Справа №2-3901/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

30 серпня 2010 року.                                           Солом’янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді -Букіної О.М.

при секретарі     -Волошиній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення , –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат при нарахуванні та виплаті йому суми компенсації на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок – Чорнобильської катастрофи з порушенням  вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат призначити (встановити) ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІІ та виплачувати її щорічно.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення, проте, зазначена допомога була виплачена йому в значно меншому розмірі.

      В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік, згідно ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат призначити (встановити) ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІІ і виплачувати її щорічно  та стягнути з відповідачів понесені судові витрати в розмірі 30, 00 грн.

В судовому засіданні позивач просив позов задовольнити.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Представник Відповідача-1 зазначив, що  відповідно до діючого законодавства України ОСОБА_1 за 2010 рік призначались до виплати суми щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІ групи, а саме в розмірі 120,00 грн.

Слід врахувати, що Конституційним судом України рішення про визнання неконституційною Постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 не приймалось.

На підставі вищевикладеного, управління, як орган виконавчої влади діяв в межах правового поля і вважає, що немає законних підстав для здійснення перерахунку та призначення щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік виходячи з 5-ти мінімальних заробітних плат, оскільки призначення суми допомоги  проведено позивачу у відповідності з чинним законодавством.

Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у судовому засіданні проти позову заперечувала, свої заперечення мотивувала тим, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_1 призначались виплати суми щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІ групи.

Також посилалася на те, що відповідач-2 проводить виплати на підставі рішення Управління праці та соціального захисту населення  Солом’янської районної у м.Києві державної адміністрації, а тому вважає, що права позивача діями відповідача-2 не були порушені.

 На підставі вищевикладеного просила у позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи , приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яка виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено інший розмір щорічної допомоги на оздоровлення зазначеним категоріям осіб, зокрема громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи підлягав виплаті такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення:

інвалідам I і II групи - 120 гривень;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;

інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень.

Розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одночасно був врегульований по-різному і різними нормативними актами. За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто – в даному випадку – норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI, статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у новій редакції. Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаної статті зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008р. дія статті 48 Закону була відновлена у попередній редакції.

Встановлено, що у 2010 році Управлінням праці та соціального захисту населення громадян Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації було здійснено нарахування щорічної допомоги позивачу в розмірі 120 грн.

Таким чином, у період, коли діяли два однопредметні нормативно-правових акти, які по-різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Управлінням праці та соціального захисту населення громадян Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації було необґрунтовано застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу – Постанову Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р., а Закон України, який має вищу юридичну силу, ним не застосовано.

Встановлено, що нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відноситься до компетенції Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації. Київський міський центр по нарахуванню та здійсненні соціальних виплат на підставі відповідного рішення здійснює вказані виплати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме діями  Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації були порушені права позивача.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконними дії відповідача-1 щодо нарахування та виплати позивачу ОСОБА_1  в 2010 році щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок – Чорнобильської катастрофи, з порушенням  вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та в частині зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації вчинити дії щодо  перерахунку та виплати  ОСОБА_1 за 2010 рік щорічну допомогу на оздоровлення в порядку ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат , з урахуванням раніше здійсненої  виплати за 2010 рік , підлягають задоволенню.

В задоволенні вимог позивача до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, суд вважає за необхідне відмовити.

Що стосується позовної вимоги щодо зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат призначити (встановити) ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІІ,  та виплачувати її щорічно, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Встановлено, що позивачу відповідна щорічна  допомога на оздоровлення призначена та виплачується, проте її виплата проводиться в меншому розмірі, що і є предметом розгляду даної справи.

Таким чином, вимоги позивача в цій частині є недоведеними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки такий вид допомоги він отримує.

В той же час, суд звертає увагу позивача, що суд позбавлений можливості зобов’язати відповідача в подальшому щорічно нараховувати та виплачувати щорічну допомогу на оздоровленні відповідно до ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, оскільки позивачем не надано доказів про порушення його прав з боку відповідача в майбутньому.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Встановлено, що при поданні позову до суду, позивачем було сплачено витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постановою Кабінету Міністрів України №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 3, 4, 10, 11,  57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи за 2010 рік щорічної грошової допомоги на оздоровлення в порядку ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат , з урахуванням раніше здійсненої виплати за 2010 рік.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог та вимог до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат -відмовити.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: