ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 р. Справа № 2-а-2297/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Ваталінській Марині Анатоліївні
за участю:
прокурора : не з'явився, причини неявки суду не відомі;
представників сторін:
позивача : Комісарчук М.І. - представник на підставі доручення;
відповідача : не з'явився, причини неявки суду не відомі;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом: Прокурор Гайсинського району в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
до: СПД ОСОБА_2
про: стягнення штрафних санкцій в сумі 1 700 грн.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Гайсинського району звернувся до суду в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної автомобільної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області з позовом до СПД ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій.
Позовні вимоги мотивовано тим, що під час проведення перевірки державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області було встановлено, що відповідачем порушено вимогу ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення ліцензії та відсутності ліцензійної картки. По факту порушення було складено акт № 143143 від 19.11.2009 року (а.с. 7). На підставі даного акту 21.12.2009 року начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, керуючись ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", винесена постанова № 088337 (а.с. 5) про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 1 700 грн. 00 коп.
Посилаючись на те, що СПД ОСОБА_2 в строки, встановлені законом, застосовані фінансові санкції, в добровільному порядку не сплатив, що тягне за собою ненадходження коштів до бюджету держави, прокурор звернувся до суду в інтересах Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області з позовом про стягнення з відповідача фінансових санкцій в сумі 1700 грн. 00 коп.
Прокурор в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі. Про час, дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про вручення повістки (а.с. 21). З урахуванням положень ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розгляд справи здійснювати без представника прокуратури.
Представник Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, жодних заперечень проти позову не надав. Відповідно до ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Про час, дату і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 20036345 (а.с. 18) та № 57474 (а.с. 23) . Отже, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Згідно з ч. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права та обов`язки та зобов`язанні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 листопада 2009 року, на підставі завдання на перевірку № 110368 від 16.11.2009 року, державними інспекторами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області проводилась перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки складено Акт № 143143 (а.с. 7) про перевірку транспортного засобу Opel Kadett, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2. В акті зафіксовано порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення ліцензії та відсутності ліцензійної картки. Водій з даним актом ознайомлений.
Відповідача було повідомлено про розгляд його справи в Територіальному управлінні Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області 21 грудня 2009 року, про що свідчить поштове повідомлення № 27202 (а.с. 6). На розгляд справи відповідач не прибув.
Постановою начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області № 088337 від 21.12.2009 року (а.с. 5) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до СПД ОСОБА_2 застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 грн. 00 коп. (сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Дану постанову направлено відповідачу, про що свідчить реєстр згрупованих внутрішніх поштових відправлень № 2 від 23.12.2009 року (а.с. 10). Вона у строки, встановлені законом, відповідачем в добровільному порядку не виконана.
Чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх в добровільному порядку. Так, Закон України "Про автомобільний транспорт" не передбачає примусового виконання даних постанов органами державної виконавчої служби.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі –Закон).
Частинами 1, 3 статті 5 Закону, визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Пункт 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає поняття автомобільного перевізника, як фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документами для нерегулярних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено відповідальність у вигляді штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р.
Згідно з п. 2 цього Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб’єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Як встановлено в судовому засіданні, основною підставою складення акту перевірки, та, як наслідок, винесення постанови, була відсутність оформленої ліцензії та ліцензійної картки, яка необхідна для фізичної особи - підприємця, що здійснює нерегулярні пасажирські перевезення. Наявність зазначеного порушення підтверджується викладеним в додатку до акту перевірки письмовим поясненням водія автомобіля, згідно з яким він не погоджується із зафіксованим в акті порушенням.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надавав послуги з перевезення пасажирів без належно оформлених документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому позивач повинен нести відповідальність передбачену ч. 1 абз. 3 ст. 60 вищевказаного Закону.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства (далі –КАС) України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за свої внутрішнім переконання, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід Державного бюджету України (р/р 31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167, Держбюджет м. Вінниця 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця МФО 802015) 1 700 (одну тисячу сімсот гривень) гривень фінансових санкцій.
Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 12.07.10
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна
12.07.2010