УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року січня 28 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Лугового М.Г.
суддів Ященка В.А. Олійника В.Б.
з участю прокурора Ворфоломеєвої Н.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Ковпаківського районного суду міста Сум від 20 листопада 2009 року . яким,
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судима,
засуджена за ст.368 ч.2 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями в державних органах строком на 2 роки, з конфіскацією особистого майна, крім житла, за ст.364 ч.1 КК України на 6 місяців арешту, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями в державних органах строком на 1 рік.
Відповідно до вимог ст.49 КК України, ОСОБА_1 звільнена від кримінальної відповідальності за ст.364 ч.1 КК України у зв’язку з закінченням строків давності.
Судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 1 105 грн.22 коп. на користь експертної установи за проведені по справі експертні дослідження.
Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за вчинення злочину при таких обставинах:
Наказом голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №276-к від 6 жовтня 2003 року ОСОБА_1 була призначена посаду начальника Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів. Наказом Держспоживстандарту України №341-к від 1 грудня 2003 року їй присвоєно 8-й ранг державного службовця. Відповідно до наданих ОСОБА_1 прав та повноважень, вона являлась службовою особою державного органу, а з урахуванням того, що посада яку вона обіймала віднесена до 4-ї категорії, ОСОБА_1 була службовою особою, яка займає відповідальне становище.
У період з 28.01.2004 року по 20.02.2004 року ТОВ «Хімік», яке знаходиться у місті Суми по вулиці Миру, 30 і директором якого на той час була ОСОБА_2 перевірялась кількома контролюючими органами. ОСОБА_2 маючи досвід роботи у торгівлі була впевнена, що перевірки носять упереджений характер, а тому домовилась через свого знайомого ОСОБА_7 про зустріч з начальником Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_1, для того щоб та допомогла їй захиститись від численних перевірок і зокрема управлінням, яке очолювала ОСОБА_1. Згодом директором ТОВ «Хімік»було обрано дочку ОСОБА_2 – ОСОБА_3, яка знаючи про домовленість матері з ОСОБА_7 про зустріч з ОСОБА_1, в березні 2004 року разом з ОСОБА_7 приїхали на вулицю АДРЕСА_1, де ОСОБА_7 завів ОСОБА_3 до кабінету №602 де познайомив її з ОСОБА_1.
ОСОБА_1 усвідомлюючи, що права та інтереси ОСОБА_3, як директора товариства, залежить від її відношення, як начальника управління, ОСОБА_1 поставила вимогу, що вона може вирішити питання про припинення перевірок за умови, що ОСОБА_3 в останні дні кожного місяця у її службовому кабінеті буде передавати їй по 1 500 грн. ОСОБА_3 вимушена була погодитись на цю вимогу, щоб уникнути настання шкідливих наслідків своїм законним правам та інтересам.
Виконуючи вимогу ОСОБА_1 про передачу їй хабара за не проведення перевірок ТОВ «Хімік», ОСОБА_3 у березні 2004 року у службовому кабінеті №602 по вулиці Харківській, 101, передала ОСОБА_1 хабар у сумі 1 500 грн.
В подальшому, у квітні, травні, червні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2004 року ОСОБА_3 передавала ОСОБА_1 у її службовому кабінеті по 1 500 грн. щомісяця.
В січні 2005 року, ОСОБА_3 знаходилась біля хворої матері у Сумській міській клінічній лікарні №1 і їй неодноразово телефонувала ОСОБА_1 з питання передачі їй грошей. У зв’язку з тим, що ОСОБА_3 не могла до неї приїхати, ОСОБА_1 заявила, що приїде сама. 21 січня 2005 року ОСОБА_1 приїхала до лікарні і у прийомному покої, ОСОБА_3 передала їй хабар в сумі 1 500 грн.
Окрім цього, 15 листопада 2004 року працівниками управління, яке очолювала ОСОБА_1, проводилась перевірка приватної фірми «Хард-Сервіс», яка знаходиться у місті суми по вулиці Кірова, 6. 18 листопада 2004 року, ОСОБА_1 у даній фірмі взяла портативний комп’ютер «Версія» і розуміючи, що директор фірми не може їй відмовити, зловживаючи своїм службовим становищем, заявила, що комп’ютер їй потрібен терміново, а гроші за нього вона сплатить пізніше. ОСОБА_1 за комп’ютер гроші в сумі 8 400 грн. так і не сплатила і цей комп’ютер у неї 27 січня 2005 року був вилучений під час проведення обшуку за місцем її помешкання.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію у якій вказує, що передбачених законом підстав для призначення ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст.69 КК України, немає, а тому прокурор просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким за ст.368 ч.2 КК України призначити ОСОБА_1 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями в державних органах строком на 3 роки, з конфіскацією особистого майна, окрім житла.
Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила задовольнити апеляцію та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 більш суворе покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені у апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Висновки суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_1 у вчиненні злочинів при обставинах викладених у вироку, а також правильність юридичної кваліфікації її дій за ст.ст368 ч.2 та 364 ч.1 КК України у поданій апеляції під сумнів не ставляться.
Що стосується призначеного засудженій покарання то на думку колегії суддів, суд першої інстанції вирішуючи це питання дотримався вимог ст.65 КК України, при цьому суд цілком обґрунтовано пославшись на те, що ОСОБА_1 раніше не засуджувалась, що вона страждає на ряд захворювань, що вона є інвалідом 2-ї групи, прийшов до правильного висновку, що вказані обставини пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і з урахуванням особи винної, цілком обґрунтовано та відповідно до вимог ст.69 КК України, ухвалив рішення про призначення ОСОБА_1 покарання за ст.368 ч.2 КК України, нижче від найнижчої межі, яка встановлена у санкції вказаного закону. З огляду на це, доводи апеляції прокурора стосовно незаконності призначення засудженій ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст.69 КК України є необґрунтованими.
Зважаючи на це, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду відносно ОСОБА_1 є законний та обґрунтований, а покарання яке призначено засудженій є справедливим, а тому передбачених законом підстав для задоволення апеляції прокурора та скасування вироку суду, немає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.362,365,366,377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Ковпаківського районного суду міста Сум від 20 листопада 2009 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції – без задоволення.
СУДДІ:
Луговий М.Г. Ященко В.А. Олійник В.Б.