АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «17» серпня 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Підгорної С.П.
суддів Колотила О.О., Семенюка К.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду міста Чернівців від 09 червня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, неодружений, студент заочного відділення Чернівецького національного університету, раніше несудимий, -
засуджений за ст.125 ч.2 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 850 гривень в доход держави.
Міра запобіжного заходу залишена засудженому у виді підписки про невиїзд.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 1000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Цим же вироком ОСОБА_3 виправданий в обвинуваченні за ст.125 ч.2 КК України.
Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 15 січня 2009 року приблизно о 21 годині 15 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на території парку «Жовтневий» міста Чернівців умисно наніс удар в область голови потерпілому ОСОБА_2, заподіявши йому легке тілесне ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров’я, а саме: струс головного мозку, забійні рани щічної ділянки справа і нижньої губи.
Справа №11- 277 / 2020 р. Головуючий у І інстанції: Богдан С.І.
Категорія: ст.125 ч.2 КК України Доповідач: Підгорна С.П.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок районного суду в частині визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України, призначення йому покарання і стягнення моральної шкоди та виправдати його. Посилається на те, що вирок суду ґрунтується на суперечливих доказах, районний суд прийняв до уваги лише показання потерпілого і не врахував показання інших свідків, які стверджували, що у відділку міліції він, засуджений, неодноразово говорив, що його побив ОСОБА_2 Оскільки апелянт посилається на відсутність у його діях складу злочину, вважає незаконним вирок в частині стягнення з нього моральної шкоди на користь потерпілого.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляції, потерпілого ОСОБА_2, який просив апеляцію відхилити, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних до досліджених у судовому засіданні доказів.
З показань потерпілого ОСОБА_2 видно, що 15 січня 2009 року після 21 години на алеї в парку «Жовтневий» міста Чернівців він розминувся з раніше незнайомими ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і через 2 хвилини засуджений підбіг до нього і вдарив кулаком в обличчя. Застосувавши прийом рукопашного бою, він повалив засудженого на землю і утримував його, крикнув, що він є працівником міліції та змусив ОСОБА_3 зупинитись і не наближатись до нього. Потім він зателефонував співробітнику ОСОБА_4, попросив допомогти та викликати міліцію. У відділку міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели себе агресивно, погрожували всім розправою. В результаті отриманого удару йому заподіяно легкі тілесні ушкодження, він тривалий час лікувався, просив стягнути на його користь матеріальну та моральну шкоду.
Показання потерпілого про обставини скоєного щодо нього злочину підтверджені показаннями свідка ОСОБА_4, який показав, що 15 січня 2009 року після 21 години після телефонного повідомлення ОСОБА_2 про те, що на нього напали у парку, він прибіг у парк і побачив потерпілого, який на землі утримував засудженого, далі він допоміг зв’язати руки засудженому і викликав оперативну групу працівників міліції.
З показань допитаного судом в якості свідка слідчого ОСОБА_6 видно, що під час його чергування 15 січня 2009 року приблизно о 22 годині привезли у відділок двох хлопців, які були в стані алкогольного сп’яніння , засуджений ОСОБА_1 поводився агресивно, погрожував працівникам міліції звільненням, вимагав негайного його звільнення.
Згідно акту судово-медичного обстеження (а. с. 27) ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у виді саден і синця обличчя, забійних ран щічної ділянки справа і нижньої губи та струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров’я.
Дії засудженого ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ст.125 ч.2 КК України, оскільки судом достовірно встановлено, що засуджений умисно наніс потерпілому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.
Заперечення засудженим своєї вини у вчиненні умисного злочину спростовані матеріалами кримінальної справи.
Так, з досліджених судом протоколів медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння (а. с. 23-25) видно, що в результаті проведеного медичного огляду засуджений та ОСОБА_3 на 22 годину 15 січня 2009 року перебували в стані алкогольного сп’яніння, а потерпілий ОСОБА_2 був тверезим.
Посилання засудженого на те, що насправді потерпілий ОСОБА_2 на нього напав у парку, а він потерпілого не бив, спростовані встановленням факту отримання потерпілим тілесних ушкоджень, логічними діями потерпілого після нападу на нього, послідовними його показаннями, які судом розцінені як правдиві. Незважаючи на те, що в судовому засіданні ОСОБА_3 показав, що потерпілий несподівано напав на ОСОБА_1, вдарив і повалив на землю, в період проведення дослідчої перевірки заяви потерпілого ОСОБА_3 неодноразово стверджував, що не пам’ятає подій та причини конфлікту між засудженим і потерпілим, так як перебував у стані алкогольного сп’яніння. А тому суд правильно критично оцінив показання ОСОБА_3, так само, як і показання свідка ОСОБА_5, який в приміщенні відділку міліції чув слова ОСОБА_1 про його версію подій у парку 15 січня 2009 року.
При призначенні засудженому виду та міри покарання суд у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність обтяжуючих та пом’якшуючих покарання обставин, дані про особу засудженого і призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.125 КК України. Судова колегія вважає, що призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Заявлений потерпілим цивільний позов про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди вирішений судом відповідно до вимог діючого законодавства. Підстав для задоволення апеляції засудженого, скасування чи зміни вироку районного суду судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Вирок Шевченківського районного суду міста Чернівців від 09 червня 2010 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
Головуючий С.П.Підгорна
Судді О.О.Колотило
К.М.Семенюк