АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЛУГАНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа 22 ц – 2343/2010 р.                         Головуючий в суді 1 інстанції – Кравченко Н.О.

                                                                            Доповідач – Ступіна Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2010 р.    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого  Ступіної Я. Ю.,

суддів: Мартинюка В. І., Іванової І.П.,

за участю секретаря  Пономарьовій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 24 березня 2010 р. про відмову в скасуванні рішення суду за нововиявленими обставинами у  справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 24 березня 2010 р.  відмовлено в задоволені заяви ОСОБА_2 про перегляд у зв’язку з  нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 15 січня 1991 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати таку ухвалу суду і задовольнити його вимоги.

Вислухавши суддю-доповідача, заявника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи, рішенням народного суду Ленінського району  м. Луганська від 15 січня 1991 р.  ОСОБА_2 відмовлено за необгрунтованістю в задоволені позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2  від 27.08.1985 року на підставі ст. 114 ЦК УРСР, оскільки спільна власність на цей будинок була припинена рішенням народного суду Ленінського районну м. Луганська від 23 березня 1971 р.  

Згідно рішення народного суду Ленінського району м. Луганська від 23 березня 1971 р.  будинок АДРЕСА_2  було поділено на чотири квартири: виділено у особисту власність: квартиру № 4 ОСОБА_6., квартиру № 3 ОСОБА_4, квартиру № 1 ОСОБА_6 та квартиру № 2 ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3

Рішенням  Ленінського районного суду м. Луганська від 23.04.2009 року ОСОБА_2 відмовлено за пропуском строку позовної давності в задоволені позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2  від 27.08.1985 року.  Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 58/100 частин будинку № 2 по вул. Стадіоная м. Луганська на підставі договору купівлі-продажу будинку від 27.08.1985 року.  

Оскільки в останньому судовому рішенні встановлено,  що переобладнання щодо виділення окремих квартир не було здійснено на момент укладення спірного договору, що підтверджено технічним паспортом на вказане домоволодіння від 22.02.1984 року, а в судовому рішенні від 15.01.1991 року зазначено, що таке переобладнання на момент укладення спірного договору вже виконано було відповідно до судового рішення  від 23.03.1971 року, то ОСОБА_2 вважає, що обставини, встановлені останнім судовим рішенням не були і не могли бути відомі суду на час розгляду справи у 1991 році, тому просив його переглянути у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Відмовляючи в задоволені заяви на підставі п.1 ч.2 ст. 361 ЦПК, суд правильно виходив з того,  що зазначені обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, не можуть вважатися такими, оскільки на момент вирішення спору судом в 1991 році вони вже існували і були відомі заявнику.

Інші обставини зазначені заявником, а саме: процесуальні недоліки розгляду справи, суд правильно оцінив як такі, що не можуть вважатися нововиявленими обставинами.

Хоча суд помилково зазначив в ухвалі про пропуск заявником строку звернення до суду, але це не вплинуло на правильність висновків суду по суті, оскільки заявнику було відмовлено в задоволені заяви за необгрунтованістю.

За таких обставин  колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 24 березня 2010 р.  залишити без змін.

Ухвала   апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але  може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України  протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:

Cудді: