У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.08.10 Справа №6/177/09-18/72/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М. , Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Лолі Н.О.;
представники сторін в судове засідання не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група»на рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2010 р. у справі № 6/177/09 –18/72/10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група», м. Київ (скорочено ТОВ «УМВГ»);
до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя (скорочено ФОП ОСОБА_1);
про стягнення 26620 грн. та заборону вчиняти певні дії.
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2031 від 17.08.2010 р. справу № 6/177/09 –18/72/10 передано для розгляду колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Мойсеєнко Т.В., Кричмаржевський В.А.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2010 р., колегією суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Мойсеєнко Т.В., Кричмаржевський В.А. справу № 6/177/09 –18/72/10 прийнято до свого провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.06.2009р. у справі №6/177/09, залишеним без змін постановою від 01.10.2009 р. судом апеляційної інстанції, в позові було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2010р. у справі №6/177/09 скасовані вищевказані рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2009 р. та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 01.10.2009 р., справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Судом касаційної інстанції зазначено, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення, і їм належало:
- з’ясувати, чи мало місце використання спірного твору в приміщенні кафе відповідача в зазначений час та в який саме спосіб (шляхом демонстрації відповідного аудіовізуального твору по телевізору чи музичного твору в іншій спосіб);
- з огляду на зміст договору від 22.12.2006 № 4001/07 встановити обсяг виключних майнових прав позивача на спірний твір;
- у разі використання твору підприємцем (шляхом демонстрації відвідувачам кафе телепрограм або в іншій спосіб) дослідити правомірність цих дій відповідача (зокрема, наявність у нього необхідного дозволу суб’єкта майнових авторських прав або договору з організацією колективного управління);
- перевірити наявність доказів визнання недійсними у встановленому порядку наданих позивачем угод з приводу передачі йому майнових авторських прав.
За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Запорізької області від 27.05.2010 р. у справі №6/177/09 –18/72/10 (суддя Носівець В.В.) в позові відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що позивачем не доведений перехід від авторів твору до нього виключних майнових авторських прав на використання музичного твору «Мы не ангелы», в тому числі і право на публічне виконання. Наданий позивачем акт фіксації використання об’єктів інтелектуальної власності від 22.03.2009 р. не може вважатися належним доказом по справі, в розумінні розділу 5 ГПК України. Внаслідок наведеного, господарський суд прийшов до висновку, що наданими позивачем доказами не доведено факту вчинення відповідачем дій, про які зазначено у позовній заяві, а саме публічне виконання музичного твору «Мы не ангелы»без отримання дозволу суб’єкта авторського права.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ «УМВГ», позивач у справі, звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач вважає рішення суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Посилається, зокрема, на те, що, відмовивши у задоволенні позовних вимог ТОВ «УМВГ», господарський суд позбавив позивача, як суб'єкта авторського права, права на захист належних йому виключних майнових авторських прав. Заявник не погоджується з висновком суду щодо неналежності наданих позивачем доказів публічного виконання спірного музичного твору, за умов, що сам відповідач підтвердив використання цього музичного твору 22.03.2009 р. з 18-40 по 20-27 год. по телевізору, про що зазначено у рішенні суду. Також вказує, що в силу приписів ст. 6bis Бернської конференції про охорону літературних і художніх творів, ст. 19 ЦК України, ст. 34 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про інформацію»позивач наділений правом на самозахист свої прав та інтересів та правом на збір інформації для захисту своїх прав та інтересів. Крім того посилається на те, що при судовому розгляді було порушено право позивача на судовий захист і вказує, що рішення суду було прийнято за умов неповідомлення належним чином про оголошення перерви у судовому засіданні – судове засідання, призначене на 12-00 год., не було розпочате, сторони не запрошувалися до залу судових засідань для оголошення перерви. Як на порушення норм процесуального права заявник також посилається на недотримання місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення вимог ст. ст. 4-7, 34 та 43 ГПК України щодо правильної та всебічної оцінки наданих позивачем доказів.
Мотивуючи викладеним, заявник апеляційної скарги просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2010р. у справі № 6/177/09 –18/72/10 прийняти нове рішення, яким позов ТОВ «УМВГ»задовольнити.
Представник ТОВ «УМВГ»в судове засідання не з’явився, клопотанням від 17.08.2010 р. просить розгляд справи відкласти у зв’язку з знаходженням повноважного представника в іншому судовому засіданні, яке колегією суддів відхилено через його необґрунтованість.
Фізична особа –підприємець ОСОБА_1, відповідач у справі, відзиву на апеляційну скаргу не надав, представник в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, в судовому засіданні 17.08.2010 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору:
Як правильно встановлено судом першої інстанції, заявлені ТОВ «Українська музична видавнича група»позовні вимоги мотивовані тим, що в квітні 2009 року від асоціації «ЕФ.ПІ.ЕЛ.»(основним завданням діяльності якої є розвиток і підтримка законного обігу і використання прав інтелектуальної власності в Україні) позивачу стало відомо, що 22.03.2009 р. в ході проведення з боку асоціації заходів по фіксації використання об'єктів інтелектуальної власності в кафе, барах та ресторанах м. Запоріжжя було встановлено, що в період з 18:40 по 20:27 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в кафе «Пинта»за адресою: АДРЕСА_1, здійснено використання (публічне виконання в розумінні ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права») музичного твору «Мы не ангелы»в оригінальному виконанні групи «Ні-Fі». Публічне виконання здійснювалося через наявну в кафе стаціонарну систему озвучування.
На підтвердження факту неправомірного використання позивач посилається на Акт фіксації використання об'єктів інтелектуальної власності від 22.03.2009 р., складений представником Асоціації «ЕФ.ПІ.ЕЛ.»Немерюком О.А. за участю представника об'єднаного Запорізького представництва «Асоціації Дім авторів музики в Україні», Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»та Об'єднання підприємств «Український музичний альянс»Сивкова К.Ю., а також на зроблений в процесі перебування в кафе «Пинта»відеозапис та фотознімки системи озвучування.
Позивач вказує, що відповідач не звертався до нього за отриманням дозволу на публічне виконання музичного твору «Мы не ангелы» у відповідності до норм чинного законодавства України.
Позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 компенсації за порушення авторського права на музичний твір «Мы не ангелы»в сумі 24200 грн.; стягнення на користь Державного бюджету України штрафу у розмірі 10 % від заявленої суми компенсації за порушення авторського права на музичний твір «Мы не ангелы»в сумі 2420 грн.; та заборону відповідачу будь-яке використання музичних творів, виключні майнові авторські права на які належать ТОВ «УМВГ», стали предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивач вважає, що ФОП ОСОБА_1 шляхом публічного виконання порушено виключні майнові авторські права ТОВ «УМВГ»на музичний твір «Мы не ангелы».
Згідно ч. 1 ст. 424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності є:
1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Частиною 3 статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права»від 23.12.1993 р. № 3792-XII визначено, що предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.
Позивач, звертаючись з вимогами про стягнення компенсації за порушення авторського права на музичний твір «Мы не ангелы», підкреслює, що йому належать виключні майнові авторські права на використання (в т. ч., і право на публічне виконання) музичного твору «Мы не ангелы», на доказ чого ним надано суду Договір про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) № 4001/07 від 22.12.2006 р., укладений між ТОВ «Українська музична видавнича група»і ТОВ «Первое музыкальное издательство»(Росія), виходячи з якого ТОВ «Первое музыкальное издательство» на строк до 31.12.2009 р. передало позивачу виключні майнові авторські права на використання, в тому числі і право на публічне виконання, на території України музичного твору «Мы не ангелы».
Як на підтвердження набуття ТОВ «Первое музыкальное издательство»виключних майнових авторських прав на використання музичного твору «Мы не ангелы» позивач посилається на укладання низки договорів з авторами цього твору, саме: договору про передачу виключних прав (видавничого договору) № 72/02 від 22.10.2002 р. –з автором музики «ОСОБА_2»; ліцензійного договору № 129/08 від 01.09.2008 р. –з співавтором тексту «ОСОБА_3»), а також ліцензійного договору № 06/08 від 10.01.2008 р. –з «ОСОБА_4»(який отримав виключне право на музичний твір «Мы не ангелы»на підставі договору про відчуження виключного права № 01/08 від 09.01.2008 р., укладеного ним з «ОСОБА_7 (выступающим под псевдонимом - «ОСОБА_7»).
Дослідивши надані позивачем копії договорів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав належних доказів того, що автор / автори музичного твору «Мы не ангелы»передали йому виключні майнові авторські права на використання, в тому числі і право на публічне виконання, вказаного музичного твору. Позивачем не доведено, що вказані ним особи є авторами музичного твору «Мы не ангелы»; що саме ці автори уклали договори. Більш того, позивачем взагалі не доведено, що той музичний твір, який за твердженням позивача неправомірно виконувався в кафе, є тим самим твором, що є предметом наданих позивачем копії договорів (з них не можливо встановити, який саме текст та яку саме музику має музичний твір «Мы не ангелы», майнові авторські права який є предметом цих угод).
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивачем не доведений перехід від авторів твору до нього виключних майнових авторських прав щодо: використання музичного твору «Мы не ангелы»; надання дозволу використання об'єкта права інтелектуальної власності та права перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.
Таких доказів не надано і апеляційній інстанції.
Щодо доказів факту публічного виконання в процесі здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 музичного твору «Мы не ангелы»: акту фіксації використання об’єктів інтелектуальної власності від 22.03.2009 р., відеозапису використання музичного твору та фотознімків системи озвучування.
Колегія суддів оцінює вказані докази критично, вважає їх неналежним та недостатніми, для встановлення факту публічного виконання ФОП ОСОБА_1 музичного твору «Мы не ангелы».
По-перше, акт перевірки від 22.03.2009 р. відповідачем або його представником не підписаний, доказів ознайомлення з ним ФОП ОСОБА_1, або вручення, або фіксації відмови від вручення, не надано.
По-друге, із наданого позивачем відеозапису, що міститься на носії інформації: DVD диску марки »номер: 1-16х SPEED I 4/7GB, не можливо встановити адресу приміщення, в якому було здійснено відеозапис, джерело походження звуку, та приналежність такого джерела саме ФОП ОСОБА_1 Не містять таких даних і фотознімки додані до акту від 22.03.2009 р.
По-третє, належних доказів перебування представників асоціації «Файненшл.Протекшн.Ло», представників Асоціації «Дім авторів музики в Україні», Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав», Об’єднання підприємств «Український музичний альянс»в кафе «Пинта»за адресою: АДРЕСА_1, 22.03.2009 р. в проміжок часу з 18 год. 40 хв. по 20 год. 27 хв., не надано. Надана позивачем копія фіскального чеку № 3585 від 22.03.2009р. на суму 52,76 грн. не дає можливості ідентифікувати особу, яка сплатила за вказаним чеком.
Відповідно до Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. № 674, функції контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності у процесі використання об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема розповсюдження, ... примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм... (п. 1 Положення) покладені на державного інспектора з питань інтелектуальної власності.
Підпунктом 8 пункту 7 названого Положення регламентовані функції посадової особи Державного департаменту інтелектуальної власності, зокрема функція з проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання у процесі використання об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема розповсюдження, прокату, зберігання, переміщення примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних та виробництва дисків і матриць, а також використання експорту та імпорту обладнання і сировини для їх вироблення та у разі публічного і повторного виконання, сповіщення, демонстрації або використання іншим способом об’єктів авторського права і суміжних прав.
Під час проведення позапланових перевірок державний інспектор перевіряє: дотримання суб’єктами господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності та наявність у них дозволів на використання у будь-якій формі об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема у процесі виробництва, розповсюдження (у тому числі провадження оптової чи роздрібної торгівлі), зберігання та переміщення дисків і матриць, а також використання, експорту та імпорту обладнання і сировини для їх вироблення;…
Акт перевірки складається в день її закінчення і підписується державним інспектором та усіма особами, які брали участь у проведенні перевірки. При цьому, в акті перевірки зазначаються: дата її проведення; прізвище, ім’я та по батькові державного інспектора, який її проводив; посади, прізвища, імена та по батькові осіб, які брали участь у її проведенні; повне найменування, місцезнаходження суб’єкта господарювання, що перевірявся; прізвище, ім’я, по батькові та посада керівника або іншої особи, уповноваженої діяти від імені суб’єкта господарювання; посилання на затверджений в установленому порядку план перевірок, яким передбачено проведення зазначеної перевірки (у разі проведення планової перевірки); факт наявності чи відсутності порушень; детальний виклад кожного виду порушення (у разі його наявності) з посиланням на нормативно-правові акти (номер статті, частини тощо); дата прийняття рішення про проведення експертизи (у разі прийняття такого рішення під час перевірки) і прізвища, імена та по батькові експертів, що її проводитимуть.
Акт перевірки складається у двох примірниках, один з яких залишається у суб’єкта господарювання або його уповноваженої особи, а другий передається Департаменту.
Акти перевірок та протоколи про адміністративне правопорушення реєструються державним інспектором в журналах обліку актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення. Сторінки журналів повинні бути пронумеровані, прошнуровані, а також скріплені печаткою Департаменту.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що наданий позивачем акт від 22.03.2009р. не є актом перевірки, проведеної в рамках державного контролю за дотриманням суб’єктами господарювання законодавства України у сфері інтелектуальної власності, і не відповідає вимогам Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. № 674.
Асоціація «ЕФ.ПІ.ЕЛ.», Асоціація «Дім авторів музики в Україні» Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»та Об’єднання підприємств «Український музичний альянс»не є центральними органами виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності, позивачем не надано жодного доказу наявності у названих суб’єктів встановлених законодавчо прав контролю за дотриманням суб’єктами господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності у процесі використання об’єктів права інтелектуальної власності. Також у матеріалах справи відсутні докази, якими би підтверджувалися повноваження гр. Немерюка О.А. діяти від імені вказаних осіб.
Судом встановлено і не заперечується заявником, що Немерюк О.А. та Сивков К.Ю., які підписали акт від 22.03.2009 р., не є посадовими особами Державного департаменту інтелектуальної власності, не призначалися на посади державних інспекторів з питань інтелектуальної власності відповідно до постанови КМУ від 17.05.2002 р. № 674, а відтак правом складання будь-яких офіційних документів стосовно порушення права інтелектуальної власності не наділені.
Зміст акта свідчить, що з наведених вище пунктів ст. 23 Положення дотримано лише пункти щодо зазначення дати його складання, прізвища перевіряючого та вказівок щодо припущення відносно наявності порушення.
Таким чином, з правової точки зору, складений Немерюком О.А. акт від 22.03.2009р. не є актом посадової особи, до повноважень якої віднесено здійснення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності, і не відповідає вимогам вищезазначеного Положення.
Окрім того, приведеним вище Положенням встановлено і спосіб фіксації порушення, і спосіб припинення порушення, а саме: складання протоколу з винесенням припису (розпорядження), який є обов’язковим для виконання суб’єктом господарювання (пункт 7 підпункт 6).
Як встановлено судом, і позивачем не заперечується, на підставі Акта від 22.03.2009 р. відносно відповідача адміністративний протокол про порушення авторського права позивача щодо неправомірного використання спірного музичного твору «Мы не ангелы»не складався, до адміністративної відповідальності відповідач не притягувався. Відповідний протокол з винесенням припису (розпорядження), який є обов’язковим для виконання суб’єктом господарювання, відсутній.
Крім того, колегія суддів відзначає, що за змістом цього акта в процесі перевірки були присутні відвідувачі кафе та його персонал, але відомості про присутність уповноваженого представника відповідача при перевірці та про вручення йому примірника складеного акта відсутні. Акт підписано присутньою в процесі перевірки гр. ОСОБА_8, при цьому не зазначено –до відвідувачів кафе відноситься вказана особа, чи до його персоналу. Наведене також свідчать про складення цього акту без дотримання вимог щодо змісту та порядку його складання.
Колегія суддів також констатує, що наданий позивачем акт не дає можливості ідентифікувати джерело походження звукових сигналів у місці проведення запису: в акті лише вказано –через наявну у кафе систему озвучування, але не зазначено –якою конкретно музичною апаратурою відтворювався музичний твір. Отже, спосіб використання музичного твору «Мы не ангелы», а також пов'язані з цим фактичні обставини (відтворення через музичний автомат, музичний центр чи телевізор; відтворення адміністрацією кафе або відвідувачами, інше) актом перевірки від 22.03.2009 р. не зафіксовано.
При цьому, згідно з наведеним у статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначенням терміну «публічне виконання»є подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Законом також визначено, що публічний показ –це будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності).
Таким чином, зважаючи на викладене, зазначений Акт не доводить факт неправомірного використання відповідачем музичних творів, оскільки чинним законодавством передбачені випадки правомірного використання творів без згоди автора, зокрема, передачі в ефір чи по кабелях.
Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 36 того ж кодексу визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Наданий позивачем акт від 22.03.2009 р. відповідно до приписів статей 32, 36 ГПК України хоча й підпадає під визначення письмового доказу, але, з урахуванням неповноти його змісту та недоведеності повноважень осіб, які його підписали, не може бути підставою для задоволення заявленого позову.
Щодо посилання заявника апеляційної скарги як на підтвердження факту порушення виключного немайнового права на відеозапис та фотознімки, зроблені відеокамерою «Соні», колегія суддів відзначає, що наданий позивачем відеозапис не дає можливості ідентифікувати час та джерело походження звукових сигналів у місці проведення запису, а отже, також не є належним доказом у справі.
Доводи заявника, що надані ним докази містять всі данні, зокрема, відеозапис містить прив’язку до дати та часу проведення зйомки, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки технічними можливостями відеокамери передбачається виставлення дати та часу, а також їх зміна за волевиявленням користувача.
Слід також відмітити, що в якості технічних засобів захисту інформації можуть використовуватися засоби, які мають сертифікат відповідності або позитивний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного захисту інформації, а зазначений позивачем технічний пристрій не відповідає вказаним вимогам.
Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Водночас, підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Можливість звернення до суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів пов’язується, згідно приписів як процесуального, так і матеріального законів, з порушенням, оспорюванням або невизнанням цих прав іншими особами.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про недоведеність порушення відповідачем авторського права позивача.
Крім викладеного, колегія суддів наголошує, що, оскільки стягнення компенсації за порушення авторських прав є видом відповідальності, саме позивач повинен довести факт порушення таких його прав відповідачем внаслідок неправомірного використання об’єкта авторського права, а відсутність такого використання чи його недоведеність виключають настання відповідальності для відповідача.
Колегія суддів вважає за доцільне також зазначити про недоведеність заявленого позивачем розміру компенсації в сумі 24200 грн.
Згідно ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», при визначені компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов’язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини у межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та/або наміри відповідача. При цьому, розмір компенсації визначається у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Важливим, на погляд колегії суддів, є наміри відповідача щодо отримання прибутку від використання спірного музичного твору.
Позивач не довів належним чином розмір заявленої компенсації в сумі 24200 грн., з урахування вимог Закону та обставин справи.
Недоведеність факту порушення відповідачем прав позивача шляхом публічного виконання музичного творів «Мы не ангелы»та відсутність підстав для стягнення за вказане порушення компенсації на користь позивача, виключає підстави для задоволення позовних вимог в частині заборони відповідачу будь-якого використання музичних творів, виключні майнові авторські права на які належать ТОВ «УМВГ», та в частині стягнення штрафу на користь Державного бюджету.
Оскільки доводи відповідача, як заявника апеляційної скарги, не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Також колегія суддів відзначає дотримання господарським судом приписів ст. 111-12 ГПК України щодо обов’язковості для суду першої інстанції при новому розгляді вказівок постанови суду касаційної інстанції, що підтверджується самим текстом рішення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група», м. Київ, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2010 року у справі №6/177/09 –18/72/10 - залишити без змін.
Повний текст постанови складено 25.08.20010 р.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.
Кричмаржевський В.А. Мойсеєнко Т. В.