УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року березня 2 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Ященка В.А.
суддів Гончарова М.В. Борсай В.М.
з участю прокурора Паливоди Л.В.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 на вирок Ковпаківського районного суду міста Сум від 24 грудня 2009 року, яким,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судима,
засуджена за ст.354 КК України до штрафу у сумі 1 190 грн., за ст.ст.15 ч.2, 354 КК України до штрафу у сумі 850 грн.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, призначено штраф у сумі 1 190 грн.
Судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 504 грн.19 коп. на відшкодування заподіяної потерпілій шкоди.
Як зазначено у вироку, ОСОБА_2 визнана винною і засуджена за те, що працюючи лікарем - дерматовенерологом стаціонарного відділення Сумського обласного шкірно – венерологічного диспансеру з 19 серпня 1996 року, за своїми службовими обов’язками, повинна була надавати медичну допомогу хворим. Сумський обласний шкірно – венерологічний диспансер є комунальною установою який фінансується з місцевого бюджету, але це фінансування є недостатнім і хворі вимушені деякі ліки придбавати за свої кошти. ОСОБА_2, маючи на меті незаконне збагачення, неодноразово вимагала незаконну винагороду на свою користь від осіб, яких вона лікувала у диспансері.
Так, з 10 травня 2007 року на лікуванні у Сумському обласному кожно-венерологічному диспансері перебувала хвора ОСОБА_3 і лікарем у неї була ОСОБА_2, яка маючи меті отримання незаконної винагороди повідомила хворій, що для дієвого лікування їй необхідно передати їй 600 грн. ОСОБА_3 побоюючись за своє здоров’я вимушена була передати ОСОБА_2 600грн. З отриманих грошей ОСОБА_2 витратила 95 грн.81 коп. для придбання ліків для хворої, а решту 504 грн.19 коп. привласнила.
16 січня 2008 року у Сумському обласному кожно-венерологічному диспансері перебувала на лікуванні ОСОБА_4 з малолітньою дитиною, лікарем у якої була ОСОБА_2. Маючи на меті отримання незаконної винагороди, ОСОБА_2 повідомила хворій, що вона для її дієвого лікування повинна передати їй 600 грн., а для лікування її дитини ще 200 грн., всього маючи на меті отримання незаконної винагороди у сумі 800 грн. ОСОБА_4 заявила, що вона не має таких грошей, на що ОСОБА_2 повідомила хворій, якщо та передасть їй гроші то її дитині буде зроблена лише одна ін’єкція, а якщо не передасть грошей то дитині необхідно буде робити до 40-а ін’єкцій. Свій умисел на отримання незаконної винагороди від хворої ОСОБА_4, лікар ОСОБА_2 не довела до кінця по причинах, які не залежали від її волі у зв’язку з тим, що її дії були припинені працівниками міліції при отриманні ОСОБА_2 незаконної грошової винагороди від іншого хворого.
11 січня 2008 року на лікування до Сумського обласного кожно-венерологічного диспансеру поступила ОСОБА_5, а 15 січня 2008 року і малолітня дитина ОСОБА_5. Лікарем була призначена ОСОБА_2. Діючи таким же чином, ОСОБА_2 маючи на меті отримання незаконної винагороди, повідомила хворій для її дієвого лікування вона передати їй 600 грн., а за лікування її дитини ще 200 грн. Хвора виконуючи вимогу ОСОБА_2 у приміщенні диспансеру передала їй 200 грн. з яких ОСОБА_2 102 грн.73 коп. витратила на лікування ОСОБА_5. Реалізуючі свій умисел направлений на отримання незаконної винагороди від хворої, ОСОБА_2 зажадала передачі їй ще 200 грн. за лікування дитини, при цьому вона повідомила, що при передачі їй грошей лікування дитини буде проведено введенням однієї ін’єкції, а якщо грошей не передасть то потрібно буде дитині зробити 40 ін’єкцій. Виконуючи вимогу ОСОБА_2, ОСОБА_5 у приміщенні диспансеру 16 січня 2008 року передала ОСОБА_2 200 грн. свій злочинний умисел ОСОБА_2 не змогла довести до кінця по причинах, які не залежали від її волі, тому що була затримана працівниками міліції. В даному випадку ОСОБА_2 мала намір отримати незаконну винагороду у сумі 697 грн.27 коп.
На вирок суду подані апеляції:
Захисник ОСОБА_1 вказує, що злочинів за які засуджена ОСОБА_2, вона не вчиняла, адже у засудженої та головного лікаря диспансеру були неприязні стосунки, який їй помстився. Захисник вважає, що під час досудового слідства були порушені вимоги закону і зокрема обшук був проведений без санкції суду та прокурора, а огляд був проведений ще до порушення кримінальної справи. Захисник також вважає, що на гроші, які передала ОСОБА_5 засудженій та придбала ліки для лікування цієї ж хворої, а 200 грн., які були знайдені у кабінеті ОСОБА_2 були їй підкинуті. У зв’язку з цим, захисник просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу злочину.
Засуджена ОСОБА_2 у своїй апеляції також вказує, що засуджена вона незаконно, при цьому засуджена посилається на ряд порушень норм процесуального права при проведенні досудового слідства, а також на порушення норм матеріального права. При цьому автор апеляції вказує, що вручення грошей ОСОБА_5 та вилучення грошей було проведено оперативним працівником, що є порушенням. Вона також зазначає, що на неї при огляді місця події було здійснено напад та заподіяні їй тілесні ушкодження. В апеляції ОСОБА_2 також вказує, що пояснення ряду свідків є непослідовними і містять суперечності, але суд не звернув на це уваги. ОСОБА_2 також посилається на те, що не було з’ясовано звідки взялась купюра номіналом 200 грн. у кабінеті ОСОБА_2 та де вона дійсно знаходилась під час її вилучення. Засуджена також вказує, що взагалі підстав для порушення кримінальної справи не було, адже за гроші, що їй передавали хворі вона придбавала у аптеках міста ліки, які використовувала для лікування цих хворих, а пояснення потерпілих з приводу передачі їй грошей є суперечливими. З огляду на це, засуджена вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги докази які вказують на її невинуватість і необґрунтовано постановив обвинувальний вирок. Окрім цього, ОСОБА_2 вказує, що суд помилився, коли вказав, що злочин вона вчинила з 11 по 16.01.2008 року, тоді як у обвинуваченні було зазначено, що вона злочин вчинила з 15 по 16.01.2008 року.
Зважаючи на це засуджена просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в її діях складу злочину.
Вислухавши доповідь судді, думку захисника, який просив задовольнити подані по справі апеляції та скасувати вирок суду, прокурора, про залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції задоволенню не підлягають.
Висновки суду про доведеність вини засудженої у вчиненні злочинів при обставинах викладених у вироку підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які були детально проаналізовані судом і наведені у вироку.
Так потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як під час досудового так і судового слідства підтвердили, що лікар ОСОБА_2 вимагали у них передачі їй грошей за лікування і вони розуміли, якщо вони грошей не передадуть лікарю то можуть настати негативні наслідки для їх здоров’я. Потерпіла ОСОБА_5 також пояснила, що останній раз передаючи ОСОБА_2 гроші у сумі 200 грн., однією купюрою, номер вказаної купюри був записаний працівниками міліції.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у суді підтвердили, що у їх присутності на робочому столі лікаря ОСОБА_2 було знайдено та вилучено купюру номіналом 200 грн.
Свідок ОСОБА_8, який працює головним лікарем Сумського обласного шкірно-венерологічного диспансеру, засвідчив, що до нього звернулась хвора ОСОБА_5 і повідомила йому, що лікар ОСОБА_2 вимагає у неї за лікування гроші. Він порадив їй звернутись до міліції. Як керівнику, йому відомо, що від хворих і раніше надходили скарги, що ОСОБА_2 вимагає у них гроші.
За таких обставин, суд прийшов до правильного висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні злочинів при обставинах викладених у вироку доведена у повному обсязі і вірно кваліфікував її дії за ст.ст.354 та 15 ч.2, 354 КК України.
Зазначені докази повністю спростовують доводи апеляцій стосовно незаконності засудження ОСОБА_2.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляцій відносно того, що кримінальна сфальсифікована за допомогою головного лікаря диспансеру, адже, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 сама діяла таким чином, що хворі вимушені були захисту від її неправомірних дій.
Що стосується посилання авторів апеляції на те, що фіксація незаконного отримання грошей лікарем ОСОБА_2 була проведена з порушенням вимог закону, а тому не може слугувати доказом отримання незаконної винагороди ОСОБА_2, є необґрунтованим, адже, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, суд при розгляді справи, безпосередньо дослідив всі докази стосовно отримання ОСОБА_2 незаконної винагороди і зокрема допитав потерпілих, які підвердили факт вимагання у них грошей лікарем, та свідків, які засвідчили, що у їх присутності на робочому столі ОСОБА_2 були знайдена та вилучена купюра номіналом 200 грн., а потерпіла ОСОБА_5 підтвердила, що це саме та купюра, яку вона передала ОСОБА_2 на її вимогу. Посилання захисника на те, що отримані від хворих гроші ОСОБА_2 витратила на придбання ліків для цих же хворих не відповідає дійсності, адже ця обставина перевірялась судом і було достовірно встановлено, що ОСОБА_2 витратила на придбання ліків лише частину отриманих грошей і про це вказано у вироку. Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляції засудженої стосовно того, що при вилученні у неї грошей до неї було застосовано насильство, адже під час досудового слідства вказана версія перевірялась органами прокуратури і за цим фактом було відмовлено у порушенні кримінальної справи. Рішеннями судів вказана постанова залишена без змін. Необґрунтованими є доводи апеляції засудженої і відносно того, що пояснення окремих свідків є суперечливими, адже суд безпосередньо допитав всіх осіб, які засвідчили факт протиправних дій засудженої. Посилання засудженої на безпідставність порушення відносно неї кримінальної справи також є необґрунтованим, адже ще на стадії досудового слідства ОСОБА_2 оскаржувала до суду рішення про порушення кримінальної справи і постановою суду, а потім і ухвалою колегії суддів апеляційного суду було визнано, що були передбачені законом приводи та підстави для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2. Що стосується того, що суд у вироку вказав про вчинення злочину ОСОБА_2 не 15 та 16 січня 2008 року, а з 11 по 16 січня 2008 року то вказана помилка не є суттєвою і не може служити підставою для скасування вироку, адже при формулювання обвинувачення суд достатньо повно та об’єктивно зазначив про час та місце вчинення злочинів ОСОБА_2.
Таким чином всі доводи викладені у апеляціях захисника та засудженої, колегія суддів визнає такими, що не дають підстав для зміни чи то скасування вироку суду, а тому керуючись ст.ст.362,365,366,377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Ковпаківського районного суду міста Сум від 24 грудня 2009 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції захисника ОСОБА_1 та засудженої ОСОБА_2 – без задоволення.
СУДДІ:
Ященко В.А. Гончаров М.В. Борсай В.М.