Справа N 1-783 / 2010 рік
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2010 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Жук О.В.
при секретарі Рамазановій Ю.Г.
з участю прокурора Юрлової О.О.
потерпілого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки м. Києва, з неповною середньою освітою, неодруженої, непрацюючої, що проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченому ст. 166 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в порушення вимог ст. 150 Сімейного кодексу України та ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, відповідно до яких батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку природних здібностей та належні побутові умови, необхідні для всебічного розвитку дітей, на протязі тривалого часу злісно ухилялась від виконання встановлених законом обов'язків по утриманню і догляду за своїм неповнолітнім сином ОСОБА_1, а саме: на протязі тривалого часу ніде не працювала і, відповідно, матеріально не забезпечувала дитину; систематично зловживала спиртними напоями, безпідставно обмежувала дитину в харчуванні; вихованням і підготовкою сина до самостійного життя не займалася, штучно створювала незадовільні вкрай антисанітарні побутові умови, не займалася питаннями здобуття сином повної загально середньої освіти, не контролювала відвідуванням ним навчального закладу, що і призвело до грубого порушення конституційного права неповнолітнього ОСОБА_1 на освіту. З 2007 року ОСОБА_1 навчається в СЗШ №226. Через відсутність контролю з боку ОСОБА_2 він на протязі 3 років систематично без поважних причин не відвідував навчального закладу, а тому має низький рівень загальноосвітніх знань. Крім того, обмеження ОСОБА_1 в харчуванні з боку ОСОБА_2 та відсутність контролю з боку останньої за дозвіллям неповнолітнього сина, призвело до того, що 01.06.2010 року та 20.06.2010 року ОСОБА_1 скоїв корисливі злочини, передбачені ч.1 ст. 186, ч.2 ст. 185 КК України. Згідно з висновком амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №769 від 22.07.2010 року ОСОБА_1 якою-небудь психічною хворобою чи психічним порушенням не страждає. Він виявляє ознаки певної педагогічної занедбаності у вигляді недостатнього для отримання освіти рівня загальноосвітніх знань, відсутність учбової спрямованості інтересів, що є наслідком мікро соціальної (сімейної) занедбаності підлітка. ОСОБА_1 виявляє такі індивідуально-психологічні особливості, як низький рівень активності, вибіркова товариськість, вольова нестійкість, розважальний характер інтересів, відсутність учбово-пізнавальної активності та спрямованості на учбову діяльність, невисокий морально-етичний розвиток особистості, що є наслідком мікро соціальної занедбаності підлітка. Отже, ОСОБА_2 в період часу з 2007 року по 30.06.2010 року злісно ухилялася від виконання встановлених законом обов’язків по догляду за неповнолітнім сином ОСОБА_1, що призвело до тяжких наслідків у вигляді вираженої мікро соціальної та педагогічної занедбаності останнього.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 свою винність у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України визнала та підтвердила обставини, викладені у вироку вище. Крім того, вона показала, що розкаялася у вчиненому.
У відповідності до ст. 299 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд вважає, що винність ОСОБА_2 в судовому засіданні доведена.
Суд кваліфікує дії підсудної ОСОБА_2 за ст.166 КК України, тому що вона скоїла умисні дії, які виразилися у злісному невиконанні встановлених законом батьківських обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
Призначаючи покарання підсудній ОСОБА_2, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, а також в якості обставини, що пом’якшує покарання згідно зі ст. 66 КК України, її щире каяття.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати підсудній ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі. Однак, враховуючи її щире каяття у вчиненому, відсутність судимостей, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 КК України та призначити їй покарання у виді п’яти років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 залишити без зміни у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя: О.В.Жук