Справа № 2а-3219/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 р.
м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
при секретарі Галенко Р.В.,
за участі представника позивача Воловник В.М.,
та представників відповідача Полегешко Л.А., Генкал А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Конкріт Транс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання податкових повідомлень-рішень неправомірними, їх скасування та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
16.06.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Конкріт Транс» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом (зі змінами) до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі – ДПІ у м. Чернігові) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003092320/0 від 08.06.2010 на суму 14 402,00 грн. визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003102320/0 від 08.06.2010 на суму 170,00 грн. та зобов’язання відповідача збільшити бюджетне відшкодування позивача на суму 14 402,00 грн. та відшкодувати вказану суму. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним ввезено на територію України комплект обладнання для переробки жирів (олії) на гліцерин та біопаливо в побутових (домашніх) умовах. При розмитненні вищевказаного обладнання позивачем сплачено податок на додану вартість в сумі 14 401,89 грн., однак ДПІ у м. Чернігові в порушення норм Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон № 168/97) не приймає до відшкодування вказану суму. При цьому позивач наголошує, що комплект обладнання для переробки жирів (олії) на гліцерин та біопаливо в побутових (домашніх) умовах, придбані у корпорації LAS VEGAS PUBLICITY INC, є таким, що безпосередньо використовуються в основній господарській діяльності.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити в повному обсязі та зазначили, що позивачем порушено п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.2, п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97, в результаті чого ДПІ у м. Чернігові правомірно занижено суму податкового кредиту по декларації за січень 2010 року на суму 14 402,00 грн. та відмовлено позивачу в отриманні бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2010 року в сумі 14 402,00 грн.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач зареєстрований виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 21.11.2006, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 7).
Працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі направлень від 22.04.2010 № 469 (а.с. 55), від 29.04.2010 № 504 (а.с. 56) та ч. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 14 402,00 грн. за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.01.2010 по 31.01.2010 відповідно до затвердженого плану перевірки. Направлення та копія наказу органу ДПС вручені 22.04.2010 та 28.04.2010 під розписку директору позивача.
Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97,в результаті чого позивачу зменшено суму податкового кредиту за січень 2010 року на суму 14 402,00 грн. Також встановлено порушення пп. 7.7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97, в результаті чого позивачу відмовлено в отриманні суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 14 402,00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 07.05.2010 № 299/23/34654463 (а.с. 26-29). За наслідками розгляду даного акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.06.2010 № 0003092320/0 на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації, у зв’язку з чим відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14 402,00 грн. (а.с. 40) та податкове повідомлення - рішення від 08.06.2010 № 0003102320/0, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170,00 грн. (а.с. 41).
Відповідно, перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, а саме, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Перевіркою не виявлено фактичної наявності насосів суми ГІДВ з вартості яких включені до податкового кредиту, а тому підприємство не має право включати такі суми ПДВ в податковий кредит за січень 2010 року. Враховуючи вказане порушення, позивачу зменшено податковий кредит за січень 2010 року на 14 402,00 грн.
На спростування позиції ДПІ у м. Чернігові, суд зазначає встановлене:
В силу п. 7.4.1 ст. 7 Закону № 168/97 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до наявної в матеріалах справи декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року (а.с.23-24), позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість, сплачену митним органам в розмірі 14 402,00 грн.
Згідно з поданою позивачем до ДПІ у м. Чернігові податковою декларацією з ПДВ за лютий 2010 року (а.с. 127-128) вхідний № 19093 від 19.03.2010 та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 14 402,00 грн.
Перевіркою показників, відображених в рядка 10-17 декларації за січень 2010 року встановлено, що на формування цих показників за січень 2010 року вплинуло здійснення операцій з імпорту товарів на територію України.
У січні 2010 року підприємство імпортувало комплект обладнання для переробки жирів (олій) на гліцерин та біопаливо в побутових (домашніх) умовах на загальну суму 86411,36 грн.
В матеріалах справи наявний контракт на поставку № 9 від 14.09.2009, укладений між позивачем та корпорацією LAS VEGAS PUBLICITY INC. про поставку комплекту обладнання для переробки жирів (олії) на гліцерин та біопаливо в побутових (домашніх) умовах. (а.с.84-86).
11.01.2010 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ФОЗБАС» укладено Договір доручення на митну брокерську діяльність № 9 для митного оформлення товарів позивача, що переміщуються через митний кордон України. (а.с.21).
На виконання умов вищезазначеного договору декларантом товариством з обмеженою відповідальністю «ФОЗБАС» згідно з вантажно-митною декларацією № 020089 від 21.01.2010 (а.с. 25) ввезено на територію України комплект обладнання для переробки жирів (олії) на гліцерин та біопаливо в побутових (домашніх) умовах, в результаті чого позивачем включено суми ПДВ, сплачені митним органам грошовими коштами в сумі 14 402,00 грн. (рядок 12.1 Декларації).
Позивачем на підтвердження знаходження обладнання надано копію договору оренди нерухомого майна між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та позивачем від 22.01.2010, згідно якого об’єкт оренди надається в оренду для використання в якості складських приміщень і буде використовуватись позивачем відповідно до своїх статутних цілей. (а.с.17).
Виконання даного договору оренди підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 22.01.2010. (а.с.20).
Крім того, ДПІ у м. Чернігові в акті перевірки посилається на порушення позивачем підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону, яким передбачені особи, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, а саме, особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Також зазначає, що за останні дванадцять календарних місяців позивач проводив діяльність пов’язану з реалізацією товарів або послуг як на митній території України так і за її межами, тобто загальний обсяг оподатковуваних операцій становить 1 033,00 грн., що менше заявленої суми бюджетного відшкодування, а тому це є підставою для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні суми податку на додану вартість.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії статуту позивача (а.с. 8-16), одним із основних предметів діяльності позивача є виробництво продукції виробничо-технічного призначення, промислових і продовольчих товарів.
В обґрунтування правомірності нарахування податкового кредиту в розмірі 14 402,00 грн. позивачем надано до суду докази придбання комплекту обладнання для переробки жирів (олії) на гліцерин та біопаливо в побутових (домашніх) умовах, яке використовується в господарській діяльності та віднесено до основних фондів (а.с.106-109).
Відповідно до п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розраховані згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Також п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону вказано якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 Закону, має від’ємне значення, то а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що у ДПІ у м.Чернігові відсутні підстави для зменшення позивачу суми податкового кредиту за січень 2010 року на суму 14 402,00 грн. та відмови позивачу в отриманні бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2010 року в сумі 14 402,00 грн.
В силу ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. А оскільки в судовому засіданні відповідач не довів правомірність своїх дій, на яких ґрунтуються його заперечення, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими належними та допустимими доказами і тому підлягають задоволенню, як такі, що доказані встановленим вище.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Конкріт Транс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові - задовольнити повністю.
Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003092320/0 від 08.06.2010 на суму 14 402,00 грн.
Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003102320/0 від 08.06.2010 на суму 170,00 грн.
Зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Чернігові збільшити бюджетне відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Конкріт Транс» на суму 14 402,00 грн. та відшкодувати вказану суму.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду в повному обсязі виготовлена 01 вересня 2010 року.
Суддя: О.М. Тихоненко