ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"26" серпня 2010 р. м. Київ К-23730/09
Колегія суддів першої судової палати
Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Головуючого –Кравченко О.О.
Суддів: Васильченко Н.В., Бим М.Є., Цуркана М.І., Гончар Л.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області про зобов’язання вчинити дій, -
Встановила:
У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області про зобов’язання сплатити суму недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги до 5-го травня як учаснику бойових дій з 1999р. по 2008р.,здійснити перерахунок розміру допомоги з урахуванням коефіцієнту інфляції 3% річних, та стягнути моральну шкоду у мумі 1330510 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій. Згідно з ст.12 Закону України №3551-Х11 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(далі-Закон №3551-Х11) останній має право на разову щорічну грошову допомогу до 5-го травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, проте відповідач виплатив таку допомогу не в повному обсязі.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009р. позов задоволено частково: визнано дії відповідача незаконними та зобов’язано Управління перерахувати та виплатити недоотриману суму разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірі 2095 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
На вказані судові рішення Управлінням праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_1, виданим 2 грудня 1996 року (а.с.8).
Задовольняючи позов в частині виплат одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Разом з тим, до таких висновків суди прийшли без врахування наступного.
Відповідно до ст.17 Закону України №3551-Х11 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004р. №177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу ( Закон №3551-Х11 та Закон про Державний бюджет на відповідний рік), але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій. Для вирішення цього спору судам слід було визначитися, який з вказаних законів є приоритетним та підлягав застосуванню.
Згідно із ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Відсутній також закон України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Водночас Конституційний Суд України у пункті з мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопередметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суди повинні були застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»частину 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»змінено. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
З огляду на це суди дійшли висновку, що дії Управління щодо призначення та виплати щорічної разової грошової допомоги у 2008 році в розмірі, встановленому Законом про Державний бюджет на 2008 рік, є протиправними, і відповідач зобов’язаний нарахувати та виплатити позивачу недоотриману ним суму грошової допомоги відповідно до Закону №3551-Х11.
Судова колегія вважає висновки суду помилковими, оскільки вони зроблені без урахування того, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Зазначене вище положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»втратило чинність з дня ухвалення рішень Конституційним Судом України, тобто з 22 травня 2008 року, а виплата щорічної разової грошової допомоги здійснювалася у відповідні роки до 5 травня 2007, тобто в період коли наведені норми Закону були чинними, а їх виконання обов’язковим для Управління.
Таким чином дії відповідача на час виплати позивачу зазначеної Законом № 3551-ХІІ одноразової грошової допомоги були правомірними та узгоджувалися з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України.
Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових рішень.
Керуючись статтями 220, 221,223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Постановила:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009р. скасувати, та ухвалити у даній справі нове рішення. У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 235 - 238 КАС України.
Судді: