Апеляційний суд Кіровоградської області
_____________________________________________________________________________
Справа № 22 – 3786 2010року Головуючий 1інстанції Регеша В.О.
Категорія 27 Доповідач Чорнобривець О.С.
Рішення
Іменем України
18 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Белінської І.М.
Гайсюка О.В
суддів - Чорнобривець О.С.
при секретареві - Ткач І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ Комерційний банк „ПриватБанк” на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2010року у справі за позовом ПАТ Комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно,
встановила:
У грудні 2009 року ПАТ Комерційний банк „ПриватБанк” звернувся в суд з зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 17.03.2008 року з ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав кредитні кошти в сумі 10500 доларів США з процентною ставкою 15,00 % річних, з терміном повернення їх відповідачкою 15.03.2013 року.
В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором сторонами було укладено договір застави, згідно якого відповідач надав в заставу автомобіль KIA Carens, державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до умов кредитного договору позичальник повинен надавати банку щомісяця в обумовлений період сплати грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Зазначені умови належним чином відповідачкою не виконані, у зв’язку з чим заборгованість по кредитному договору складає 9484,52 долара США. Посилаючись на положення укладених договорів та ст.ст. 1050, 1054, 526 ЦК України, просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на заставлене майно шляхом вилучення у відповідачки заставного автомобіля та його продажу з укладенням від імені відповідачки договору купівлі-продажу з іншою особою – покупцем.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2010року в задоволенні позову відмовлено.
-2-
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права з ухваленням нового рішення.
Згідно зі ст.14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного судочинства.
Судом правильно встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 17.03.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № МК – 03/2008, за яким відповідачка отримала кредит в сумі 10500 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних, дата повернення 15.03.2013 року.
Згідно з п.3.1.1. Договору виконання зобов’язань за даним договором забезпечено укладеним сторонами договором застави, предметом якого є автомобіль KIA Carens, державний номер НОМЕР_1/а.а.с.8-10/.
На підставі наданого позивачем розрахунку, судом встановлено, що заборгованість, строк погашення якої настав, складається із сум: 273,26 долара США - прострочене тіло кредиту та 93,81 долара США - прострочені проценти, всього заборгованість по кредиту 387доларів США /а.с. 34/.
Відповідно до п.3.3.9.Договору та за приписами положень ст.589 ЦК України, ст.ст.19, 20 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності порушення відповідачкою умов кредитного договору, а тому відсутні підстави для звернення стягнення на майно, яким забезпечено виконання за основним зобов’язанням /кредитним договором/. При цьому суд послався на довідку слідчого Світловодської міськрайонної прокуратури від 22.04.2010року та постанову про порушення кримінальної справи від 18 березня 2010року відносно працівника банку ОСОБА_4, зі змісту яких убачається, що відповідачка ОСОБА_3, починаючи з кінця літа 2009року, кошти на погашення заборгованості по кредиту передавала працівнику банка ОСОБА_4, якій квитанції про здійснення виплат їй не надавав, а зловживаючи своїм службовим становищем, привласнив передані йому кошти в сумі 387 доларів США, чим причинив збитки клієнту банку ОСОБА_3, яка визнана потерпілою у кримінальній справі.
На такі ж обставини посилалася відповідачка, заперечуючи проти позову.
Колегія суддів не виключає можливість виникнення заборгованості по кредиту за наведеними обставинами, не заперечує цього й позивач, проте вважає помилковим висновок суду щодо недоведеності порушення відповідачкою умов кредитного договору та відмову з цих підстав в задоволенні позову.
За вимогами ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином та належними сторонами.
-3-
Зокрема, частиною 2 ст. 527 ЦК України визначено, що кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги.
Відповідачкою ці вимоги закону дотримані не були, порушення нею зобов’язань за укладеним договором кредиту є доведеним.
Звертаючись до суду, позивач посилався на порушення відповідачем зобов’язання у зв’язку з частковим його виконанням. Однак, у позовній заяві зазначається розмір всієї заборгованості за кредитом до кінцевого терміну повернення - 9484,52 долара США і в рахунок погашення заборгованості вимагається звернення стягнення на заставлене майно.
Проте, вимоги позивача не можна визнати законними, оскільки порушують права відповідачки як споживача.
Так, п.10 Закону України „Про захист прав споживача” визначено, що якщо кредитодавець внаслідок порушення споживачем умов договору одержує право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:
1. затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або
2. перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або
3. несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п’ять відсотків суми кредиту; або
4. іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.
Убачається, що заборгованість складає 387доларів США, але наявний в матеріалах справи розрахунок не містить даних щодо строку затримання сплати визначених договором сум, або щодо кількості затриманих виплат, сума боргу не перевищує граничного розміру визначеного зазначеною нормою.
Таким чином позивач не довів наявність підстав для реалізації права на звернення стягнення на майно боржника в зв’язку з порушенням зобов’язань й з цих підстав в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції є незаконним і підлягає скасуванню через недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права з ухваленням нового рішення, відповідно до п.п.2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.п.2,4 ч.1 ст. 309, ст..313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2010року скасувати.
В задоволенні позову ПАТ Комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: