Справа № 2-764/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року    

Срібнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої  судді – Ходіч В.М.,

при секретарі – Роєнко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с мт.Срібне цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України  в  Срібнянському  районі   Чернігівської області  про зобов»язання провести нарахування та виплату пенсії, як дитині війни

В С Т А Н О В И В :

27 серпня 2010  року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в  Срібнянському районі Чернігівської області про зобов»язання провести нарахування та виплату пенсії, як дитині війни. У своїх вимогах позивач посилається на те, що він є дитиною війни і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія щомісячно повинна підвищуватися на 30 % від мінімальної пенсії за віком. Але, всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно–правовими актами, розмір пенсії щомісячно протиправно не підвищувався на 30 % мінімальної пенсії за віком.     Просить зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області здійснити перерахунок пенсії з її підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за періоди: з 2007 р., 2008 р., 2009 р. та 2010 р.   по день ухвалення  рішення в справі .

Позивач в судове засідання не з’явився, у своїй заяві просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує  в повному обсязі.

    Представник відповідача -  Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі, в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву про розгляд справи без участі представника. До суду подав заперечення, де зазначає, що позовних  вимог не  визнає, так як  Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі діяло  в межах повноважень, наданих йому Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. В задоволенні  позову просив  відмовити. А також вказує на пропущення позивачем строків позовної давності за період з 09.07.2007 р.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2  вересня 1945  року) Другої  світової  війни було  менше 18 років.

Встановлено, що позивач  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, що підтверджується копією посвідчення та не заперечується у запереченнях  відповідачем.

      Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачена  доплата    дітям війни до  пенсії  або   щомісячного  довічного  грошового  утримання чи  державної соціальної  допомоги, що  виплачується  замість  пенсії , в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Ст.46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, і також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону є дітьми війни.

Частиною третьою ст.22 Конституції України  забороняється  звуження  змісту  та  обсягу   існуючих  прав  і  свобод   при  прийнятті  нових законів або внесенні змін до чинних  законів.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рн/2007 визнані неконституційними  положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто з часу прийняття цього рішення у позивачів відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин право на таке підвищення у позивача відновилось з 09.07.2007 року.

Щодо підвищення допомоги дітям війни у 2008 році, суд виходить з наступного.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» завдяки чому вищезазначена стаття отримала нову редакцію, зокрема: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Тобто, почала знову діяти попередня редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та  «Про Державний бюджет України на 2010  рік» , положення  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялось та  відсутні положення щодо обмежень у виплаті державної соціальної підтримки дітям війни, а отже допомога в  2009 році та 2010 році мала нараховуватись у визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розмірах.  

Частиною  2  статті  152  Конституції України передбачено , що   Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність  з дня  ухвалення  Конституційним Судом України рішення  про їх неконституційність.      

Реалізація особою права, що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яке  базується  на  спеціальних  та  чинних  на  час виникнення  спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства , не  може  бути поставлена   у  залежність від  бюджетних асигнувань, тобто   відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачці не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Окрім того, встановлений  частиною  2 статті  95  Конституції України, частиною 2  ст. 38  Бюджетного  Кодексу    перелік   правовідносин, які  регулюються  Законом  про  Державний  бюджет України, є вичерпним, а  тому цей  закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов»язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України  правове  регулювання  суспільних  відносин.

 Враховуючи, що право на отримання щомісячної доплати до пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не залежить від  розміру  доходів  одержувача чи наявності фінансування з  бюджету, а має безумовний характер, вимоги позивача про нарахування недоплаченої пенсії як дитині війни підлягають задоволенню за періоди: з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р по 31.12 .2009 р. та з 01.01.2010 р. по 02.09.2010 р.

 Крім цього, виходячи з ст.6 вищезазначеного Закону вбачається, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно–правового акту, який би визначав цей розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає, що  положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем,  оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії  та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, проводив підвищення до пенсії позивачці, як  дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»   за періоди: з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р. та з 01.01.2010 року.

        Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

        Таким чином, вимоги позивача про нарахування 30-відсоткової надбавки підлягають частковому задоволенню. За 2007 рік позивач має право на таку надбавку з 27.08.2007 року по 31.12.2007 року. З 22.05.2008 року по 02.09.2010 року позивачу необхідно нарахувати надбавку в розмірі, що передбачена ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  з урахуванням вже виплаченого йому підвищення до пенсії за вищевказаний період.

 Керуючись ст.ст.22, 152 Конституції України, ст.ст.1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни, ст.ст. 214-215 ЦПК України,  

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області про зобов»язання провести нарахування та виплату пенсії, як дитині війни, задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за періоди: з 27.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 02.09.2010 р. ,  з урахуванням вже виплаченого йому підвищення до пенсії за вищевказаний період.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області на користь ОСОБА_1  37 гривень в повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у  справі, але не були присутні в  судовому засіданні  під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.  

    Суддя