБА_1  про визнання права на спадкове майно, які за відсутності відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину не підлягають судовому розгляду.

За таких обставин рішення суду першої інстанції щодо відмови по суті  в задоволення  позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, новозбудований будинок який не зданий в експлуатацію, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ч. 1 ст. 310 ЦПК України.   

Керуючись статтями 1217 та 1218 ЦК постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 “ Про судову практику у справах про спадкування ”,   статтями  205, 310, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 25 червня 2010 року, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено – скасувати, а провадження по справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України, як суду касаційної інстанції, протягом двадцяти з дня набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :                 Судді :