ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

                               м. Київ                                        П-198/10

Суддя Вищого адміністративного суду України Ханова Раїса Федорівна, вирішуючи питання про прийняття

позовної заяви                     ОСОБА_1

до                                            Президента України

щодо                                      порушеного конституційного права та встановлення причин, наслідком котрих є порушення присяги Президента України    

ВСТАНОВИВ:

           Позивач звернувся із позовною заявою до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції, в якій просив:

1)   встановити причинно-наслідковий зв’язок бездіяльності Президента України, а саме:

2)          визнати порушення заступником голови Ради суддів України С.М. Міщенко ст. 7 Закону України про «Про звернення громадян»в частині направлення листа позивача не за належністю;

3)          визнати порушення головою Ради суддів загальних судів Дніпропетровської області Качкової Н.О. ст. 7 Закону України про «Про звернення громадян»в частині направлення листа позивача не за належністю та розгляду його звернення особою, якій вона підлегла;

4)          визнати відсутність контролю Президента України щодо розгляду листа позивача за суттю та його бездіяльність;

5)          визнати порушення прав позивача, передбачених статтями 3, 8, 28, 40, 43, 68 Конституції України, при розгляді звернень позивача;

6)          згідно пункту 6 частини 3 статті 105 КАС України встановити наявність компетенції та повноважень відповідача бути гарантом порушених конституційних прав позивача та бути особою, якій законом та конституцією надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, а саме звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб;

7)          згідно пункту 3 частини 3 статті 105 КАС України зобов’язати відповідача утриматися від вчинення бездіяльності, щодо захисту права позивача на розгляд звернення;

8)          згідно пункту 2 частини 3 статті 105 КАС України зобов’язати Президента України вчинити певні дії щодо захисту конституційних прав дитини, а саме через свої представників захистити право позивача шляхом подання позову до суду щодо визнання порушення присяги суддів Віхровим В.В., Качковою Н.О., Міщенко С.М., відповідно до частини 1 та 2 статті 17 ЦК України, частини 3 статті 26 ЦПК України, частини 2 статті 11, частини 1 статті 53, частин 6-8 статті 56 КАС України.

Відповідно до частини четвертої статті 18 КАС України, Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Особливості провадження в зазначеній категорії справ визначені статтею 171-1 КАС України.

Частиною п’ятою статті 171-1 встановлено, що Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може:

1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині;

2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії.

Зазначені норми процесуального закону визначають вичерпний перелік спорів, віднесених до повноважень Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції, а також вичерпний перелік повноважень Вищого адміністративного суду України за результатами розгляду таких спорів.

Жодної вимоги у відповідності із даними нормами КАС України позивачем у поданому позові не заявлено.

Стосовно вимог позивача 2), 3), 6) та 7) про визнання порушення заступником голови Ради суддів України С.М. Міщенко ст. 7 Закону України про «Про звернення громадян»в частині направлення листа позивача не за належністю; про визнання порушення головою Ради суддів загальних судів Дніпропетровської області Качкової Н.О. ст. 7 Закону України про «Про звернення громадян»в частині направлення листа позивача не за належністю та розгляду його звернення особою, якій вона підлегла; про встановлення наявності компетенції та повноважень відповідача бути гарантом порушених конституційних прав позивача; а також про зобов’язання відповідача утриматися від вчинення бездіяльності, суд зазначає, що оскільки зазначені вимоги не містять предмету оскарження, визначеного статтями 18, 171-1 КАС України, то вони не можуть бути розглянуті Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції.  

Оскільки зазначені вимоги позивача Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції не підсудні, в цій частині позовна заява, відповідно до пункту шостого частини 3 статті 108 КАС України, підлягає поверненню позивачеві.

Крім того, суд зазначає, що позивач, заявляючи вимоги 6) та 7) про встановлення наявності компетенції та повноважень відповідача бути гарантом порушених конституційних прав позивача, а також про зобов’язання відповідача утриматися від вчинення бездіяльності, невірно посилається на норми процесуального закону: зокрема визначає правовою підставою зазначених вимог норми частини третьої статі 105 КАС України, в той час коли вимоги, які може містити адміністративний позов, встановлені частиною четвертою вказаної статті.

Стосовно вимог позивача 4) та 5) про визнання відсутності контролю Президента України щодо розгляду листа позивача за суттю та його бездіяльності, а також про визнання порушення прав позивача, передбачених статтями 3, 8, 28, 40, 43, 68 Конституції України, при розгляді звернень позивача, суд зазначає наступне.

Пунктом четвертим частини першої статті 106 КАС України передбачено, що у позовній заяві повинен бути чіткого визначений зміст позовних вимог, у тому числі щодо кожного з відповідачів. При цьому, вимоги позивача 4) та 5) заявлені до невизначених осіб, а відтак зазначені вимоги не відповідають зазначеній нормі статті 106 КАС України. Крім того, зазначені вимоги позивача не узгоджуються із приписами норм 18 та 171-1 КАС України стосовно предмету оскарження до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції.

В цій частині позовна заява, відповідно до частини першої статті 108 КАС України, підлягає залишенню без руху.

Стосовно вимоги позивача 8) про зобов’язання Президента України вчинити певні дії щодо захисту конституційних прав дитини, суд зазначає таке.

Заявляючи зазначену вимогу щодо захисту конституційних прав дитини, позивач в той же час просить захистити право позивача шляхом подання відповідачем позову до суду щодо визнання порушення присяги суддів. Дана вимога позивачем сформульована нечітко та незрозуміло. Зазначена обставина суперечить припису норми пункту четвертого частини першої статті 106 КАС України: а саме стосовно визначеності змісту позовних вимог у позовній заяві.

Крім того, висуваючи зазначену вимогу, позивач невірно посилається на норми процесуального закону: зокрема визначає правовою підставою зазначеної вимоги норму частини третьої статі 105 КАС України, в той час коли вимоги, які може містити адміністративний позов, встановлені частиною четвертою вказаної статті.

Крім того, позивач при формулюванні вказаної вимоги посилається на норми ЦК України та ЦПК України. В цьому відношенні суд зазначає, що, відповідно до статті 1 КАС України, юрисдикція, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до них та порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України, а не Цивільним чи Цивільним процесуальним кодексами України.

З огляду на вказані обставини, вимога позивача 8) не узгоджується із приписами статей 1, 18, 105, 106, 171-1 КАС України, що є підставою, відповідно до частини першої статті 108 КАС України, для залишення позовної заяви у частині зазначеної вимоги без руху.

Стосовно вимоги позивача 1) суд зазначає, що в порушення пункту четвертого частини першої статті 106 КАС України дана вимога сформована нечітко, незрозуміло, не звернена до конкретного відповідача, а також не містить предмету оскарження відповідно до приписів норм 18 та 171-1 КАС України.

В частині вимоги позивача 1) позовна заява підлягає залишенню без руху –відповідно до частини першої статті 108 КАС України.

             Керуючись статями 1, 18, 105-109, 171-1, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

УХВАЛИВ:

1.          Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України щодо порушеного конституційного права та встановлення причин, наслідком котрих є порушення присяги Президента України в частині вимог позивача про визнання порушення заступником голови Ради суддів України С.М. Міщенко ст. 7 Закону України про «Про звернення громадян»в частині направлення листа позивача не за належністю; про визнання порушення головою Ради суддів загальних судів Дніпропетровської області Качкової Н.О. ст. 7 Закону України про «Про звернення громадян»в частині направлення листа позивача не за належністю та розгляду його звернення особою, якій вона підлегла; про встановлення наявності компетенції та повноважень відповідача бути гарантом порушених конституційних прав позивача; а також про зобов’язання відповідача утриматися від вчинення бездіяльності повернути позивачу разом із доданими до неї матеріалами.

2.          Роз’яснити ОСОБА_1, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановлену законом.

3.          Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України щодо порушеного конституційного права та встановлення причин, наслідком котрих є порушення присяги Президента України в частині вимог позивача про встановлення причинно-наслідкового зв’язку бездіяльності Президента України; про визнання відсутності контролю Президента України щодо розгляду листа позивача за суттю та його бездіяльності; про визнання порушення прав позивача, передбачених статтями 3, 8, 28, 40, 43, 68 Конституції України, при розгляді звернень позивача; а також про зобов’язання Президента України вчинити певні дії щодо захисту конституційних прав дитини.

4.          Встановити позивачеві триденний з моменту отримання даної ухвали строк на усунення зазначених вище недоліків позовної заяви, шляхом приведення позовної заяви у відповідність до норм статей 106, 171-1 КАС України.

5.          Роз’яснити позивачу, що в разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачеві відповідно до норм статті 108 КАС України. У разі усунення недоліків, позовна заява вважатиметься поданою в день первинного її подання до адміністративного суду.

6.          Скерувати дану ухвалу особі, яка звернулася із позовною заявою.

7.          Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                         Р.Ф. Ханова