КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3167/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І.
У Х В А Л А
Іменем України
"11" серпня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Зайця В.С.,
Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Чернігівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Звенигородському районі Черкаської області про стягнення виплачених коштів та витрат з виплати та доставки допомоги,
в с т а н о в и л а:
Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області (далі –УПФУ в Звенигородському районі) звернулося до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Звенигородському районі Черкаської області (далі –Відділення, відповідач) про стягнення заборгованості.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року, УПФУ в Звенигородському районі звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення по справі, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
В силу статті 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної скарги.
Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області в червні 2009 року подало до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Звенигородському районі Черкаської області акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. В даному акті позивач зазначив, що відшкодуванню підлягають також витрати, пов'язані з виплатою щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою КМУ «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян»№ 265 від 26.03.2008 року.
Такі витрати складали 18 867 грн. 92 коп., з них 18 723 грн. 61 коп. адресної допомоги та 144 грн. 31 коп. витрати з доставки допомоги.
Не погоджуючись з відшкодуванням витрат пов'язаних з виплатою та доставкою щомісячної державної адресної допомоги Звенигородським відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України складено таблицю розбіжностей у якій зазначено, що ним не враховані суми витрат на виплату та доставку даної державної адресної допомоги на суму 18 867 грн. 92 коп.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Частиною 2 статті 7 «Прикінцеві положення» Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до пункту 3 розділу XI «Прикінцеві положення»Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Разом з тим, пунктом 3 розділу XI «Прикінцеві положення»Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” також передбачено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання акта звірки, в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов’язання підписання цього акта. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2008 року по справі № 21-2577во07.
Згаданий вище Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.
Оскільки Порядком передбачено, що відділення Фондів на місцях лише підписують акти звірки, а перерахування відповідних коштів має відбуватися на централізованому рівні між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним Фондом України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір повинен вирішуватись в інший спосіб.
Судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195-196, 200, 205 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть учать у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (ч.2 статі 212 КАС України).
Головуючий:
Судді: