ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 4 - 86/10

П О С Т А Н О В А

          17 серпня 2010 року суддя Октябрського районного суду  м. Полтави Савченко А.Г.,   при секретарях Загорулько О.С., Кирпиченко С.Л., за участю прокурора Кривоноса Р.В.., заявника ОСОБА_1,   розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу останнього на постанову першого заступника прокурора Полтавської області Кириченка О.В. про порушення щодо службових осіб відділу державної виконавчої служби кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України,

в с т а н о в и в :

          ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на вказану постанову.

          Він вважає, що постанову про порушення кримінальної справи за цим фактом винесено з грубим порушенням вимог статей 94, 97 та 98 КПК України при відсутності для цього будь-яких підстав.

          Вказуючи на незаконність порушення справи, він заперечує сам факт вчинення протиправних діянь службовими особами державної виконавчої служби, зазначаючи, що   при проведенні реалізації рухомого майна ТОВ Агрофірма «Манжелія», державним виконавцем було перевірено баланс товариства з 2001 по 2006 роки, де значиться незавершене будівництво будинку культури за ТОВ Агрофірма «Манжелія», яке було збудовано на 65%. Згідно установчого договору ТОВ Агрофірма «Манжелія» є правонаступником ПАФ «Манжелія», а остання правонаступником КСП ім. Шевченка, яке розпочало будівництво будинку культури, що підтверджується відповідною довідкою, яка в подальшому була долучена до документів пов’язаних з реалізацією арештованого майна.

Для визначення вартості арештованого майна було призначено експерта. Згідно його висновку незавершене будівництво будинку культури визнано доцільним реалізувати під розбирання як будівельні матеріали вартістю - 190 000,00 грн.

Оцінюючи описане та арештоване майно, експерт має право визначити економічну доцільність - як реалізувати предмет оцінки, чи як нерухомість – об’єкт незавершеного будівництва, чи під розбирання.

В подальшому було проведено аукціон з реалізації арештованого майна згідно якого незавершене будівництво будинку культури на 400 місць (як будівельні матеріали) було реалізовано за 190 400,00 грн.

Отже, незавершене будівництво будинку культури було реалізоване як будівельні матеріали, а не як нерухомість, і реалізація проводилася у відповідності із наказом міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року N 42/5 «Про порядок реалізації арештованого майна», а не згідно Тимчасового положення про порядок реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.

Вважає, що при порушенні кримінальної справи прокурором не враховано, що право власності на об’єкт нерухомості, в тому числі, і на об’єкт незавершеного будівництва виникає лише після державної реєстрації права власності на такий об’єкт, що не мало місця в даному випадку. Обов’язковість такої реєстрації прямо передбачено статтею 182 ЦК України, та статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що об’єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі, незавершеного будівництва, що не підлягали розпаюванню, в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств – правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином до моменту передачі такі об’єкти належать підприємству, тобто боржнику по виконавчому провадженню і обліковувалось на його балансі.  

Отже, при проведенні реалізації майна державним виконавцем не було допущено порушення закону, що свідчить про безпідставність порушення кримінальної справи за цим фактом.

    Він вважає, що справа порушена саме щодо нього, оскільки  він являється начальником відділу державної виконавчої служби, а отже, і відноситься до посадових осіб відділу ДВС Глобинського РУЮ, щодо яких порушено кримінальну справу.

    Відповідно до ч. 3 ст. 236-7 КПК України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою,  інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням  порушення прав та законних інтересів відповідної особи.

          Суд вважає наведене заявником обґрунтування порушення його прав та інтересів  достатнім, а тому приходить до висновку, що порушена справа торкається його інтересів.

          Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд перевіряє наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення і не розглядає й заздалегідь не вирішує ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

          В судовому засіданні заявник підтримав своє клопотання про скасування постанови про порушення справи та повернення матеріалів для додаткової перевірки з мотивів, викладених в скарзі.

Прокурор заперечував проти цього, заявляючи, що справа порушена за наявності для цього достатніх приводів і підстав, а тому постанова про це являється законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.

          Заслухавши пояснення заявника, вислухавши міркування прокурора, дослідивши матеріали, які послужили підставою для порушення справи, суд приходить до висновку про наявність  підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

          Судом встановлено, що 9 лютого 2010 року першим заступником прокурора області  була порушена кримінальна справа за фактом перевищення службових повноважень службовими особами відділу ДВС Глобинського РУЮ, «Агрофірми «Манжелія» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України (а. с. 10).

З постанови про порушення справи слідує, що 3 листопада 2006 року в процесі примусового виконання рішень судів про стягнення заборгованості з ТОВ «Агрофірма «Манжелія» на користь управління Пенсійного фонду України у Глобинському районі службовими особами (ВДВС Глобинського РУЮ) описано незавершене будівництво Будинку культури, як майно товариства, і в подальшому передано на реалізацію шляхом проведення прилюдних торгів спеціалізованій організації - Полтавському аукціонному центру Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних торгів».  В постанові зазначено, що вказаний об’єкт, всупереч закону був проданий як рухоме майно, в той час, як відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України Будинок культури, як об’єкт, що знаходиться на земельній ділянці і переміщення якого неможливе без знецінення та зміни призначення, належить до нерухомих речей.  Вказується, що з 11 січня 2002 року реалізований об’єкт являється комунальною власністю і належить на праві власності територіальній громаді с. Манжелія, а не ТОВ АФ «Манжелія», створеному в червні 2002 року.  

Відповідно до постанови про результати перевірки виконавчого провадження від 29 жовтня 2007 року (а. с. 11-13) в діях старшого державного виконавця відділу ДВС Чигринця М.С. по стягненню заборгованості з ТОВ Агрофірма «Манжелія» невідповідностей Закону України «Про виконавче провадження» в частині, що стосується реалізації об’єкту незавершеного будівництва не вбачається.

Це ж слідує і з акту службового розслідування від 5 листопада 2007 року (а. с. 14-15).

Згідно довідки управління Державного казначейства у Глобинському районі від 30 жовтня 2009 року (а. с. 27) станом на 1 січня 2005 року, 1 січня 2006 року та 1 січня 2007 року незавершене капітальне будівництво будинку культури на балансі Манжеліївської сільської ради не обліковувалось і до відділу статистики сільська рада про це не звітувалася, а робило це ТОВ «Агрофірма «Манжелія», про що свідчить довідка начальника Відділу статистики у Глобинському районі (а. с. 28), а також довідка ТОВ «Агрофірма «Манжелія» (а. с. 29).

    Дослідивши вказані матеріали, суд вважає прийняття рішення про порушення кримінальної справи передчасним та таким, що суперечить вимогам статей 94 та 98 КПК України, якими встановлені приводи і підстави до порушення кримінальної справи та порядок її порушення.

          Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи є  заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових oci6, представників влади, громадськості, або окремих громадян; повідомлення представників влади, громадськості, або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; явка з повинною; повідомлення, опубліковані в прeci; безпосереднє виявлення органом дізнання, прокурором або судом ознак злочину.

    Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

    Цих вимог при порушенні кримінальної справи не було дотримано. Зокрема, в постанові не зазначено, що саме послужило приводом до порушення кримінальної справи, на що вказується заявником в скарзі з зазначенням того, що прокуратурою це зроблено з недодержанням вимог статей 19 і 20 Закону України «Про прокуратуру» та всупереч Закону України «Про державну виконавчу службу».

           Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

    Судом встановлено, що на час прийняття рішення про порушення кримінальної справи такі дані були відсутніми, а твердження про їх наявність в постанові про порушення справи є лише припущенням особи, що порушила справу, оскільки з наданих суду матеріалів, які послужили підставою для прийняття рішення, не слідує, що ці дії були вчинені умисно з перевищенням службових повноважень або зловживання ними з боку службових осіб державної виконавчої служби.

    Заявником надані докази того, що на момент реалізації арештованого майна в розпорядженні державного виконавця були документи, які свідчили про належність цього майна ТОВ «Агрофірма «Манжелія», про що зазначено вище.

    Отже, судом встановлено, що вчинені службовими особами державної виконавчої служби дії, навіть за умови їх невідповідності закону, не могли бути умисними та свідчити про зловживання ними своїм службовим становищем чи перевищенням ними службових повноважень.      

Інші приводи і дані, які б свідчили про наявність в діях службових осіб державної виконавчої служби ознак злочину, за яким порушено кримінальну справу, в матеріалах, які послужили підставою для цього відсутні, що свідчить про безпідставність її порушення.

          Вважаючи, що справу порушено без достатніх для цього приводів і підстав, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про її порушення та направлення матеріалів для додаткової перевірки в порядку статті 97 КПК України.

          Керуючись статтями 236-7 та 236-8 КПК України,  суд,

п о с т а н о в и в :

          Скаргу   ОСОБА_1 задовольнити.

    Скасувати постанову першого заступника прокурора Полтавської області Кириченка О.В. про порушення щодо службових осіб відділу державної виконавчої служби кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

    Матеріали повернути прокурору Полтавської області для проведення додаткової перевірки в порядку статті 97 КПК України.

          На постанову судді протягом семи діб із дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області.

    Набрання законної сили постановою судді про скасування постанови про порушення справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження.

          Суддя                                         А.Г. Савченко