Р І Ш Е Н Н Я справа № 2-ц-526 / 2010
Іменем України
25 серпня 2010 року. Болградський районний суд Одеської області
в складі: головуючого – судді Шевера В.Д.
при секретарі судового засідання – Божевій І.Д.
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі Одеського ЛВУМГ « про визнання незаконною відмови в приватизації та визнання права власності на 1 / 2 частку будинку»,
В С Т А Н О В И В:
Позивачі просять ухвалити рішення, яким визнати незаконною відмову відповідача в приватизації 1 / 2 частки будинку № 43 – а , розташованого в АДРЕСА_1, а також визнати за ними право власності на цю ж частку названого будинку, тобто на квартиру № 1 в цьому ж будинку, посилаючись на те, що, вони, позивачі, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ще з 4.05.1998 року та з 1.04.1993 року відповідно, і до цієї пори працюють операторами ГРС – Жовтневе в Одеському ЛВУМГ ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», що їм разом з членами їх сім`ї ще у 1989 році було надано для проживання 1 / 2 частка вищеназваного будинку, що 20.03.2003 року між ними і відповідачем укладено договір згідно умов якого відповідач зобов’язався надати їм житлову площу в разі відпрацювання на підприємстві більше 10 років, а також на те, що 18 листопада 1996 року між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем було укладено договір найму житлового приміщення на користування квартирою № 1 у вищеназванім будинку, що 11.10.2006 року вони, позивачі, зверталися до відповідача із заявою про надання їм дозволу на приватизацію 1 / 2 частки вищеназваного будинку, що відповідач відмовив їм у задоволенні вищеназваної заяви, що вони разом із членами своєї сім`ї згідно з вимогами ст. 345 і ст. 392 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і ч. 4 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» придбали право на приватизацію вищеназваної частки житлового будинку, а тому просять визнати за ними право власності на 1 / 2 частку вищеназваного житлового будинку.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що дочірня компанія «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» є дочірнім підприємством державної форми власності, що відповідно до листа НАК «Нафтогаз України» № 10/6-446-2637 від 26.05.2009 року згідно зі ст. 7 Закону України»про трубопровідний транспорт» заборонена приватизація, передача до комунальної власності майна державних газотранспортних підприємств, що внесені в названий Закон зміни не стосуються НАК «Нафтогаз України» та заснованих нею підприємств, що названим листом йому, відповідачу, заборонено передавати нерухоме майно до комунальної власності, а тому він, відповідач, не визнає права власності на вищеназвану квартиру.
Позов задоволенню не підлягає.
Позивач ОСОБА_2 ще з 2 жовтня 1989 року працює оператором ГРС – Жовтневе, а позивачка ОСОБА_1 працює оператором цієї ж ГРС ще з 4.05.1989 року, що підтверджується копіям трудових книжок ( а. с. 21-24 ).
18.11.1996 року між відповідачем і позивачем ОСОБА_2 укладено договір найму житлового приміщення безстроково на квартиру № 1 загальною площею 94 кв.м. в будинку № 43 – а розташованому в АДРЕСА_1 ( а. с. 10-11 ).
Крім цього 30.03.2003 року між позивачами ОСОБА_2 , а також ОСОБА_1 і відповідачем укладено договір згідно з яким (п. 2.1.9) відповідач прийняв на себе зобов’язання у випадку їх на пенсію або звільнення з ЛВУМГ за власним бажанням після десяти і більше років роботи оператором ГРС, відповідач зобов’язується надати житлову площу в іншому місці розміром згідно діючих нормативів, а коли немає такої можливості, відповідач зобов’язується залишити за позивачами житлову площу, яку вони займають в будинку оператора ( а. с. 19-20 ).
Таким чином судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 працюють у відповідача ще з 1989 року, тобто більше 12 років, вони, а також члени їх сім`ї, на підставі договору найму житлового приміщення проживають в квартирі № 1 будинку, який на праві власності належить відповідачеві, відповідач іншої житлової площі, якою він зміг би надати позивачам і члена їх сім`ї у випадку виходу позивачів на пенсію, чи їх звільненню з роботи за власним бажанням не має.
Наведене підтверджується копіями трудових книжок на позивачів, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.03.2004 року з якого видно, що житловий будинок з господарськими будівлями при ньому, розташований в селі Жовтневе Болградського району, по АДРЕСА_1 на праві власності належить ДК «Укртрансгаз», тобто відповідачу, договорами від 18.11.1996 року і 30.03.2003 року, укладеними між позивачами і відповідачем, довідкою Жовтневської сільської ради Болградського району про склад сім`ї позивачів, копіями паспорті позивачів, з яких видно, що всі позивачі ще з 1996 року і до цієї пори зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, тобто в житловім будинку, який на праві власності належить відповідачу, а також поясненнями представника відповідача про те, що іншої житлової площі, яку відповідач зміг надати позивачам і їх неповнолітньому синові і внукові у відповідача не має, а також про те, що житловий будинок в якому проживають позивачі зі своєю сім`єю до числа службових не віднесений.
Позивачі, посилаючись на ст. ст. 345 і 392 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також на ч. 4 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» просять суд ухвалити рішення, яким визнати за ними право власності в рівних частках на вищеназвану квартиру, оскільки, по їх твердженню, вони мають право на її приватизацію, а відповідач, на їх думку, безпідставно відмовив їм в приватизації названої вище квартири.
По змісту ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. При цьому приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Таким чином ст. 345 ЦК України, на яку посилаються позивачі, сама по собі не є підставою і нормою матеріального права для визнання за позивачами права власності на вищеназвану квартиру. Ця норма права викладена банкетним способом і вона доповнюється самостійними нормами права, які містяться іншому, спеціальному законі, котрий визначає правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання. Таким законом і є Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», введений в дію з дня його опублікування, тобто з 22 липня 1992 року з послідуючими змінами і доповненнями. Згідно з ч. 1 ст. 8 названого Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Враховуючи наведене, суд не є органом наділеним повноваженнями проводити приватизацію державного житлового фонду.
Дочірня компанія «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» є дочірнім підприємством державної форми власності.
Відповідно до листа НАК «Нафтогаз України» № 10/6-446-2637 від 26.05.2009 року ст. 7 Закону України « Про трубопровідний транспорт» заборонена приватизація, передача до комунальної власності майна державних газотранспортних підприємств, а внесені в даний Закон зміни не стосуються НАК «Нафтогаз України» та заснованих нею дочірніх підприємств ( а. с. 28 і 39 ).
Згідно з листом Міністерства палива та енергетики за № 03/12-546 від 11.06.2010 року питання приватизації об’єктів житлового фонду, які перебувають на балансі підприємств, що входять до складу НАК «Нафтогаз України», буде вирішено після прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до ст. 7 Закону України «про трубопровідний транспорт» стосовно зняття заборони на відчуження об’єктів житлового фонду, соціально-культурного призначення та непрофільних активів, використання яких не пов’язане з діяльністю трубопровідного транспорту, видобутком, переробкою і реалізацією вуглеводів та які обліковуються на балансі НАК «Нафтогаз України», її дочірніх компаній та підприємств (а.с. - 68 ).
Таке ж роз’яснення Міністерством палива та енергетики України було надано безпосередньо позивачу ОСОБА_2, що підтверджується листом названого міністерства за № 02-12-2181 від 30.10.2009 року ( а. с. 76-77 ).
Ця обставина також підтверджується листом Міністерства юстиції України за № 12474 від 22.10.2009 року з якого видно що у Міністерстві юстиції було здійснено правову експертизу вищеназваного проекту Закону України « Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», розробленого Міністерством палива та енергетики ( а. с. – 69-71 ).
До цієї пори вищеназвані зміни до ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» не внесені.
Таким чином суд вважає, що відмова відповідача в наданні згоди позивачам на приватизацію квартири в якій вони, позивачі, проживають на підставі договору найму житлового приміщення, є правомірною, оскільки він, відповідач, до внесення відповідних змін до ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» не вправі вирішувати питання щодо приватизації об’єктів житлового фонду.
По змісту ст. 392 ЦК України, на яку посилаються позивачі, з позовом до суду про захист права власності має право в звернутися ВЛАСНИК майна і тільки ВЛАСНИК майна має право вимагати визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою….
Судом встановлено, що позивачі, які проживають у вищеназваній квартирі на підставі договору найму житлового приміщення, власниками квартири не є, названа квартира на праві власності належить відповідачу, а тому суд вважає, що вимога позивачів про визнання за ними права власності на цю ж квартиру є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 131, 209, 212-215, 294 ЦПК, ст. ст. 345, 392 ЦК України, ст. 8 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», суд,
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі Одеського ЛВУМГ про визнання незаконною відмови в приватизації 1 / 2 частки будинку за адресою: Одеська область, Болградський район, АДРЕСА_1, а також про визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 права власності в рівних частках на квартиру № 1, загальною площею 94 квадратних метри, розташовану в будинку АДРЕСА_1 Болградського району Одеської області – відмовити.
На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Суддя: Шевера В.Д.