ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. ПОЛТАВИ

Справа № 4 - 167/10

П О С Т А Н О В А

 Іменем  України

23 серпня 2010 року суддя Октябрського районного суду  м. Полтави Савченко А.Г.,   при секретарі Загорулько О.С., за участю прокурора Болгара В.В., представника заявника ОСОБА_1,   розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого в ОВС СВ УБОЗ ГУ МВС України в Полтавській області майора міліції Заливадної Л.П. про порушення  щодо службових осіб ДП «Полтавський КХП» кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в :

          ОСОБА_2 звернувся до суду з скаргою на вказану постанову.

          Він вважає, що постанову про порушення кримінальної справи за цим фактом винесено з грубим порушенням вимог статей 94, 97 та 98 КПК України при відсутності для цього будь-яких підстав.

          Вказуючи на незаконність порушення справи, він заперечує сам факт вчинення протиправних діянь, зазначаючи, що реалізація висівок пшеничних, яке йому інкримінується як вчинення злочину, не входить до переліку продовольчих товарів, за якими здійснюється державний контроль за встановленням та зміною оптово-відпускних цін, а тому вони є вільними і встановлюються підприємством самостійно, виходячи з рівня попиту та пропозиції на ринку їх виробництва і ціни можливої реалізації продукції в регіоні знаходження виробника, що і мало місце в даному випадку.

    Він вважає, що справа порушена саме щодо нього, оскільки  він являється директором ДП «Полтавський КХП», а отже, і однією із службових осіб підприємства, щодо яких порушено кримінальну справу.

    Відповідно до ч. 3 ст. 236-7 КПК України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою,  інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням  порушення прав та законних інтересів відповідної особи.

          Суд вважає наведене заявником обґрунтування порушення його прав та інтересів  достатнім, а тому приходить до висновку, що порушена справа торкається його інтересів.

          Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд перевіряє наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення і не розглядає й заздалегідь не вирішує ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.          

В судовому засіданні представник заявника підтримала вимогу про скасування постанови про порушення кримінальної справи як незаконної з мотивів, викладених в скарзі.

Прокурор заперечував проти цього, заявляючи, що справа порушена за наявності для цього достатніх приводів і підстав, а тому постанова про це являється законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.

          Заслухавши пояснення представника заявника, вислухавши міркування прокурора, дослідивши матеріали, які послужили підставою для порушення справи, суд приходить до висновку про відсутність  підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

          Судом встановлено, що на момент порушення справи у слідчої були наявні для цього приводи і підстави.

          Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.

          Із матеріалів, що послужили підставою до порушення справи видно, що 21 липня 2010 року з заявою про порушення справи, до якої було додано акт позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» за період з 1 січня 2008 року по 30 червня 2010 року (далі - Акт),  до начальника ГУ МВС України в Полтавській області звернувся в. о. Голови Державного комітету України з Державного матеріального резерву (а. с. 1).

    Із змісту Акту слідує, що службовими особами Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів»В період часу із березня по травень 2009 року уклали з ТОВ «Аттіс-Агро» (ЄДРПОУ 35926373) чотири договори купівлі продажу висівок пшеничних: договір №1 від 10 березня 2009 року на реалізацію висівок пшеничних у кількості 300 тонн за ціною 70 грн. за 1 тонну; договір №5 від 17.04.2009 на реалізацію висівок пшеничних у кількості 118 тонн за ціною 150 грн. за 1 тонну; договір №14 від 13 травня 2009 року на реалізацію висівок пшеничних у кількості 84 тонни за ціною 150 грн. за 1 тонну; договір №17 від 25 травня 2009 року на реалізацію висівок пшеничних у кількості 30 тонн за ціною 150 грн. за 1 тонну, хоча ринкова вартість висівок пшеничних у зазначений період часу складала 550 грн. за 1 тонну з ПДВ.      

          Аналіз наведених в Акті даних, на думку суду, свідчить про те, що службовими особами Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» були вчинені діяння, для оцінки яких та визначення наявності складу злочину, необхідно проведення досудового слідства, а тому у слідчої на час прийняття рішення були наявними підстави для порушення справи за вказаним фактом та проведення по ній досудового слідства.

          Судом встановлено, що наведені вище дані були отримані у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, вони вказують на наявність ознак злочину, а тому суд вважає їх достатніми для порушення кримінальної справи.

          Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що  слідчим при прийнятті рішення про порушення кримінальної справи були дотримані вимоги статей 94, 97 та 98 КПК України, а тому не вбачає підстав для задоволення скарги.

          Керуючись статтями 236-7 та 236-8 КПК України,  суд,

п о с т а н о в и в :

          Залишити скаргу   ОСОБА_2 без задоволення.

          На постанову судді протягом семи діб із дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області.

          Суддя                                         А.Г. Савченко