КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-3162/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" серпня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Зайця В.С.,
Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Липовецькому районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративно суду від 27 липня 2009 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Липовецькому районі Вінницької області про зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області (далі –Управління, позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Липовецькому районі Вінницької області (далі –Відділення, відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року позов задоволено, зобов’язано відповідача включити в акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 квітня по червень 2009 року включно на загальну суму 50 868,38 грн. та відшкодувати дану заборгованість.
Не погоджуючись з постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року Відділення звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В силу статті 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
У квітні-червні 2009 року Управлінням Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області включено в акти щомісячної звірки витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 65 586,61 грн. Із них відповідачем не взято до відшкодування витрати на суму 50 868,38, що підтверджується копіями актів щомісячної звірки за вказаний період.
Судом встановлено, що дану різницю витрат складають суми, що виплачені громадянам на підставі Постанови КМУ "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" №265 від 26.03.2008 року як щомісячна державна адресна допомога до пенсії, суми доплати до пенсії, призначеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198 та сума допомоги на поховання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спір виник на стадії проведення звірки витрат по особовій справі потерпілих та підписання акта щомісячної звірки з підстав неприйняття Фондом соціального страхування від нещасних випадків до заліку витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, суми доплати до пенсії, призначеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198 та суми допомоги на поховання, тому вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на наступне.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 «Про судове рішення»( із змінами та доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалене у справі судове рішення вказаним вимогам не відповідає.
Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України висловила правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. У постановах від 20 березня 2007 року у справах № 21-897во06 і № 21-1087во06 викладено висновок про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території колишніх республік СРСР (пенсію у зв’язку із втратою годувальника, який помер із цих причин), а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України (далі –Пенсійний фонд) –відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі –Фонд соціального страхування від нещасних випадків).
Водночас обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права колегія суддів уважає таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду щодо відшкодування понесених ним витрат.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору.
У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання акта звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов’язання підписання цього акта. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2008 року у справі № 21-2577во07.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки Порядком передбачено, що відділення Фондів на місцях лише підписують акти звірки, а перерахування відповідних коштів має відбуватися на централізованому рівні між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним Фондом України, тому даний спір повинен вирішуватись у інший спосіб.
Отже, оскаржувану постанову не можна визнати законною та обґрунтованою, тому в силу ст.202 КАС України постанову суду першої інстанції необхідно скасувати з ухваленням нового рішення по справі, яким у позові відмовити.
В силу статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195-196, 202, 205 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Липовецькому районі задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть учать у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (ч.2 статі 212 КАС України).
Головуючий:
Судді: