ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "30" серпня 2010 р. Справа № 2/67-10 

           Колегія суддів у складі: 

головуючий суддя , суддя , суддя 

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Мясніков А.О., дор. № 11-3/197 від 07.12.2009 р.

відповідача - Неговєлов А.В., дор. № 5 від 11.01.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2520С/1-9 на ухвалу господарського суду Сумської області від 27.05.10 по справі № 2/67-10 

за позовом ПАТ "Індустріально-експортний банк" в особі філії "Харківська дирекція", м. Харків

до ТОВ "Лебединський нафтомаслозавод", м. Лебедин 

про стягнення 256 831,42 грн., 

ВСТАНОВИЛА:

 Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.05.2010 р. по справі № 2/67-10 (суддя Соп"яненко О.Ю.) частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Накладено арешт на нерухоме майно ТОВ "Лебединський нафтомаслозавод". В іншій частині заяву ПАТ "Індустріально-експортний банк" в особі філії "Харківська дирекція" про забезпечення позову залишено без задоволення.

Відповідач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засідання представник позивача зазначив, що вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, у зв'язку з чи просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача, ТОВ "Лебединський нафтомаслозавод", заборгованість за кредитним договором № 120/юр/08 від 21.08.2008 р. у розмірі 256831,42 грн., у тому числі: 122840 грн. - поточна заборгованість за кредитом, 124625 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 8711,13 грн. прострочені відсотки за користування кредитом, 655,06 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентної та комісійної винагороди, розірвати кредитний договір № 120/юр/08 від 21.08.2008 р., укладений між ПАТ "Індустріально-експортний банк" в особі філії "Харківська дирекція" та ТОВ "Лебединський нафтомаслозавод", покласти на відповідача судові витрати.

Одночасно з позовом позивач також подав клопотання про забезпечення позову, в якому просив з метою забезпечення позову накласти арешт на все майно та грошові кошти, що належать ТОВ "Лебединський нафтомаслозавод".

Своє клопотання позивач обґрунтовував тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за договором, рух коштів по рахунку відповідача, відкритому у ПАТ "Індекс-банк" постійно скорочується, що унеможливлює списання коштів в рахунок погашення заборгованості.

          Ухвалою господарського суду Сумської області від 27 травня 2010 року частково задоволено клопотання позивача про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно ТОВ "Лебединський нафтомаслозавод". В іншій частині заяву ПАТ "Індустріально-експортний банк" в особі філії "Харківська дирекція" про забезпечення позову залишено без задоволення.

          Згідно з п. 10 ст. 65 ГПК України суддя з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору вчиняє в необхідних випадках при підготовці справи до розгляду таку дію, як вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, яке допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ст. 67 ГПК України передбачає одним із заходів забезпечення позову накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Дії господарського суду по забезпеченню позову здійснюються з метою забезпечення виконання рішення господарського суду.

Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватися господарським судом, зокрема, з урахуванням майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

З матеріалів справи вбачається, що сума заборгованості є значною, відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.

Крім того, як зазначили представники сторін в судовому засіданні, нерухоме майно відповідача, на яке накладено арешт оскаржуваною ухвалою, знаходиться у позивача, тому вжиття даних засобів забезпечення позову жодним чином не перешкоджає веденню відповідачем господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач довів, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. 

Відповідачем не були надані суду докази на підтвердження тих фактів, на які він посилався в апеляційній скарзі відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд обґрунтовано вжив заходи до забезпечення позову, врахувавши фактичні обставини справи. 

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 27 травня 2010 року у справі № 2/67-10 прийнята при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного процесуального права і підстави для її скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

 ПОСТАНОВИЛА:

 У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалу господарського суду Сумської області 27 травня 2010 року у справі № 2/67-10 про забезпечення позову залишити без змін.

 Головуючий суддя 

 Суддя 

 Суддя 

 Повний текст постанови підписаний 31.08.2010 р.