УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року січня 19 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

             головуючого                        Ященка В.А.

             суддів                                    Крамаренка В.І. Забари І.К.

             з участю прокурора           Кононенко К.М.

             захисника                             ОСОБА_1

             засудженого                         ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 на вирок Ковпаківського районного суду міста Сум від 17 листопада 2009 року, яким,

              ОСОБА_2,

              ІНФОРМАЦІЯ_1,

              раніше не судимий,

засуджений за ст.364 ч.3 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з проведенням дізнання у правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією майна, за ст.ст.15 ч.2 та 190 ч.2 КК України на 2 роки обмеження волі, за ст.190 ч.2 КК України на 2 роки обмеження волі, за ст.366 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з проведенням дізнання в правоохоронних органах строком на 1 рік, за ст.ст.27 ч.4 та 369 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі, без конфіскації майна.

             На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, призначено 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з проведенням дізнання в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією майна.

             ОСОБА_2 за ст.ст.27 ч.4 та 358 ч.2 КК України виправданий.

             ОСОБА_2 позбавлений спеціального звання – молодший лейтенант міліції.

             Судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 2 158 грн.32 коп. на користь експертної установи, за проведені по справі експертні дослідження.

             Як зазначено у вироку, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів при слідуючих обставинах:

              Відповідно до наказу начальника УМВС України в Сумській області №90 о/с від 22.10.2004 року молодший сержант міліції ОСОБА_2 був призначений на посаду оперуповноваженого відділення карного розшуку Ковпаківського ВМ СМВ УМВС України в Сумській області, а наказом начальника УМВС України в Сумській області №10 о/с від 18.01.2008 року ОСОБА_2 був призначений на посаду  оперуповноваженого сектору карного розшуку Ковпаківського ВМ СМВ УМВС України в Сумській області. Відповідно до Закону України «Про міліцію», функціональних обов’язків та займаної посади, ОСОБА_2 був службовою особою.

             3 та 6 травня 2008 року до Ковпаківського відділу міліції надійшла заява від голови правління ВАТ НВАТ ВНП «Компресормаш» про крадіжку майна з цеху №2 цього підприємства. Перевірку даної заяви було доручено оперуповноваженому карного розшуку ОСОБА_2, який встановив, що до крадіжок мають відношення ОСОБА_5 та ОСОБА_4. У зв’язку з цим, вказані особи були доставлені до службового кабінету ОСОБА_2, який під час спілкування з ОСОБА_5 взяв його мобільний телефон «Самсунг С 160» і через інформаційний центр з’ясував, що даний телефон був викрадений у магазині «Стимул» ще 8 лютого 2008 року і з цього приводу Зарічним відділом міліції проводилась перевірка та було відмовлено у порушенні кримінальної справи за малозначністю. В той же час, ОСОБА_5 подав ОСОБА_2 всі документи, які підтверджували, що ОСОБА_5 придбав цей телефон у магазині «Лідер», що розташований на вулиці Засумській, 1. ОСОБА_2, з корисливих мотивів, використовуючи свої владні повноваження всупереч інтересам служби, з метою привласнення мобільного телефону вартістю 215 грн.51 коп. склав у своєму службовому кабінеті офіційний документ, протокол огляду місця події та виїмки телефону від 3 травня 2008 року, але в порушення вимог ст.ст.127 та 191 КПК України, запросив лише одного понятого ОСОБА_6, але вказав, що був також і другий понятий ОСОБА_7, якого в дійсності не було, а за цю особу підпис у протоколі вчинила невстановлена особа. При цьому ОСОБА_2, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 придбав мобільний телефон у магазині запропонував йому написати пояснення, що цей телефон він придбав на центральному ринку у незнайомої особи.

             В цей же день, тобто 3 травня 2008 року, ОСОБА_2 прийшов до магазину «Лідер» де представившись власнику магазину ОСОБА_8, що він є працівником карного розшуку, заявив, що в магазині продають крадені мобільні телефони, пред’явивши мобільний телефон та документи на нього. Після цього, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи свої владні повноваження всупереч інтересам служби, підриваючи авторитет та престиж державної установи - Ковпаківського відділу міліції, став погрожувати ОСОБА_8, що про торгівлю краденими телефонами, він повідомить Зарічний відділ міліції міста Сум до того ж до магазину може пред’явити матеріальні вимоги власник мобільного телефону, а за те, щоб він цього не робив зажадав, щоб ОСОБА_8 передав йому 370 грн. 3 травня 2008 року близько 16 години, ОСОБА_8 у своєму офісі, що по АДРЕСА_1, передав ОСОБА_2 370 грн., а ОСОБА_2 віддав ОСОБА_8 гарантійний талон на мобільний телефон, але сам телефон залишив у себе. З отриманих грошей, ОСОБА_2 200 грн. віддав ОСОБА_5, а решту 170 грн. привласнив.

             3 травня 2008 року за результатами дослідчої перевірки проведеної ОСОБА_2, слідчим Ковпаківського відділу міліції була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за ст.185 ч.2 КК України, цим особам була вручена постанова про порушення кримінальної справи, обрана міра запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд і вони були допитані як підозрювані.

              6 травня 2008 року, ОСОБА_2 спілкуючись з ОСОБА_5, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи свої владні повноваження всупереч інтересам служби, ввів його в оману повідомивши що він має можливість закрити порушену кримінальну справу за грошову винагороду в сумі 3 000 доларів США. ОСОБА_5 погодився. Таким чином ОСОБА_2 підбурив ОСОБА_5 до давання хабара.

              8 травня 2008 року ОСОБА_5 у службовому кабінеті №590, Ковпаківського відділу міліції, що по вулиці Першотравневій, 21 у місті Суми, передав ОСОБА_2 3 тисячі доларів США, що становить 15 150 грн., які ОСОБА_2 привласнив.

              В цей же день слідчий пред’явив ОСОБА_5 обвинувачення і ОСОБА_5 повідомив про це, ОСОБА_2, який заявив, що це помилка і він розбереться.

              9 травня 2008 року, ОСОБА_2 знову зустрівся на вулиці Курській у місті Суми з ОСОБА_5 і умисно з корисливих мотивів, використовуючи свої владні повноваження всупереч інтересам служби, обманув ОСОБА_5, повідомивши йому , що він має можливість закрити кримінальну справу, шляхом передачі службовим особам правоохоронних органів хабара у сумі 2 200 доларів США, що становить 11 110 грн., і таким чином повторно підбурив ОСОБА_5 до давання хабара, маючи намір привласнити ці гроші.

              У зв’язку з тим, що у ОСОБА_5 більше не було грошей для давання хабара він і звернувся до відділу внутрішньої безпеки УМВС України в Сумській області.

              Захисник ОСОБА_1 подав апеляцію у які вказує, що суд необґрунтовано засудив ОСОБА_2 за ст.366 ч.1 КК України, при цьому захисник посилається на те, що суд у вироку вказав, що ОСОБА_2 склав завідомо неправдивий документ, а це не було пред’явлено у обвинуваченні ОСОБА_2, що на думку захисника свідчить про незаконність засудження ОСОБА_2 за ст.366 ч.1 КК України. Захисник також вважає, що ОСОБА_2 незаконно засуджений і за ст.364 ч.3 КК України тому, що суд у вироку не вказав, яку шкоду та кому заподіяв ОСОБА_2, а тому у діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину передбачений ст.364 ч.3 КК України. На думку захисника передача ОСОБА_2 3 000 доларів США та вимога передачі 2 200 доларів США нічим не підтверджені, а тому і за ці злочини ОСОБА_2 засуджений незаконно. З огляду на це, захисник просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити.

              Вислухавши доповідь судді, думку захисника та засудженого, які просили задовольнити апеляцію, скасувати вирок суду і провадження по справі закрити, прокурора, яка вважала, що вирок суду необхідно залишити без змін перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

              Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочинів при обставинах викладених у вироку підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які були детально проаналізовані судом і наведені у вироку.

              Так, потерпілий ОСОБА_5 підтвердив, що ОСОБА_2 дійсно вилучив у нього мобільний телефон, незважаючи на те, що він надав йому документи стосовно того, що від придбав цей телефон у магазині і при складанні протоколу про виїмку був лише один понятий. Він також на прохання ОСОБА_2 написав пояснення про те, що цей телефон він придбав на базарі у невідомої особи. ОСОБА_5 також пояснив, що ОСОБА_2 заявив йому, що він може закрити порушену проти нього кримінальну справу, якщо він передасть йому 3 000 доларів США, які він йому і передав, переписавши перед цим номери купюр. Після того, як йому було пред’явлено обвинувачення, ОСОБА_2 заявив, що потрібно ще 2 200 доларів США для передачі працівникам прокуратури, щоб вирішити питання про закриття кримінальної справи, але у нього вже не було грошей і він із заявою звернувся до відділу внутрішньої безпеки УМВС.

              Свідки ОСОБА_3 підтвердила, що її чоловік права злоті вироби та позичав гроші, щоб передати ОСОБА_2 3 000 доларів США за те, щоб закрили кримінальну справу відносно її чоловіка.

              Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 підтвердили, що вони давали в борг ОСОБА_5 для передачі працівнику міліції.

              Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що 3 травня 2008 року до нього прийшов працівник міліції ОСОБА_2 і заявив, що у його магазині був проданий крадений телефон і зажадав передати йому 370 грн., що він і зробив.

              Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що ніякого протоколу виїмки мобільного телефону у Ковпаківському відділі міліції він не підписував і понятим при цьому не був.

              Свідок ОСОБА_11 пояснила , що при вилученні телефону у ОСОБА_5 був лише один понятий.

              Таким чином, вказані вище обставини, повністю спростовують доводи апеляції стосовно того, що ОСОБА_2 не вчиняв тих злочинів за які його засуджено, адже пояснення потерпілого та свідків, як на досудовому і в процесі судового слідства є послідовними та логічними, які складаючись з окремих деталей, об’єктивно підтверджують обставини при яких було вчинено злочини.

              Злочинні дії Міщенка судом вірно кваліфіковані за ст.ст.364 ч.3, 190 ч.2, 15,190 ч.2, 366 ч.1 та 27 ч.4, 369 ч.2 КК України.

              Міра покарання засудженому призначена з дотриманням вимог ст. 65 КК України, при цьому підстав вважати, що ця міра покарання є занадто суворою, немає.

              Доводи апеляції, стосовно того, що суд вийшов за межі пред’явленого обвинувачення, вказавши, що ОСОБА_2 склав завідомо неправдивий документ, не дають підстав для зміни чи то скасування вироку, адже, як вбачається з вироку суд кваліфікуючи дії ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_2, як службова особа вніс до офіційного документу завідомо неправдиві відомості, а подальший запис про складання завідомо неправдивого документу у контексті пред’явленого  обвинувачення слід розуміти, як роз’яснення суду, що внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу, тягне за собою визнання цього документу в цілому неправдивим.

             Колегія суддів не може погодитись і з доводами апеляції захисника стосовно того, що суд невірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст.364 ч.3 КК України, при цьому колегія суддів виходить з того, що Пленум Верховного суду  України у своїй постанові №5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» у п.9 ч.2 вказав, що дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи матеріальні цінності начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати не за ст.368 КК, а за відповідними частинами статей 190 і 364 КК як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем, а за наявності для цього підстав – і за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК як підбурювання до замаху на давання хабара.

             Таким чином, суд першої інстанції встановивши зазначені у вироку обставини та беручи до уваги сукупність досліджених доказів, цілком обґрунтовано прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів.

              Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду є законним та обґрунтованим, а покарання яке призначено засудженому є справедливим і передбачених законом підстав для йог скасування чи то зміни, немає.

              У зв’язку з цим, колегія суддів, керуючись ст.ст.362,365,366,377 КПК України, -

                                                      УХВАЛИЛА:

              Вирок Ковпаківського районного суду міста Сум від 17 листопада 2009 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію захисника ОСОБА_1 – без задоволення.

                                                        СУДДІ:

             Ященко В.А.                      Крамаренко В.І.                         Забара І.К.