Справа № 2 - 1479/ 10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

30 серпня 2010 року                                                                                      м.  Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Чхайло О.В., розглянувши справу за позовом   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов’язання нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007-2010 роки;

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 р. щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивачка  зазначає, що всупереч вимогам чинного законодавства управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області виплачувало дану допомогу у меншому розмірі, ніж встановлено законом. Тому вона звернулася до суду та просила поновити пропущений строк звернення до суду, зобов’язати відповідача   нарахувати і виплатити на її користь недоплачену державну соціальну допомогу за 2007-2010 р.р. а також зобов’язати відповідача виплачувати допомогу в подальшому в належному розмірі.

Позивачка та представник відповідача  заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності. В зв’язку з цим в порядку ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснюється.

При цьому позивачка в наданій заяві свої вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в наданому запереченні вказав, що дійсно дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст. 7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, законами України про Державний бюджет на відповідні роки такі виплати не передбачені, та відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.08.2007 року питання щодо вказаного підвищення не урегульоване, а тому в управління Пенсійного  фонду не має будь-яких підстав проводити зазначені виплати. 28 травня 2008 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Таким чином УПФУ під час нарахування та виплати позивачці допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», діяло в межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, пов’язані із соціальними виплатами,  а позовні вимоги підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні встановлено, що позивачка відноситься до соціальної категорії громадян України, які законодавством визнані дітьми війни, що  підтверджується посвідченням „Дитина війни” (а.с. 7). В зв’язку з цим має право на пільги встановлені чинним законодавством.

Так, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено на 2007 рік.

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Ухвалюючи рішення, суд також приймає до уваги те, що Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачці, передбаченої ст. 6 вказаного Закону, покладено саме на відповідача

Суд не може погодитись з запереченнями представника відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни є мінімальна пенсія за віком. На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

Посилання відповідача на те, що він не мав права застосувати до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на відсутність механізму, умов призначення та порядку фінансування спірної соціальної допомоги є необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність механізму та коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, встановлених ст. 46 Конституції України та законами України.

Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доводи відповідача про те, що розмір державної соціальної допомоги, що виплачується дітям війни, відповідає вимогам чинного законодавства, суд також не може взяти до уваги, оскільки згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ч.6 Прикінцевих положень вказаного Закону, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ж з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на підставі якого призначено пенсію позивачці, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Отже, позивачкою не порушений строк звернення до суду.

Статтею  64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина  не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно пунктів 1 та 9 ст. 8 Цивільно - процесуального  кодексу  України звернення до  суду для захисту прав і свобод людини і громадянина  безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді  справи з мотивів відсутності,  неповноти, нечіткості, суперечливості  законодавства, що  регулює спірні правовідносини.

Відповідно до  ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та в 2009-2010 роках в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п/п 2 п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ці норми втратили чинність, застосуванню не підлягали, а в 2009-2010 роках законом не було встановлено обмежень щодо застосування ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Задовольняючи даний позов, суд приймає до уваги те, що вимоги   ОСОБА_1 щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області   нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. та за період з 01.01.2009 р. по 31.07.2009 р. судом розглянуті по суту, що вбачається з виконавчого листа (а.с. 8), а тому в цій частині позовних вимог суд вважає необхідним відмовити.

В частині вимог щодо зобов’язання УПФУ нараховувати позивачці державну соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в майбутньому в належному розмірі, суд вважає необхідним відмовити, оскільки позивачка на час звернення до суду з даним позовом не мала підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси, а отже задоволенню дані вимоги не підлягають.  

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

   На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 64, 124 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 4, 10,15,60, 109, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 1, 15,16 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов’язання нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007-2010 роки задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року, за 2009 рік з 01.08.2009 року по 31.12.2009 року та за 2010 рік з 01.01.2010 року по 30.08.2010 року за виключенням суми фактично проведених виплат.  

Стягнути з  управління  Пенсійного  фонду   України в м. Лебедині  Сумської  області на користь  позивачки судові витрати: зі сплати судового збору в розмірі 51,00 грн. та  витрат на  інформаційно-технічне  забезпечення   розгляду  справи  в суді в розмірі 120 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

            Рішення може бути оскаржене  в апеляційному порядку до  апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня  проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні підчас проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                     О.В. Чхайло