< Список >
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
< (ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >
23 березня 2009 р. Справа № 2а-243/09/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р. В.
при секретарі судового засідання - Іваній О.О.
за участю:
представника позивача – Косякової Е.І.
представника відповідача – Щербаченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства агрофірми «Злагода-21»до управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі про визнання нечинним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
24 лютого 2009 року позивач, ПП агрофірма «Злагода-21», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинним та скасувати рішення №62 від 11.02.2009 року управління ПФУ у Недригайлівському районі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне.
Рішенням №62 від 11.02.2009 року управлінням ПФУ у Недригайлівському районі до приватного підприємства Агрофірми «Злагода-21» за несвоєчасне перерахування страхувальником до Пенсійного фонду України було застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 70,32 грн. та пені в сумі 26,72 грн.
Позивач вважає, що із зазначеним рішенням відповідача не можна погодитись, оскільки воно суперечить законодавству та підлягає скасуванню з наступних підстав.
По-перше, і пеня, і штраф, застосовані до позивача, відповідно до частини 9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є різновидом фінансових санкцій, які можуть застосовуватись до страхувальників у разі несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, застосування відповідачем до позивача одночасно і штрафу, і пені за несвоєчасне перерахування страхових внесків є грубим порушенням Основного Закону України.
Крім того, Торгово-промисловою палатою України було видано висновок про форс-мажорні обставини від 12 лютого 2009 року за №389/05-4, яким підтверджено, що внаслідок несприятливих погодних умов, що спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах приватного підприємства Агрофірми «Злагода-21»у 2008 році, підприємству позивача було завдано значних збитків.
Саме через наслідки непереборної сили, які сталися в 2008 році, підприємство позивача не мало змоги здійснити перерахування до Пенсійного фонду України. Тобто, у позивача не було умислу ухилитися від сплати страхових внесків.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, до підприємства позивача не можуть бути застосовуватись штрафні санкції, оскільки воно знаходиться в дуже скрутному фінансовому становищі і у випадку застосування до нього будь-яких фінансових санкцій може припинити свою діяльність і залишити без роботи біля 50-ти осіб, які працюють на підприємстві і отримують заробіню плату в умовах світової фінансової кризи.
У судовому засіданні 12.03.2009 представник відповідача подав заперечення проти адміністративного позову, обґрунтовуючи їх наступним.
Згідно з даними розділу 1 картки особового рахунку позивач несвоєчасно (4 лютого 2009 року) сплатив страхові внески за жовтень 2008 року, за що управлінням Пенсійного фонду України у Недригайлівському районі Сумської області правомірно застосовано фінансову санкцію у сумі 70,32 грн. та нараховано пеню за 76 днів прострочення у сумі 26,72 грн.
Відповідач вважає, що аргументи, зазначені у позовній заяві, не спростовують підстав для одночасного застосування фінансової санкції і нарахування пені, оскільки це прямо передбачено Законом.
Відповідач також вказує, що посилання позивача на ст. 617 ЦК Укрїни як на підставу звільнення від відповідальності є неприпустимими в розумінні ч. 1 ст. 9 ЦК, якою чітко встановлено сферу дії кодексу.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-І (далі - Закон), позивач перебуває на обліку як страхувальник, платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону, позивач як страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Як передбачено ч. 6 ст. 20 Закону, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. У разі, коли страхувальник порушує порядок та строки розрахунків по страхових внесках із Пенсійним фондом України, до нього застосовуються фінансові санкції, передбачені п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу у розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону, одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Отже, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків одночасно накладається штраф і нараховується пеня.
Суд вважає, що посилання позивача на безпідставність одночасного застосування фінансових санкцій суперечать положенням Закону.
Відповідно до п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.03 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за № 64/8663, розрахунок даного виду фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Згідно з даними розділу 1 картки особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників (а.с. 17-18), позивач несвоєчасно (4 лютого 2009 року) сплатив страхові внески за жовтень 2008 року.
За це рішенням № 62 управління Пенсійного фонду України у Недригайлівському районі Сумської області від 11.02.2009 (а.с. 6) до позивача було застосовано фінансову санкцію у сумі 70,32 грн. та нараховано пеню за 76 днів прострочення у сумі 26,72 грн., що підтверджується розрахунком фінансової санкції та пені по особовому рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників, ПП АФ «Злагода-21»(а.с. 15).
У позовній заяві вказано, що внаслідок несприятливих погодних умов, що спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах приватного підприємства Агрофірми «Злагода-21»у 2008 році, підприємству позивача було завдано значних збитків. Це підтверджується висновком про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України від 12 лютого 2009 року за №389/05-4 (а.с. 7).
Посилаючись на ст. 617 ЦК України, позивач вважає, що його підприємство у даному випадку звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату страхових внесків до ПФУ.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Ст. 9 ЦК України визначає, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Суд вважає, що в даному випадку не можна застосовувати ст. 617 ЦК України, оскільки положення Цивільного кодексу України не поширюються на правовідносини зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Крім того, у ч. 12 ст. 20 Закону закріплено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Умов звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату страхових внесків у зв'язку з форс-мажорним обставинами законодавством у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яке є спеціальним в даних відносинах, не передбачено.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, –
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства агрофірми «Злагода-21»до управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі про визнання нечинним та скасування рішення відмовити в повному обсязі.
2. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2009 року.
Суддя < Текст > Р.В. Мельников
< Список > < Дата >
< з оригіналом згідно >
< Суддя > < Довідник >